Трамп і путін рвуть Європу навпіл
Обернення Вашинґтона радісним обличчям дурня до Москви відновлює географію Холодної війни. Європа знову ділиться на «Східну» і «Західну».
Схоже, 47-й президент США вирішив самочинно зайнятися перекроюванням кордонів, наслідуючи свого кремлівського бункерного однолітка. Обидва схиблених на неоімперіалізмі діда воліють відтворити мапу часів Холодної війни, коли на Землі панувала біполярна система світоустрою.
Дарма, що ні у Москві, ні на берегах Потомаку чомусь не зважають на дві інші потенційні потуги, якими незалежно одна від одної виступають Пекін та Нью-Делі. Тобто світ дійсно став багатополярним, як оголошував у 2022 році путін, але виникло кілька незручних для нього нюансів.
Але повернімося на багатостраждальний терен Європейського континенту. Поки політики у Брюсселі та Страсбурзі повторюють мантру «Європа має сама себе захищати», Старий світ знову розколюється — на тих, хто розуміє небезпеку, і тих, хто й надалі вдає, що її немає.
Колись Польщу, Угорщину та Чехо-Словаччину називали «Східною Європою», але чеський письменник Мілан Кундера справедливо зауважував, що цей регіон — «Центральна Європа», просто її «поцупила» Червона армія за результатами Другої світової війни. Після 1989 року ці країни повернулися до Західного клубу і навіть отримали членський квиток до НАТО.
Західна Європа, яка затишно влаштувалася під ядерною парасолькою, дивиться на все це з олімпійським спокоєм: Франція знизує плечима — має атомну бомбу; Німеччина злегка нервує, але загалом розраховує домовитися. Південна Європа? Та кому взагалі у Лісабоні, Мадриді, Римі та Нікосії цікаві проблеми РФ, якщо можна домовитися про відновлення добрих взаємовідносин коштом України.
А от Польща, країни Балтії, Фінляндія та Швеція чомусь не розслабляються. Вони стрімко збільшують власні військові бюджети, бо в них перед очима ще свіжий урок: малі нації мають неприємну властивість зникати, коли їхній східний сусід здійснює підступну агресію.
Теоретично Європа може легко переплюнути РФ у військових витратах, але путін має незаперечну перевагу — його окупаційно-терористичний режим не шкодує людські життя, ні своїх громадян, ні тим паче чужих. Тому під ніж ідуть представники тих народів, які все ще не стали або відмовилися бути «руzzкімі».
Натомість у сучасній Європі у 20-річного хлопця надто добрі перспективи дожити до 80, щоби ризикувати собою. Якщо європейські солдати вирушать захищати Варшаву чи Риґу, місцеві популісти одразу закричать: «Нам потрібен мир!» (читайте — здаємося на милість загарбнику).
І ось, уже деякі країни Східної Європи замислюються: а може, не варто чекати на удар, а завдати його першими? Тому що вони достеменно знають: якщо Захід знову вирішить «перечекати», то перечекати можуть не всі, історія це довела кров'ю предків.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що команда Трампа планує змусити Європу віддати Україну путіну. Варто визнати, що США більше не світовий жандарм і не осердя демократії, а у Вашинґтоні тхне деградацією та корупцією гірше ніж у Києві.
