ШІ розумніший за переважну більшість українців

Але ще не пізно зробити висновки.

ChatGPT проаналізував, як покарання організаторів Голодомору могло б вплинути на сучасну геополітику.

Контрфактуальний аналіз: як виглядав би сучасний світ, якби у 1930-х роках організатори Голодомору були притягнуті до відповідальності.

Короткий вступ

У політичній теорії існує поняття «точок розгалуження» — моментів, коли одна подія може визначити траєкторію на покоління вперед. Для України такою точкою став Голодомор. В реальній історії організатори геноциду не тільки уникли покарання, а й збудували на його основі сталінську вертикаль, що визначила долю всього регіону на пів століття.

У цьому сценарії розглянемо, що сталося б, якби винні були покарані у 1933–1935 роках. Наслідки для сучасності виявляються кардинально іншими: інша Україна, інша росія, інша Європа — і зовсім інша війна.

1. Політичний ефект: демонтована імперія

Покарання керівників сталінської групи за організацію Голодомору означало б достроковий крах радянського тоталітарного проекту. У 1930-х це перервало б кілька ключових імперських механізмів:

• централізовану репресивну економіку;

• масові депортації;

• русифікаційну політику;

• інституційне домінування НКВС.

Україна, маючи власну політичну еліту та відновлену українізацію, перетворилася б на найбільш автономну частину Союзу. Значно ймовірнішою стала б модель конфедерації, а не імперії.

Наслідок для сучасності:

Україна здобула б державну суб’єктність задовго до 1991 року — у 1950–1970-х.
росія втратила б протягом ХХ століття головний ресурс своєї імперської ваги — контроль над Україною.

2. Демографія та економіка: інша вага регіону

Без Голодомору, репресій, депортацій та русифікації населення України у 2020-х становило б 55–60 мільйонів. Потужні мегаполіси на Дніпрі, Донбасі та в Криму стали б центрами розвитку, а не деіндустріалізації.

У цьому сценарії українське ВВП у 2020-х було б співставним з польським або навіть турецьким. Для ЄС це означало б додатковий економічний полюс у Центрально-Східній Європі.Наслідок для сучасності:

Україна — не «країна між», а один з найбільших ринків Європи з власним військово-промисловим комплексом та стійкими альянсами.

3. Західна інтеграція: членство в НАТО до початку 2000-х

Політична та економічна стабільність України у 1950–1980-х роках означала б неминуче зближення із Заходом після падіння Хрущовського та Брежнєвського періодів. Україна стала б учасником процесів розширення НАТО разом із Польщею, Чехословаччиною та Угорщиною.

Наслідок для сучасності:

Будь-яка агресія росії проти України розглядалася б як напад на НАТО.
росія ніколи не наважилася б на операцію, подібну до анексії Криму або вторгнення 2022 року.

4. Донбас і Крим: регіони без російської колонізації

Без сталінського переселення робочої сили на Донбас, без депортації кримських татар та без заселення радянськими військовими у 1954–1991 роках:

• Донбас зберігає українську ідентичність і політичну культуру;

• Крим залишається багатонаціональним регіоном із домінуванням корінного населення та українців;

• росія втрачає будь-які важелі «захисту російськомовних».

Це знімає основу для гібридних агресій.

Наслідок для сучасності:

«Кримське питання» ніколи не виникає як політична тема.
Донбас лишається технологічним центром, а не плацдармом російського впливу.

5. Чи була б війна 2014–2022 років?

Політичний та безпековий консенсус цієї контрфактичної реальності свідчить: повномасштабної війни не було б зовсім.

росія без України — це держава з меншим ВВП, меншим населенням, відсутністю виходу до Чорного моря і набагато слабшим військовим потенціалом.

Відсутність українського ресурсу означає:

• слабшу російську промисловість,

• відсутність імперського міфу про «єдність народів»,

• неможливість реваншистських проектів.

Якщо навіть агресія сталася б (гіпотетично)

Україна в НАТО, з населенням 60 мільйонів та сучасною армією, інтегрованою із західною військовою інфраструктурою, відбила б напад протягом тижнів, а не років.

Європейська безпека виглядала б інакше:
Балтія, Польща та Чорноморський регіон мали б централізовану оборонну дугу, а росії не вдалося б сформувати «сіру зону» нестабільності.

6. Геополітичний баланс у 2020-х: інша Європа, інший Кремль, інший Китай

Європа

ЄС мав би повноцінний східний стрижень: Варшава—Київ—Бухарест.
Військово-промислова співпраця концентрувалася б не у Франції чи Німеччині, а в Україні та Центральній Європі.

росія

росія не перетворилася б на державу, очолювану спецслужбами.
Путін не став би центральною фігурою російської політики, оскільки не виник би масив реваншистських настроїв, на яких тримається його модель.

Китай

Без альянсу з ослабленою росією Пекін мав би менше важелів у Євразії.

Економічний маршрут «Шовкового шляху» проходив би через Чорноморський регіон — із Києвом як ключовим вузлом.

Висновок: стратегічна вага покарання за злочин

Покарання організаторів Голодомору у 1930-х могло б радикально змінити архітектуру сучасного світу. Замість імперського відродження росії наприкінці ХХ століття Європа отримала б стабільний і потужний східний стрижень із центром у Києві.

Головний результат цього альтернативного розвитку подій:

російсько-українська війна або ніколи б не почалася, або завершилася б у зародку. Україна стала б одним із найвпливовіших державних гравців Центрально-Східної Європи, а росія — регіональним актором без імперських можливостей.