Колись Полтава була столицею Булгарії
Тривалий час історики з археологами прив'язували дату появи Полтави до згадки у Повісті минулих літ. Це було вигідно слов'янофілам.
Інакшої думки професор кафедри філософії та українознавства Українського державного університету науки та технологій, доктор історичних наук і академік Геннадій Кривчик. У своєму «Дистанційному курсі історії України» він детально викладає, хто та коли заснував поселення у долині Ворскли на місці сучасної Полтави.
Фаховий науковець доводить, у IV столітті після Різдва Христового почалася навала гунів, які, вийшовши із Зауралля, посунули на Захід. При цьому кочовики втягували до орбіти свого руху й інші племена, котрих стрічали на шляху від Єнісею до Дунаю.
«375 року гуни переправилися через Дін і вдерлись у володіння Ґотського королівства, яке існувало у пониззі Наддніпрянщини й Таврії. Гуни не загрожували існуванню антського об'єднання, тож анти виступили на їх боці у війні проти ґотів. У 385 році вони знищили військо правителя ґотів Вінітарія.
Але наступного року ґоти завдали нищівної поразки антському вождю Божу полонили його і разом із синами та 70 вельможами розіп'яли на хрестах. У відповідь на це гунський володар Баламбер повів свою армію на ґотів і вщент розгромив їх. Частина ґотів відкотилася в Крим, друга почала відходити до Дунаю.
Отаборившись у Придунайській рівнині, гуни тривалий час вели спустошливі війни із сусідніми державами й утворили величезну імперію – Гуніланд, яку очолив Аттіла. Держава Аттіли через деякий час по його смерті у 453 році занепала і стала розпадатися на окремі каґанати (володіння)», — зазначає український академік.
На землях Подніпров'я у IV-IX століттях послідовно існували три тюркомовних утворення: держава гунів Гуніланд, потім Велика Булгарія і після неї Чорна Булгарія. Пізніше їх потіснить поліетнічний союз Хазарія зі Сходу та слов'янська держава Русь із Північного Заходу.
«З появою на руїнах гунської держави Великої Булгарії, на українському Подніпров'ї, особливо Лівобережжі, на кілька десятиліть настає спокій. Кочові набіги тимчасово припиняються. Першим балтаваром (верховним правителем) цього каґанату став булгарин Кубрат Дулó. Його літня резиденція знаходилася у поселенні, яке мало відповідну назву – Балтавар (нині це місто Полтава).
У 619 році каґан Кубрат доручив своєму молодшому брату Шамбату побудувати на Заячих (нині Київських) горах фортецю для охорони купецького торговельного перевозу через Дніпро. Відомого водного шляху «із варягів у греки» тоді ще не було, балтійські країни вели торгівлю зі Сходом через Волгу, які місцеві фіно-угорські племена іменували Равою, і Дін.
Однак через дніпровський перевоз ішла не менш інтенсивна торгівля Західної Європи з Хазарією, тому ідея контролю над потоком товарів дала б немалу вигоду. Шамбат швидко побудував місто-фортецю, яке дістало назву Баштý (місто-голова). В обов'язки Шамбата входило управління справами перевозу й організація збору мита з купців.
Правління Кубрата було успішним, адже при ньому Велика Булгарія зуміла розгромити свого головного противника — аварів і розширити кордони держави аж до Дунаю. До Балтавара потекли незримі досі скраби, зокрема візантійські», — оповідає історію Геннадій Кривчик.
Далі, зі слів вітчизняного науковця, булгарський каґан поставив перед своїм молодшим братом, який мав титул хана, нове завдання: закріпитися на відвойованих західних територіях. Виконуючи це, Шамбат із дружиною і гунно-булгарськими переселенцями відправився в Подунав'є і заснував там так зване Царство Дулоба.
«Через деякий час Кубрат наказує молодшому брату повернутись у Башту, але Шамбат категорично відмовився. Це рішення так розгнівило каґана, що він обізвав єдинокровного брата «покидьком, відрізаним від роду», що тюркською мовою звучить як «кий». Це слово так міцно «прилипло» до Шамбата, що він увійшов в історію не під своїм власним ім'ям, а під прізвиськом Кий.
Царство Дулоба проіснувало недовго і Шамбат-Кий змушений повернутись у Башту, щоб управляти ним. Городяни називали місто за його прізвиськом — Кіоба, а міську фортецю — за його справжнім ім'ям Шамбат (Самватос у грецьких істориків). Помер Кий 680 року природно, тож ні про яку династію Києвичів не було й мови. Верховна влада у Великій Булгарії після Кубрата перейшла до його старшого сина Бат-Бояна, якому Кий доводився дядьком», — пояснює академік.
На початку IX століття Велика Булгарія, під натиском Хазарії, трансформувалась у залежну від сусіднього каганату Чорну Булгарію. А 856 року на відчужених від колишньої єдиної булгарської держави землях хазарські васали Аскольд і Жір-Ас (Дир у руських літописах — прим. ред.) створили так званий Руський каґанат, столицею якого став Башту-Київ.
«Аскольд був християнином, натомість Жір-Ас (він же Дир) – мусульманином, унаслідок чого між ними постійно виникали суперечності. Це привело до того, що у 870 році Аскольд убив Жір-Аса і захопив одноособову владу у Руському каґанаті. Отже, виходячи із написаного, чітко видно, яку значну роль відіграли стародавні гунно-булгари в історії України й українського народу. І тільки наприкінці IX століття на землях Середнього Подніпров'я відбулася корінна зміна етнокультурної традиції.
Місцева тюркомовна цивілізація потрапила під могутній політичний і культурно-господарський вплив слов'янської народності (союзу племен), приведеної сюди варяго-руським князем Олегом. У 882 році він захопив Київ, убив Аскольда, приєднав Новгородську землю, населену балтами й фіно-уграми до Київської, примусивши платити данину навколишнє населення. Центром нової об'єднаної держави став Київ, проголошений Олегом «матір'ю городів руських». З цього часу почалась епоха Русі», — підсумовує пан Кривчик.
Насамкінець додамо, що відголос легенди про «заповіт єдності» Кубрата до нащадків Великої Булгарії простежується у переказах багатьох народів, які проживають на землях, що колись входили до складу стародавньої держави. Сам каґан спочиває у селі Мала Перещепина неподалік Нових Санжарів, де 1912 року знайдено славнозвісний скарб: комплекс золотих і срібних речей вагою до 75 кг (зброя, прикраси, посуд, монети IV-VIII століть).
