Україна неодмінно переможе, – вдова Джохара Дудаєва

75-річна Алла Дудаєва провела паралелі між війною у Чечні та війною в Україні та розповіла, чому кадировці – "безрідні шакали".

Медіаагенція "Останній Бастіон" викладає повний українськомовний переклад інтерв'ю вдови першого Президента Чеченської Республіки Ічкерія для видання "Кавказ.Реалии".

*   *   *   *   *

- Алло, ще 1995 року Джохар Дудаєв передбачив війну росії з Україною. Для Вас вторгнення було несподіваним?

- Ні, не було. З 2014 року Україна ховає найкращих своїх синів, народ, стоячи навколішки, проводжає їх в останню путь. Україна наче була тільки поранена, ніби кров текла з неї щоразу, коли вона втрачала найкращого свого сина. Війна не триватиме довго, бо весь світ допомагає цьому народові. Проте потім більше не буде ран на тілі країни.

Я вважаю, краще разом покінчити з ворогами, тим більше, що ворог сам прийшов на їхню землю. Думаю, кінець цієї війни змінить світ. Звичайно, росія не переможе, переможе народ України, який згуртувався і виявляє чудеса хоробрості. Це спричинить і зміни в окупованих росією постсовєцьких республіках – цей нарив мав колись прорватися.

- Говорячи про вторгнення в Україну, багато політологів проводять паралелі з чеченськими війнами. У чому Ви бачите їх?

- Я згадую 1994 рік. Спочатку Єльцин наводив так званий "конституційний лад", хоча лад – це розбомблені міста, як і в Україні. І Гудермес, і Грозний, і села були спалені, ці руйнування, на мою думку, видно навіть на знімках з космосу. Потім була друга реваншистська війна Путіна, який підірвав будинки у Москві та Волгодонську, і звинуватив у цьому чеченський народ, аби росіяни зненавиділи чеченців та пішли воювати. У ті часи працювало близько 50 фільтраційних таборів, як на території Ічкерії, так і навколо неї: у П'ятигорську, Мінеральних Водах, Кисловодську... У них катували, ґвалтували, вбивали. Там були молоді хлопці, дівчата, не лише чеченці, а й люди інших національностей, що мешкали в Ічкерії. Якщо за людину не давали викуп, її тіло знаходили у братських могилах. При цьому європейські політики заявляли про невтручання у справи росії.

Найприкріше було ось це ставлення всього світу: ну, вбивають маленький народ, це нас не стосується, це справа росії. Тому Джохар тоді заявив: «Європейські політики називають внутрішньою справою війну в Ічкерії. Вони не думають про те, що колись Європа стане внутрішньою справою». Тепер Ічкерію окуповано, маріонетковий режим поставлено Путіним. Народ уярмлений і насправді перебуває у в'язниці. Україна, на мою думку, обов'язково переможе, бо, по-перше, їх сорок мільйонів, чеченців було менше мільйона, по-друге, їм увесь світ допомагає озброєнням, чеченці ж воювали тим, що змогли відібрати у ворога.

- Після всіх описаних Вами жахів, як так вийшло, що сьогодні на боці росії проти України воюють чеченці?

- Найкращі з чеченців були вбиті на війні, з тих, хто залишився живим, частина мігрувала до Європи. Загинуло чотири президенти Ічкерії, багато командирів. Як і обіцяв Путін, у нас у строю залишилися самі спідниці, старі та діти. Потім ці діти виросли, вихваляючи проспект Путіна і дивлячися на те, що будує Кадиров.

Ті, хто з Кадировим, вони підневільні. Деякі йдуть воювати, щоби прогодувати свої сім'ї, а молодих переважно змушують, бо їм загрожують в'язницею чи розправою над родичами. Я маю на увазі не ті півтори тисячі, хто поруч з Кадировим, хто пов'язаний з ним кров'ю і кого він змусив брати участь у своїх злочинах, приниженні та вбивстві чеченського народу. Ось вони дійсно шалені кадировці, а решта – це просто "гарматне м'ясо".

- Після виходу Вашої книги "Мільйон перший" в одному з інтерв'ю Ви сказали, що вона буде особливо цікава тим, хто має відношення до війни на Сході України, що в ній описані методи, які Дудаєв використав у чеченській війні. Що Ви мали на увазі?

- Я говорила про способи партизанської війни. Чеченці маленьким загоном ховалися у лісах, нападали на окремі бронемашини та зривали дорогу. Війська Джохара Дудаєва у березні 1996 року на 3 дні відвоювали Грозний. У Джохара журналісти тоді запитали, чому лише на 3. Він відповів: «Я показав, як треба брати міста».

Російська армія використовує авіацію, а солдати згодом проводять зачистки. Бійці Джохара йшли проти ворога за заздалегідь розробленим планом: були прокладені маршрути, як підібратися до кожного загону, захопити бази, оточити солдатів, але не вбивати. Потім військові кричали: не вбивайте нас, ми живі. Російській армії доводилося відступати. І ось за цим планом 6 серпня 1996 року, коли Джохар уже поліг, наші військові визволили Грозний – оточені російські війська стали просити помилування, а ось тоді Єльцину довелося вступити в переговори.

- Після вторгнення росії на Донбас Ви написали відкритого листа із закликом допомогти українському народові. Чи робили Ви звернення зараз?

- Я написала звернення до українців 25 лютого, на другий день війни. У ньому я розповіла історію 16-річного чеченця, який потрапив до фільтраційного табору під час війни, потім, коли прийшов мир, його звільнили. Коли йому було 19 років, сталася друга чеченська. Він одразу пішов на війну, за 2 роки став командиром. Він загинув, коли йому було 24. Батько цього хлопця видав брошуру з віршами сина, там на останній сторінці малюнок: могила і біля неї сидить дівчина, яка плаче. Я прочитаю маленький уривок звідти (далі мовою оригіналу – прим. ред.):

«Я умру на рассвете, в предназначенный час,
И меня на планете не будет средь вас...
Окруженье все туже, ты, душа, не страшись:
Смерть живая не ужас, ужас – мёртвая жизнь!».

Мертве життя – це коли бачиш, що нічого у світі не змінюється. Коли вбивають українців, вбивають чеченців, знущаються з цілих народів. І ти нічого не можеш зробити, це мертве життя. А смерть – жива, якщо ти вмираєш, як герой і твоя душа вилітає до раю. У мусульман це називається стати шахідом.

- Ви вірите, що Україна стане по-справжньому вільною державою?

- Народ України переможе, я бажаю їм золотого сонця, пшеничного поля, як на їхньому прапорі, та величезної радості, яка переповнюватиме не лише українців, а й усі народи навколо, бо ця країна приречена здолати російську імперію зла та насильства.

Своєю чергою, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", сьогодні в Україні колективний Захід пожинає плоди кривавої Чеченської кампанії, розв'язаної Кремлем.