Полтавська загроза українському правосуддю

Намагання створити керовані органи суддівського самоврядування може призвести до катастрофи в системі українського правосуддя.

Лариса Гольник знову пише щось невиразне про те, що вона ЧЕСНО перемогла в якомусь конкурсі партії «Голос» на кандидата у члени Вищої ради правосуддя. Це, як вона вважає, є її «конкурентною перевагою».

Не можемо залишити без уваги оці одкровення «судді» Гольник.

Тому що неабияк дивуємося, наскільки «соросята» вважають інших такими ж недалекими, як вони самі.

Цей «конкурс» партія «Голос» вигадала сама для себе, щоб показати, що вона теж не ликом шита, удатна до виборів, відкритості, конкуренції. А чому б принагідно ще й не попіаритися на цьому? Звичайна політтехнологія.

Конкурентами «судді» Гольник у цьому конкурсі були Маселко і Фомін?

Тим, хто спостерігає за «суддею» Гольник, давно стало зрозуміло, що Лариса Гольник не зовсім суддя, а швидше активіст чи політик. «Суддя» Гольник вже так загралася у політику і псевдоактивізм, що громадяни України хвилюються за її здоров'я: коли ж ця захекана пані ще й судові справи встигає розглядати між розміщенням «блогів», лайканням постів Маселко та поїздками на закордонні форуми?

Зауважимо, що судді районних судів першої інстанції в результаті недолугого реформаторства громадської ради доброчесності просто завалені справами. Суддям голову підняти часу немає, не те щоб блоги писати чи зі Стерненком форумами гасати.

І ще про ЧЕСНІСТЬ. Ми вважаємо, що з боку «судді» Гольник було б чесніше звільнитися з суддівської посади, йти на вибори депутатом від «Голосу» та якось порятувати цю безнадійно безголосу силу. І якщо діло з депутатством не вигорить у Полтаві, де Гольник знають як облуплену, і в неї немає жодних шансів, можна було б спробувати в Києві, у Львові, та хоч би й у Бердичеві, аби якомога далі від Полтави.

Натомість «суддя» Гольник займається моралізаторством, вважаючи, що її «викривальне реноме» послугує індульгенцією на все життя від усіх гріхів, порушень і поширення маніпуляцій.

Судячи з останніх дій і заяв Данішевської, ніхто ні на хвилину не сумнівається, що «суддя» Гольник «чесно» виграла справи у Великій палаті Верховного Суду, чим вона так вихваляється у соціальних мережах.

А з огляду на світові прецеденти, пропонуємо, перш ніж ввести панянку Ларису у Вищу раду правосуддя, попросити Святий Престол про беатифікацію нашої гіпержвавої «судді». Беремося навіть допомогти в цій богоугодній справі та направити Мамі Римській листа з проханням зарахувати «суддю» Гольник до лику блаженних. Поможемо й постулятору зібрати документи та свідчення, які стануть у нагоді реконструкторам життя і святості Слугині Божої Гольник.

Про деякі «героїчні чесноти» Лариси Гольник ми вирішили заздалегідь, до канонізації, нагадати нашим читачам.

Суддя Октябрського суду м. Полтави Лариса Гольник, безумовно, не є і ніколи не була революціонеркою. Голова Верховного суду Василь Маляренко не випадково близько п'яти років «не висвячував» Гольник у сан судді. Старий, певно, щось знав.

Близько семи років тому у працівників СБУ зірвалася оперативно-розшукова справа, в рамках якої документувалося бажання судді Гольник отримати хабаря. «Хтось» повідомив на той час уже суддю Гольник про можливе її затримання за отримання хабаря.

Цікаво, що «суддя» Гольник у декларації зазначає, що має родинні зв’язки з працівником УСБУ в Полтавській області Олександром Михайловичем Явтушенком, який з 2002 року працює в установі.

Чомусь ми впевнені, що зі ста відсотків людей, котрим суддя, як представник Закону, запропонує за винагороду «порішати» справу щодо звинувачення їх у будь-яких порушеннях законодавства, 99,99 відсотка погодяться на цю пропозицію. Ну, може, 99,98. Бо судді, як і працівники поліції та прокуратури, наділені особливими повноваженнями – діяти від імені Закону і на його захист. А ми ж такі довірливі.

Суддя Гольник, тісно співпрацюючи з поліцейськими в рамках оперативно-розшукової справи, надала можливість працівникам поліції облаштувати свій кабінет засобами відео- та аудіофіксації для провокування міського голови Полтави Олександра Мамая на дачу хабаря, а потім, імовірно, сама й повідомила Мамая про засідку правоохоронців. В результаті ОРС закінчилася пшиком. Розумні люди мають великі сумніви, що Гольник тягне на двійника кіношного антикорупціонера, такого собі комісара Каттані.

Після провалу ОРС Гольник виклала в мережу легалізоване (?) відео, отримане в результаті проведених негласних розшуково-слідчих дій. Атож, передумовою зведення новоявленої святої мучениці й страдниці на престол «боротьби» з корупцією стала розкрутка Гольник представниками однієї з мікро-партій із майже нульовим рейтингом, яка із залученням підгодованих блогерів поширювала це відео в медійному просторі.

Щодо цієї справи, то можна зробити висновок про те, що «суддя» Гольник слабенько розуміється на усталеній практиці ЄСПЛ. Адже Європейський суд з прав людини прямо вказує, що провокація злочину свідчить про поширення функції поліцейських від оперативних співробітників на провокаторів. Й у нашому випадку поліцейські не просто «приєдналися» до розслідування злочину, який вчинявся, а власне спровокували його. Неминучим висновком із зазначених обставин є те, що поліція не обмежилася розслідуванням злочинної діяльності пасивним по суті способом, а справила вплив, який призвів до вчинення злочину. Відчуйте різницю, як полюбляє веселити одеситів #практичнотамтешніймер Філімонов.

Ще одна, недалека в часі історія. 6-річні дівчатка й педофіл. Дитина і сексуальний збоченець. Дитяча порнографія, яку за гроші опубліковував педофіл, і беззахисні діти. Понівечена на все життя дитяча психіка.

Можливо, Гольник рефлекторно абстрагується від суспільної моралі, від загальнолюдських цінностей? Чи виросла поза людським суспільством?

Особисто нам не зрозуміло, як до педофіла можна застосувати ст. 69 КК України, не описавши причину її застосування у вироку? Як педофіла можна було виправдати за ч.5 ст. 301 КК України? Важко зрозуміти й те, чому не подана апеляція?

Стаття 301 ККУ «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»: Частина 5 ст. 301 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 4 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі. Ці ознаки відомі (див. коментар до ч. 3 ст. 301 КК). Однак слід враховувати, що повторність матиме місце у разі вчинення двох чи більше діянь, предмети яких містять дитячу порнографію, а змова відбулася теж щодо вчинення діяння, предметом якого є дитяча порнографія.

Стаття 156 ККУ «Розбещення неповнолітніх»: У частині 2 ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких обтяжуючих обставин: 1) вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Здорове суспільство живе в рамках здорової суспільної моралі. А кожна закрита втаємничена інституція – чи то релігійна секта, чи то суддівська – неминуче загноїться зсередини. Настільки, що починає культивувати пороки, а не попереджати їх.

Чомусь ніхто не звертає уваги на цю історію з суддівської біографії Гольник, хоча саме за нею можна об'єктивно поцінувати рівень моральності «судді» Гольник та її професійні якості.

Маємо намір зняти з покуття «ікону» правдолюбиці Гольник. Її місце яскраво описав ще Данте у «Божественній комедії», воно – на восьмому колі пекла, серед лицемірів, закутих у свинцеві мантії.

Справа Мамая

«Суддя» Гольник здобула популярність завдяки постійному висвітленню у соціальних мережах та на шпальтах інтернет-видань «героїчного» протистояння з колишнім мером Полтави Олександром Мамаєм та його адвокатом Олександром Ковжогою.

Така інформаційна стратегія з краплею, що камінь точить, по-своєму дієва. Полтаві, в принципі, не особливо щастило з мерами, а з Мамаєм – і поготів. Тож розповідати про протистояння з корумпованим мером справді вигідно. Втім, чи справді існували підстави для піару?

14 травня 2013 року падчерка Мамая Ірина Климко звернулася до Полтавської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території земель, що належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Полтава.

17 травня 2013 року депутати Полтавської міської ради на тридцять першій сесії шостого скликання, крім інших винесених на сесію питань, прийняли рішення про надання дозволів низці підприємців на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Зокрема, такий дозвіл надано ФОП Климко Ірині Григорівні.

29 та 30 квітня 2014 року заступником начальника УБОЗ УМВС в Полтавській області Ботвиною В.О. за даним фактом складено два протоколи про вчинення корупційного адміністративного правопорушення за ст. 172-7 КУпАП, один відносно Мамая, а інший відносно Климко.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Мамаю ставилось за провину те, що він, перебуваючи на посаді міського голови, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, не повідомив Полтавську міську раду про наявність конфлікту інтересів, а саме про суперечність між його службовими повноваженнями та особистими інтересами у вирішенні майнових інтересів його падчерки Ірини Климко.

Своєю чергою Ірині Климко правоохоронні органи ставили за провину те, що остання, бувши депутатом Полтавської міської ради, не повідомила про наявність конфлікту інтересів при розгляді питання щодо надання ФОП Климко І.Г. дозволу на розміщення тимчасових споруд.

Вказані протоколи про вчинення адміністративних правопорушень надійшли на розгляд судді Октябрського районного суду Полтави Ларисі Гольник.

8 травня 2014 року Гольник визнала Климко винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, та наклала на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Не згодна з таким рішенням судді Гольник, Климко подала апеляційну скаргу. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2014 року постанову судді Гольник було скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому апеляційним судом зазначено, що обставини справи судом першої інстанції досліджені поверхово, істотні з них, які потребували об'єктивного дослідження для її правильного вирішення, залишилися поза увагою суду безпідставно.

Крім того, відповідно до чинного на той час законодавства, а саме Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» в редакції від 18 травня 2013 року, до терміну «близькі особи» падчерка включена не була.

До речі, на вказані вище обставини у своїй промові в судовому засіданні звертав увагу судді захисник Климко, проте суддя на такі доводи ніяк не відреагувала та взагалі не виклала мотивів їх неприйняття у своєму судовому рішенні.

З іншим протоколом – про вчинення корупційного правопорушення Мамаєм – історія ще цікавіша. До провадження судді цей протокол надійшов за три тижні до закінчення термінів накладення адміністративного стягнення.

Після довгої судової тяганини 31 січня 2015 року Гольник задовольнила заяву представника Мамая про її відвід у зв'язку з тим, що прокуратурою Полтавської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове слідство по кримінальному провадженню за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання у Мамая суддею Октябрського районного суду Полтави Гольник Л.В. неправомірної вигоди за прийняття позитивного рішення по справі про адміністративне правопорушення.

Далі протокол про адміністративне правопорушення щодо Мамая за ст. 172-6 КУпАП був направлений за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області, який постановою від 28 жовтня 2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Мамая закрив у зв'язку із закінченням термінів накладення адміністративного стягнення, зазначивши, що такі терміни закінчились ще 26 травня 2014 року, коли справа перебувала в провадженні Октябрського районного суду Полтави.

Разюча «оперативність» Гольник у справі Мамая (яка, зрештою, стала передумовою уникнення Мамаєм заслуженого покарання) – не єдине, чим вона встигла відзначитися.

Свого часу на розгляді у судді Гольник перебували матеріали кримінальних проваджень № 1/554/2/2018 по обвинуваченню Бур'ян Оксани Павлівни у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 ч. 2 ст. 190 КК України, яке було зупинено постановою суду від 29 січня 2014 року у зв'язку з оголошенням розшуку підсудної, та № 1/554/4/17 по обвинуваченню Юхна Василя Івановича (імовірно чоловіка, на цей час вже колишньої судді Ленінського районного суду Полтави Юхно Світлани Петрівни) за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, яке було зупинено постановою суду від 19 грудня 2013 року у зв’язку з тяжким станом здоров’я підсудного.

16 квітня 2015 року у Гольник закінчився п’ятирічний термін повноважень судді, на який вона була призначена відповідно до Указу Президента України. У зв’язку з цим вона була позбавлена права здійснювати правосуддя до вирішення питання про призначення її на посаду судді безстроково, що зобов’язувало її передати всі справи та матеріали, які перебували у неї в провадженні на час закінчення повноважень судді.

Діючи всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також Кримінально-процесуального кодексу України, суддя Гольник після закінчення повноважень судді не передала в канцелярію суду для визначення підсудності за іншими суддями та утримувала у себе понад три з половиною роки вказані вище кримінальні справи.

Варто звернути увагу й на те, що обидві справи були зупинені провадженням, перша у зв’язку з розшуком обвинуваченої, а остання – у зв’язку з захворюванням обвинуваченого.

Це за умови, що провадження розшуку обвинуваченої можливе лише на підставі ухвали суду, максимальний термін дії якої шість місяців, після чого він підлягає продовженню шляхом постановлення нової ухвали, чого суддя без повноважень робити не могла і не робила, хоча на її адресу надходили звернення від компетентних органів з проханням про продовження розшуку обвинуваченої.

Гольник також не повідомляла про це керівництво суду, що може свідчити про її зацікавленість в ухиленні обвинуваченої від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.

За дивним збігом обставин 4 грудня 2018 року, за два тижні до підписання Президентом України Указу про її призначення на посаду судді безстроково, чи то отримавши інформацію з канцелярії Президента України, чи то інтуїтивно відчуваючи загрозу власній безпеці за зловживання службовим становищем, з метою уникнення відповідальності за скоєне, Гольник Л.В. передала в канцелярію суду лише по одному тому кожної справи для передачі їх для розгляду іншим суддям. Інші томи з невідомих причин вона, перевищуючи свої службові повноваження, довгий час відмовлялась передати, утримуючи їх у себе, позбавляючи таким чином суддів можливості призначення справ до розгляду та прийняття процесуальних рішень.

За цими фактами заяву до правоохоронних органів подавав журналіст і громадський активіст Геннадій Сікалов. Одначе справа стосовно Гольник «застрягла» на рівні полтавського теруправління ДБР.

Минулого року Гольник намагалася потрапити до Вищої ради правосуддя. Проте результати конкурсу виявилися для неї невтішними.

Але вже цьогоріч з’явилися вакантні посади у Вищій раді правосуддя і «суддя» Гольник вирішила спробувати свої сили вдруге, заручившись підтримкою «БезГолосої» фракції у Верховній Раді України.

Варто зазначити, що раніше «суддя» Гольник в переліку осіб, котрі можуть надати їй рекомендації, вказала Лещенка Сергія Анатолійовича, Соболєва Єгора Вікторовича, Шабуніна Віталія Вікторовича, Юрчишина Ярослава Романовича, Чумака Віктора Васильовича.

Якщо перевірити біографії цих «поважних» людей, то стане зрозуміло, хто насправді стоїть за розкруткою «судді» Гольник та її просуванням до Вищої ради правосуддя. Всі ці люди прямо чи опосередковано причетні до антикорупційних організацій, які фінансувалися напряму США та мільярдерами на кшталт Джорджа Сороса, котрі прагнуть до заведення в державні органи України керованих маріонеток, що будуть беззаперечно виконувати вказівки своїх власників.

До чого це приводить? Ми вже бачимо результати таких дій на прикладі українських антикорупційних органів, створених на вимогу «міжнародних партнерів», ті органи займаються чим завгодно, окрім боротьби з корупцією.

Також ми можемо спостерігати цей вплив на прикладі реформи судової системи України. «Псевдорихворматори» вже дореформувалися до ручки: суди завалені справами, які нікому розглядати, фінансування елементарних потреб відсутнє, а корупційна складова стала невіддільною частиною українського правосуддя.

Щоб не бути голослівними, ми наведемо ще декілька прикладів пов’язаності «судді» Гольник з закордонними «партнерами» та «друзями» України, котрі так наполегливо просувають Гольник до Вищої ради правосуддя.

Попри численні скандали та скарги до Вищої ради правосуддя суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник отримала премію від громадської організації «Фундація DEJURE».

Як вдалося з’ясувати, така «висока відзнака» була вручена Гольник її знайомими, які працюють у згаданій громадській організації.

Так, до членів правління ГО «Фундація DEJURE» входить Роман Маселко, з яким Гольник тісно співпрацює впродовж тривалого часу.

Маселко навіть зняв заради Гольник свою кандидатуру на конкурсі до Вищої ради правосуддя. Крім того, Маселка Гольник також згадує у списку осіб, котрі можуть надати їй рекомендації. Збіг? Навряд чи.

Також ім’я Гольник фігурує поруч з іменами інших керівників громадської організації «Фундація DEJURE». Ця ГО позиціонує себе як «організацію, створену експертами-правниками з метою сприяння розвитку правовладдя (верховенства права) та реформ у сфері правосуддя в Україні». Одним з основних джерел її фінансування є фонд Джорджа Сороса «Відродження».

Лариса Гольник є кандидатом до Вищої ради правосуддя від партії «Голос», одним основних спонсорів якої є пов’язана з Соросом компанія «Dragon Capital».

Не дивно, що «суддю» Гольник піарять медіаресурси, власниками яких є «Dragon Capital», наприклад, свого часу Гольник у соцмережах вихвалялася фото зі студії НВ.

Як свідчать інсайдерські джерела, клановість, а саме розподіл грантів та нагород «поміж своїми», вже встигли стати візиткою середовища так званих «грантожерів», передусім структур, пов'язаних із Міжнародним фондом «Відродження».

Враховуючи бекграунд одіозної «судді» Гольник та її «бездоганну» репутацію, антикорупціонери та грантожери Сороса виглядають в даній ситуації як страуси, котрі засунули голову в пісок та стоять в такій позі з голою дупою. Слід попередити «нешанованих» нами представників партії «Голос», що поза для них є дуже небезпечною, і доки вони, не помічаючи недоліків «судді» Гольник, тримають голови в піску, їм загрожують з оголеного тилу. Призначення Гольник до Вищої ради правосуддя, прогнозуємо, зіграє з ними злий жарт та знищить і без того не бездоганну репутацію партії та партійців.

Також ми звернули увагу на те, що «суддя» Гольник не цурається відвідин форумів Віктора Пінчука. Вона була помічена на форумі YES та виставляла у соцмережах фото з форуму YES, де вона селфить поруч з «найвеличнішим Генеральним прокурором України» Юрієм Луценком та Леонідом Кучмою.

Як на нас, жодна поважаюча себе людина не піде на форум YES і тим паче не буде виставляти фото з даного форуму.

Але це ще далеко не весь список зашкварів одіозної «судді» Гольник.

Ще одним приводом для піару «судді» стала справа Сергія Стерненка.

Продовжуючи демонструвати свої специфічні вміння у царині PR, «суддя» Гольник завітала до активіста Сергія Стерненка, відомого конфліктом з одеським мером Трухановим. Нагадаємо, що Стерненко перебував під домашнім арештом у Києві за звинуваченням у перевищенні самооборони.

Своєю чергою, Гольник вирішила «перевірити, як Стерненко відбуває домашній арешт».

Абстрагуючись від оцінок цієї й широко відомої справи, не можемо не поставити резонне запитання: з якого дива полтавські судді мають відвідувати активістів в Києві? Ще цікавішим є питання, а що це за судді?

І тут відразу порадимо гарячим головам, які можуть наділити суддю чеснотами відчайдушного борця за справедливість, не йняти цьому віри. Бо знаючи біографію Лариси Гольник, ми б не ризикнули навіть впустити її до хати – аби чого не вийшло...

«Суддя» Гольник стала відомою у місті Полтаві ще в ті давні часи, коли погодилася в рамках НСРД обладнати свій суддівський кабінет засобами технічної фіксації з метою провокації міського голови Мамая на дачу хабаря. Наступне попередження Олександра Федоровича про операцію силовиків суддею тоді викликало значний резонанс у місцевому політикумі.

Але тепер судді не бракує нахабства за першої-ліпшої нагоди виставляти ті негарні, м'яко кажучи, події та своє пізніше липове протистояння з Мамаєм в судах як досягнення. Не дарма в народі говорять: язик без кісток.

Слід ще згадати, що шість років тому Гольник стала фігурантом чергової кримінальної справи, того разу на пару зі своїм чоловіком, блогером Гавриленком. Подружній підряд поцупив у внука психічно хворої бабці Євгенії Лутаєнко металевий гараж, розташований на подвір'ї будинку в середмісті, де мешкає суддя.

Претензії Гавриленка до спадкоємця базувалися на фіктивному договорі купівлі-продажу, про що ми також повідомляли у своєму розслідуванні. Хоча раніше у заповіті бабця й вказала, що все належне їй майно переходить її внуку.

До слова, чоловіка судді їхні сусіди порівнюють з відомим персонажем роману Ільфа і Петрова – завгоспом 2-го будинку Старсоцбезу, який був сором'язливим злодюгою. Вся істота пройдисвіта протестувала проти крадіжок, але не красти він не міг! Він крав, і йому було соромно. Крав він постійно, постійно соромився, і тому його щічки завжди горіли рум'янцем збентеження, сором'язливості і конфузу.

Тому дивуватися останньому візиту судді Лариси до Києва не доводиться, їй для свого політичного піару не вперше втиратися в довіру. І яка різниця, у який спосіб і до кого – екс-мера Мамая, «експертів» фондів Сороса чи чергового активіста-кон'юктурника.

Ми б порадили Сергію Стерненку після візиту «судді» Гольник перевірити свою квартиру на наявність прослушки та прихованих відеокамер.

Крім того, слід зазначити, що непевна поведінка «судді» Гольник та її гіперактивність в пресі не влаштовує багатьох суддів та адвокатів.

Ось, приміром, нещодавно Гольник виклала допис в блозі на «Українській Правді», який викликав чималий ажіотаж в суддівській спільноті та серед адвокатського і навколо суддівського середовища.

Зокрема, свою думку щодо блогерської діяльності судді висловив адвокат Олексій Лясковець:

«Після звільнення голови суду у відставку час уже визначитись - Ви громадянка-блогер, можливо письменниця, чи взагалі прес-секретарка НАБУ та/або САП ?

Чи суддя‍, котра здійснює правосуддя та є носієм судової влади?

Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з таким прізвищем та ім’ям як у Вас я не віднайшов, тому гадаю, що все-таки ВИ Є СУДДЕЮ!

Якщо ж стаття написана та підписана суддею, то авторКА цієї статті, на моє глибоке переконання, має і вести себе як суддя, котра здійснює правосуддя від Імені України та є носієм судової влади!

Як на мене, суддя повинна бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання ВИСОКИХ стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Можливо у Вас інші стандарти, то підкажіть які та хто їх для Вас встановив чи написав

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини (скажімо як я та інші читачі УП) ваша поведінка, як судді, була бездоганною. Бездоганною не лише під час того коли на Вас мантія, а постійно!

Участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої НЕ ЗАВДАЄ ШКОДИ авторитету судді та судової влади.

Не хочу коментувати сам зміст цієї статті в УП, але вона пронизана зневагою не лише до суддів та судової гілки влади, вона містить принизливе ставлення до інституту Президента України, вихваляння протиправних, незаконних дій НАБУ та САП задля легітимації цих дій в очах суспільства!

P.S. Пишіть краще гарні та зрозумілі для сторін рішення, щоб коли читатиме Ваші рішення пересічний громадянин він зрозумів би, що правосуддя відбулось!

Варто зазначити, що висловлення невдоволення поведінкою «судді» Гольник непоодинокі, не лише Останній Бастіон приділяє час освіті громадян та висвітленню істинного образу Святої Лариси. Чимало суддів та людей з навколо суддівської спільноти звертали увагу на неетичну поведінку «судді» Гольник як в соціальних мережах, так і в повсякденному житті.

Шквал критики викликала зустріч Гольник із Сергієм Стерненком під час відбування ним домашнього арешту, але судді Гольник плювати на думку колег, вона зайнята самопіаром та самолюбуванням, забуваючи про те, що її утримують громадяни України, та в неї є певні функції, котрі б вона мала виконувати!

І якщо вже зайшла мова про беатифікацію «судді» Гольник, то ми готові ознайомити наших читачів з одним із доказів святості «судді» Гольник, який беззаперечно буде переданий представникам Святого Престолу.

За наявною в нас інформацією, яка підтверджена документальними доказами, Лариса Гольник має здатність перебувати у двох місцях одночасно! Ми впевнені, що це є чудом, і зараз ми вас з ним ознайомимо. Аж не віриться, що «суддя» Гольник, яка має неабияку схильність до самопіару, змогла так довго приховувати свої надприродні здібності!

Дивіться, з певного часу на всіх без винятку суддів України ведуться суддівські досьє (один з небагатьох плюсів судової реформи). Так от, в суддівських досьє є такий пункт, як «Підвищення кваліфікації та навчання», де судді зазначають заходи, тренінги та навчання, в яких брали участь.

У суддівському досьє судді Гольник нас зацікавив рядок «Підготовка суддів, призначених на посаду вперше, за програмою для суддів». Вказану підготовку «суддя» Гольник проходила в Національній школі суддів у місті Харкові з 01 по 12 січня 2014 року та отримала за результатами підготовки сертифікат серії НШ, № 050560.

І все б нічого, але чудеса попереду !

За час підготовки в Національній школі суддів в місті Харкові «суддя» Гольник спромоглася провести 16 судових засідань у місті Полтаві!

Інакше як чудом, ми це назвати не можемо, адже пересічна людина не може перебувати у двох місцях одночасно!

На підтвердження наших слів ми надаємо читачам інформацію з реєстру судових рішень, де чітко видно, що:

- 08 січня 2014 року «суддя» Гольник винесла дві постанови у справах про адміністративне правопорушення та дві ухвали у кримінальній справі;

- 09 січня 2014 року «суддя» Гольник винесла сім постанов у справах про адміністративне правопорушення та одну ухвалу у кримінальній справі;

- 10 січня 2014 року «суддя» Гольник винесла дві постанови у справах про адміністративне правопорушення.

Ми неодмінно звернемося до Національної школи суддів для підтвердження цього чуда та обов’язково повідомимо читачів про результати розгляду нашого звернення.

Зазначаємо, що такі чудеса відбувалися з «суддею» Гольник неодноразово, і тому маємо намір ретельно дослідити судовий реєстр за періоди навчання, відпусток, відгулів «судді» Гольник. Упевнені, що здобудемо беззаперечні докази святості Гольник та надамо їх Святому Престолу під час процесу беатифікації Лариси Гольник.

Підсумовуючи сьогоднішні одкровення, ми звертаємося до народних депутатів України з проханням досконально вивчити біографію претендентки на членство у Вищій раді правосуддя «судді» Гольник та не допустити її присутності в цьому органі. Присутність Гольник у ВРП є прямою загрозою системі правосуддя України, її незалежності та принциповості.

Кожен українець, котрий стикався з українськими судами, має уявлення про те, що там відбувається, але кейс «судді» Гольник – саме той показовий приклад, якою не повинна бути суддя. І тільки в наших з вами силах не допустити подальшого руйнування судової системи України, руками «судді» Гольник та її хазяїв і посіпак.

Насамкінець, спроба підсумку. Чи застороги? Чи заклику? Спроба з'ясувати, наскільки ми з вами, люди, вже готові до прозріння. Адже українська політика сьогодні є сценарним варіантом роману-утопії Джорджа Оруелла «1984». Найстрашніше у цьому те, що, здається, знімають документальне кіно.

Один з термінів, який увів Оруелл – Дводумання. Не «двозначність», як варіативність, а дві рівні основи у процесі мислення, здатність дотримуватися двох абсолютно протилежних переконань одночасно.

Як нормальна людина має сприйняти партійні лозунги «Незнання – сила» чи «Війна – це мир»? Нормальна назве це абсурдом. Але ж саме так програмують суспільство основні політичні гравці. Причому кожна сторона трактує ситуацію в країні так, як вигідно їй, виходячи з політичної доцільності.

Подвійні стандарти стали основою політичного процесу, і вони вже викликають не просто несприйняття, а ненависть у суспільстві. Питання миру, COVID-19, корупція, кумівство, карантинні обмеження – всі ці кейси насаджують формат дводумання, коли влада декларує одне, а чинить зовсім по-іншому.

Саме це ми спостерігаємо перед виборами, коли обіцянки виборцю, щирість політиків і формування партійних списків різняться як небо і земля. До речі, на щирому декларуванні мети розірвати саме оце коло подвійних стандартів виграв Голобородько-Зеленський. Тут відповідь і на запитання: «Де вони взялися, 73 відсотки?».

То вже таке, що притомні не мали жодного сумніву у нездатності блазня бути очільником перманентно кризової країни. Утішений і обдурений загал вірив. Але коли оруеллівське дводумання і подвійні стандарти стали реальним і видимим для всіх сценарієм команди «Зе´Кварталу», рейтинг монобільшості просів.

І на цих українських декораціях зйомок сезонів 2019-2024 рімейка оруеллівського «1984» діяльність «радикальної дисидентки», «судді» Лариси Гольник має чітку антиукраїнську спрямованість. Вона – агент Дводумання у сфері правосуддя.