Тоскний візит до прозекторської

Братів і сестер попереджаємо: нижче буде подано не вельми патріотичний текст патріота, котрий вагається, чи емігрувати до  королівства, де ще не «всьо пропало», чи ще спробувати втекти від гурту бидла? Бо ондечки – увесь синьо-жовтий горизонт з рогами навстріч, пилюгою стовпом, ревищем «зе-е-е-е!!!», гуркотом копит, кізяками навсібіч… Гидко. Але й страшно.

Хто там вже заслаб? Ще раз, панове – текст для циніків, одесную у самому верхньому куточку монітора хрещик – клікніть і вам полегшає. Стане какаяразніца і ви навіть побачите кінець. Причім – не один.

О-о, нас відчутно поменшало. Що ж, жалкуємо, але на це очікували. Зачиніть, наші, за ними двері, бо відгонить. Здається, все. Готові, українці? Так, де тут хірургічна дротова пилка Джильї?

Лоботомія:

Оця сіра, із зеленуватим нальотом субстанція у черепній коробці самогубця і є рушійною силою нації. Це – мізки народу, отого, котрого «Правди сила ніким звойована ще не була».

Посміємо заперечити панові Тичині, поет ліпив горбатого, якщо буде дозволене арго у контексті поетики. Цю віртуальну силу звоювала на раз нехіть поворушити оцими самими мізками, побачити «голого хвастова» під машкарою реформатора, рятівника обездолених вчительок і пенсів, безкомпромісного розвінчувача попередників, віртуоза-п****іста, обнулювача тарифів і розбійників, найвеличнішого лідера, практично Соломона.  

Менше з тим, отут, у заплутаних звивинах народжується геть усе – від очікування на «сонце низенько, вечір близенько» і далі з усіма зупинками аж до клоуна на президентській табуретці. Дивіться, ось на лівій півкулі – хата скраю, ось на правій – сльоза на вишиванці.

Стоп. В субдуральному просторі де-факто висохла серозна рідина (по-нашому – олія). Практично не пальпується вузол нейронів, відповідальних у мізках за здоровий глузд, бо 48 відсотків опитаних «Рейтингом» українців вважають «успішним» візит Зе до США.

Тут нам підказують медбрати-інтерни, що пацієнт за два роки до цього втратив здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Тому запитання: «в чому конкретно полягає успішність візиту?», ймовірно, й було причиною суїциду.

Опоньки, це – не гіпокамп (лімбічний або нюхальний шматок мозку, який управляє моментальною пам'яттю – авт.), це – друшляк!  Ось вона звідки – перманентна забудькуватість новопреставленого!

Звертаємо увагу практикантів: маємо очевидну симптоматику хвороби Альцгеймера. Бо пацієнт до найменших дрібниць пам'ятав давні обставини: звірячого убивства брата Порошенком, його ж бузувірське заливання київських тортів кров'ю невинних гіві з моторолами, цинічний наказ п'ятого силами трьох катерів окупувати Кубань.

Але з наразі розпанаханої пам'яті начисто вимило десятки недавніх обіцянок, зокрема,

• про дитячий заповідник у Конча-Заспі (подружжя Зе міцно осіло на держдачі №29, зробило ремонт за державний кошт і плювати хотіло на Схеми, Наші гроші, Бігуса і Лео);
• про заморожування комунальних тарифів (куб газу «остання надія» восени продаватиме населенню за 12 грн.);
• про пересадження владної еліти з лексусів на велосипеди (70-річна мама Наталя нардепа-слуги народу Клочка упродовж двох останніх років придбала дві квартири в Києві, будинок, дві земельні ділянки і електрокар Тесла, всього «на чорний день» припасла майна на 14,5 млн. грн.);
• про вигнання педофілів, збоченців і дрібних пивних злодюжок з Верховної Ради (Іванісов залишається нардепом, Яременко так і не табуйований, на Юрченку ніде проби ставити – зі злодія скроєний, шахраєм підбитий, а Трухін?!);
• про економічний прорив (у 2020 р. реальний ВВП України скоротився на 4,2%, у 2018 р. зріс на 3,4%);
• про лавину інвестицій (індекс інвестпривабливості України впав до 2,4 бала з 5);
• про закінчення війни за першу каденцію (на її – каденції – середину стратегії як не було, так і нема, маячить Штайнмаєр і прагнення залізти в сліпаки путіна без мила, гинуть хлопці);
• про припинення вирубки лісів і видобутку бурштину (лише у 2020 році, лісники лише одного лісгоспу лише однієї Волині поцупили деревини на 17 млн. грн.);
• про унікальну, не пафосну і не популістську українську вакцину (станом на сьогодні жодного інсайду про вітчизняну панацею в президентській обгортці немає);
• про «прибитий контрабас» («СБУ і надалі всіляко сприятиме слідству, щоб встановити всі подробиці інциденту, а винні були покарані – безвідносно до посад і прізвищ», – бла-бла-бла про напад українських есбістів на українських прикордонників на Сумщині).

Мало? Рекомендація інтернам в прозекторській і фанатам зеленої цвілі: тег #брехняЗе вам у руки.

Мацаємо півкулі далі і з'ясовуємо, що у субстанції під скальпелем команди на здатність стояти прямо, множити два на два, наступати на граблі і пов'язувати їх з гулями на лобі, дмухати на гаряче, не пудьорити проти вітру, але злітати проти нього, ще не прописані в програмі.

І чужий Windows тут збоку, не тягне місцеве «залізо». Субстанція, як баран на нові ворота, дивиться на Windows'ове: «Для цього прилаштунку потрібна новіша версія». А її, як сказав би Леонід Талалай: «Не завезли, іще нема».

Діагноз після розтину:

Посттравматичний синдром від перегляду «Сватів», «Слуги народу» та абсцентних концертів ВК-95; анемія совісті; алергічна сверблячка на шоколад з бажанням їсти крейду, глину, зубну пасту і сирі макарони аж до анафілактичного шоку; ідіосинкразія на армію, віру і мову etc.   

…Почулося хірургове: «Зашивай. Тут безнадійно»?

Чи спробувати ще прочитати тичинове по-своєму, доладно до ситуації, часів і постсовєцьких просторів, на всю прозекторську:

«…На українських нивах, на російських, 
на білоруських — я прошу, молю! — 
вбивайте ворогів, злодюг злодійських, 
вбивайте без жалю!»?