Спадок каґана Кубрата на полтавській землі
Влітку 1912 року у піщаних дюнах між Новими Санжарами та Кустоловим випадково знайдено історичний скарб. 800 предметів із золота та срібла!
Всі ці артефакти — подарунки та жертви заупокійній душі одного із великих правителів ранньосередньовічної Європи булгарину Кубрат-каґану. Легендарний чоловік згідно із хронікою «Джәгъфәр тарихъ» вважається прабатьком тюркської цивілізації, розділеної навпіл.
Його держава — Велика Булгарія зі ставкою у Балтаварі (нині невідома місцевість у межах Полтави) породила дві менші: Волзьку та Дунайську Булгарії. Їхнє населення було доволі строкатим — поліетнічним (слов'яни, фіно-угри, тюрки), багатомовним і поліконфесійним, де не було єдиної державної мови чи релігії.
Сьогодні за честь називатися нащадками Кубрата із династії Дулó змагаються принаймні три народи — власне, болгари, чуваші та поволзькі татари (казанлар). Найближчою до оригіналу тієї мови, якою спілкувався Кубрат, нині розмовляють говорять саме чуваші, на чому наполягав німецький лінгвіст Макс Фасмер.
Своєю чергою, професор археології Йоахім Вернер довів, ретельно проаналізувавши всі речі, знайдені у полтавській землі понад 110 років тому, що це — поховання каґана Великої Булгарії. У селі Мала Перещепина на місці могили Кубрата встановлено пам'ятник.
Вітчизняний історик Геннадій Кривчик, який мав за честь відвідати архіви Софії, встановив, що каґан міг народитися не пізніше 605 року на Півдні України (точне місце невідоме). Він походив із заможної тюркської родини Дуло, чиє коріння тягнеться або до теперішньої Кабардино-Балкарії, або до Мордовії чи Чувашії.
Від 619 року юний Кубрат був співправителем свого дядька Орґани, а від 620 року і до кінця 660-х років — самодержцем. Тоді ж каґан переніс ставку (прототип столиці) із приазовських степів у Подніпров'я, а згодом його постійною резиденцією стало поселення Балтавар.
Зі стратегічного погляду долина Ворскли — чудове місце для відпочинку: пагорби, ліси, річки... 619 року Кубрат охрестився у Херсонесі, отримав від східноримського правителя (візантійського імператора) високе звання патриція, але нікому зі своїх підданих не насаджував жодної релігії.
Каґан навчався і прожив багато років при дворі у Константинополі, де панівною була латинська й грецька мови. Він опанував їх і міг на рівних диктувати із самим імператором; до того ж Кубрат володів булгарською, аланською та частково тими мовами, котрі ми сьогодні знаємо як угорську, мокшанську й аварську.
Вселенський Патріарх Нікіфор писав про Кубрата таке: «Був цей смаглявий чоловік спочатку васалом каґану аварів, але потім вигнав їхніх представників зі своїх земель, розширивши межі володінь від Кавказу до Бористену. Звалася його держава Великою Болгарією. Кубрат-булгарин прийняв титул каґана, який вирішив охреститися, щоби не мати нічого спільного із сусідніми дикунським племенами».
Тогочасний візантійський імператор Іраклій Флавій підлещувався перед каґаном, надсилав йому свої подарунки: золоті та срібні монети, коштовні каміння, оздоблену коштовностями зброю тощо. 70 років після відкриття науковці не могли розібратися, як могилу засновника Булгарії «занесло» під Полтаву, адже він мав бути похованим за звичаєм на своїх родових землях (тобто північне передгір'я Кавказу).
Ця незрозуміла ситуація тривала ще багато років, але 1980 року чуваський дослідник-візантинист Ігор Чичуров зробив відкриття, довівши, що термін «Велика Болгарія» у візантійських джерелах ставився не до родових, а до колоніальних володінь (звідси й велич). Отже, «земля предків» булгар має знаходитися не в Приазов'ї чи Кавказі, а десь в іншому місці.
Перещепинський скарб у Карнаухівській балці на лівому березі Ворскли (координати: 49°23'40"N 34°33'7"E) довів, що споконвічні володіння династії Дуло розташовувались на більш північній території, звідки Кубрат успішно воював як проти аварів, так і проти антів, ґотів, касоґів. На жаль, знайдений в українській землі на Полтавщині найбагатший скарб європейського Середньовіччя вкрадений московитами й по нині «зберігається» у петербурзькому Ермітажі.
Як і годиться, «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, що російська і совєцька науковці-пропагандисти попсували нашу історію. Замовченню та забуттю підлягали цілі пласти, які нині повертаються.
