Слідом за росією комуністичний Китай також готується до війни
Однією з ключових помилок як українських, так і західних експертів є недостатнє розуміння природи російсько-китайських відносин.
Про це йдеться у матеріалі очільника вітчизняної Ліберально-демократичної ліґи та координатора міжнародного руху "Free Hong Kong Center" політолога Артура Харитонова.
Фахівець-китаєзнавець стверджує, що РФ і КНР прогресують у божевіллі паралельно, але не взаємопов'язано; до 2014 року так і було, однак 8 років внесли в їхній сказ багато змін.
«І росія, і комуністичний Китай, мають на меті перемогу над ліберально-демократичним світовим порядком. Обидві агресивні держави прагнуть перегляду політичної географії світу, який має початися з "повернення історичних територій". Напад росії на Україну та Грузію – наочні приклади. Наступ КНР на Гонконґ, провокації в Південнокитайському морі (на основі середньовічних договорів), а також потенційна атака на Тайвань є такими ж. І путін, і Сі Цзіньпін, прагнуть також повалення системи, де світова першість належить США та їхнім союзникам. Вони навіть розвинули нову теорію про "множинні демократії", де немає місця загальній теорії держави та права. Мовляв, є західна демократія, а є "російська та китайська демократії", які насправді є необільшовицькими тоталітарними режимами», – зазначив Артур Харитонов.
Також політолог додає, уже зараз КНР готується до проведення власної війни на Далекому Сході.
Про це свідчать і "лібералізація" політики з дітонародження, і масові закупівлі стратегічних ресурсів у всьому світі, і розширення видатків на армію та військові технології, і наміри будувати нові військові бази в Африці та Південній Америці.
«У Пекіні прораховують всі можливі сценарії втрат від подальшої співпраці з Москвою (де він зможе "перекрити" санкції, не втрачаючи власні фінанси, а де – ні). Власне КНР будує плани про повне захоплення фінансово-економічного контролю над росією для встановлення монополії на російські природні ресурси», – підсумував Артур Харитонов.
Між тим, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що за будь-якої ситуації в Україні офіційний Пекін завжди стоятиме за спиною Москви, скеровуючи її у потрібному для себе напрямі.
