Страшний «грузинський сон» Путіна
Кремлівський бункерний щур продовжить втрачати вплив за межами московії, зокрема на Кавказі, бо війна проти України довела його слабкість.
У понеділок, 20 червня, міста Республіки Сакартвело (тобто, Грузії – прим. ред.) охопили масові демонстрації під промовистим гаслом "Додому до Європи!". Десятки тисяч громадян кавказької країни вийшли на вулиці Зуґдіді, Кутаїсі, Батумі та на проспект Руставелі у Тбілісі, щоби захистити свій європейський вибір.
Небажання грузин-картвелів жити за "залізною завісою", перебувати в "сірій зоні" біля розсадника смертоносного "русского міра" унаочнилося у велелюдних протестах. Інтеграція в Європейський союз, а затим і Північноатлантичний альянс – єдина альтернатива повзучій московській експансії, єдиний спосіб забезпечити країні свободу, мир, розвиток і процвітання для всіх.
Кадри з вулиць Тбілісі, до країв, заповнених людьми, – символ справжнього народного вибору, від якого у смердючої путінської пропаганди у зобу подих сперло. Демонстрації на кшталт українського Майдану, організовані рухом "Сірцхвіліа" (картв. სირცხვილი), викликали психопатичні напади у кремлівської бункерної істоти та його підлеглих.
Владіміру Путіну знову ввижається народна (напевно, чергова кольорова, а як інакше – прим. ред.) революція, але вже на Червоній площі в Москві, яку готують олігархи, в умовах антирежимної змови, його сходження на лобне місце, стукіт сокири... Він кусає лікті, адже сам будував дрімучий світ – антицивілізацію – з шаленим російським бунтом.
У політикумі Сакартвело не приховують причин народного виступу. До точки кипіння людей довели місцеві проросійські маріонетки з провладної політичної сили "Грузинська мрія", – проєкту єдиного місцевого олігарха Бідзини Іванішвілі, – на чолі з прем'єр-міністром Іраклі Ґарібашвілі.
Саме ось ці дві названі особи здійснюють "політику умиротворення" російського агресора, який загарбав 20% території країни. Ґарібашвілі, прикриваючися риторичними прийомами щодо солідарності з Україною, насправді відмовився приєднатися до антиросійських санкцій.
Подібна проросійська поведінка команди олігарха Іванішвілі призвела до напіврозпаду Асоційованого тріо: Київ-Кишинеу-Тбілісі. Як результат кавказька республіка стала аутсайдером на шляху набуття статусу кандидата в члени ЄС, тоді як Україні та Молдові Єврокомісія рекомендує надати європейську перспективу негайно.
Піком нахабної поведінки Ґарібашвілі стала неприваблива заява в дусі російських балакучих голів, що він "не заздрить Україні та Молдові". Нібито ЄС пожалів ці дві країни, які зазнали різною мірою зазнали бід від російського вторгнення.
Роздратування ручного прем'єра Ґарібашвілі викликане критикою ЄС з приводу нинішнього стану справ у Сакартвело. Країну зсередини підривають антидемократичні експерименти, бездарна і часом шкідлива політика маріонеток Іванішвілі (тобто, Кремля – прим. ред.).
Тому Брюссель висунув Тбілісі 12 умов, які потрібно виконати для отримання кандидатства. Головне з них полягає у "деолігархізації" інститутів влади в країні (до речі, для України цей пункт теж актуальний – прим. ред.).
Крім того, картвелам потрібно усунути політичну поляризацію, провести виборчу і судову реформи, надати громадянському суспільству більше прав. Кінцевою датою за цими умовами визначено останні тижні поточного року, але мешканці Сакартвело не вірять власному уряду, який уповільнює інтеграцію.
Певно, тамтешнє суспільство чекає змін, і вже мало хто хоче заплющувати очі на колосальні "помилки" Ґарібашвілі з його міністрами-посіпаками Кремля. Як показали євро-мітинги, численні голоси вулиці рубом ставлять питання: чи потрібен Сакартвело уряд, який веде країну до російської зони впливу, знову?
Про це днями прямо заявив федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц: «Очевидно, Путін побоюється, що іскра демократії може дістатися росії. Тому він роками проводить політику, спрямовану на розвал НАТО та ЄС».
І у такій ситуації олігарх Іванішвілі – його вірний піхотинець. Функціонер "Грузинської мрії" Іраклі Кобахідзе взагалі кричить про "загрозу війни в республіці", щоб звинуватити прихильників європейського вибору у всіх помилках.
Доволі прикметно, але подібну риторику чули українці від негідників із лав горезвісної "Партії регіонів" у 2013 році. Тобто тоді, коли Москва перед захопленням Криму та частини Донбасу намагалася покласти провину за Майдан на колективний Захід.
Переконані, нашим братам-картвелам не варто звертати увагу на подібні маніпуляції, які заспокоюють Путіна. Навпаки, важливо посилити системну боротьбу за своє європейське майбутнє, а отже за нашу і їхню свободу.
А проте, "Останній Бастіон" радить згадати, що агресивно налаштовані балакучі голови з боліт ресурсної федерації погрожують Європі за "блокаду Калінінграда".
