Україна має розглянути довгострокові стратегії маневрової оборони — турецькі генерали
Російська агресія проти України триває 11-й рік поспіль. Однак лише зараз наші захисники стали відчувати брак особового складу й зброї.
На цьому наполягає радник начальника Генерального штабу армії Туреччини та науковий співробітник дослідницького центру TRT World пан Гусейн Оздемір. Він зібрав роздуми вищого військового командування своєї країни щодо російсько-української війни.
Перша хвиля патріотизму, яка збільшила чисельність української армії з 260 000 до 700 000 осіб, виявилася недовгою, завершившись після звільнення Херсону восени 2022 року. Нині ж видається, що доля сприяє агресору, а не жертві.
«Коли 2022 року РФ розпочала повномасштабне вторгнення, українські чоловіки з ентузіазмом стали на захист своєї Батьківщини та потягнулися до призовних пунктів Через 2 роки інтерес щодо вступу до лав армії значно знизився. І це зрозуміло, бо війна стала затяжною й виснажливою для обох сторін», — наводить слова свого начальника пан Гусейн Оздемір.
Поточна оборонна стратегія України зазнає краху?
За умов, коли РФ контролює майже чверть території України та веде бої на 1000-кілометровій лінії фронту, що нагадує про страшну окопну війну Першої світової, багато українських чоловіків тепер уникають служби в армії за всяку ціну. Одні змінюють адресу, щоб їх не мобілізували, інші вдаються до хабарництва.
Жорстока реальність війни старого зразка, як 100 років тому, розбила мрії про героїзм. Безперервні важкі втрати українців призвели до того, що армія потребує більше новобранців, які є, але катма.
«Нестача військ створює серйозну проблему для оборонної стратегії України проти краще оснащеної та невблаганної російської армії. Нестача особового складу багато в чому деморалізує армію. Раніше військовики проходили ротацію кожні 2 тижні та відпочивали 1 тиждень. Тепер вони проводять на фронті цілий місяць, відпочиваючи всього 4 дні.
Така ситуація підриває фізичне та психічне здоров'я солдатів, знижує їхню боєздатність. Більшості військовослужбовців уже за 40, і вони борються не лише з ворогом, а й із хронічними захворюваннями. Утримувати лінію фронту стає все важче, оскільки росіяни продовжують наступ і не відчувають нестачі в особовому складі», — невтішно зауважує Гусейн Оздемір.
Натомість у штабі сухопутних військ Туреччини зазначають, що українські захисники перевершують за чисельністю та озброєнням, але реалістичність воєнної стратегії України потребує кардинального коригування. Головнокомандувача Олександра Сирського вони критикують за вірність і не критичне ставлення до наказів Володимира Зеленського.
«Молоді українські чоловіки дедалі частіше не хочуть йти на військову службу. Багато хто уникає громадських місць і живе в постійному страху бути покликаним до армії. Найвище командування української армії спробувало вирішити цю ситуацію, скопіювавши російський метод призову до армії ув'язнених. Влада ухвалила закон, що дозволяє засудженим йти до армії в обмін на умовно-дострокове звільнення. Нам відомо про 5000 добровольців, які з тюрем опинилися на полігонах, а затим — на фронті. Проте цей крок далекий від розв'язання проблеми призову», — додає Гусейн Оздемір.
Тим часом Володимир Зеленський нещодавно зробив політично болісний, але необхідний крок — дозволив знизити призовний вік із 27 до 25 років. Однак ці зусилля можуть бути зведені нанівець, вважають у турецькому генштабі.
«Наше командування вважає, що існує ц основні проблеми, які підривають ці зусилля України. Перша — зростання недовіри до воєнних стратегій політичного та військового керівництва, прикладом якої може бути невдалий контрнаступ улітку 2023 року і марна спроба утримати Бахмут. Обидві події призвели до загибелі тисяч людей.
Битва за Бахмут — найкровопролитніша від часів Другої світової війни, адже крім тисяч окупантів у ній полягло не менше захисників. Це важко назвати успіхом України, власне, як і росії, котра зараз контролює міські руїни. Друга ж проблема — широко поширена корупція, яка перешкоджає мобілізації, оскільки багаті чоловіки знаходять способи уникнути служби, чим поглиблюють соціальну нерівність і розчарування серед усього населення», — заявив Гусейн Оздемір.
Як Україна може розв'язати кризу із власним мільйонним військом?
Вирішення кризи в українській армії (беріть ширше, у всіх Силах оборони України — прим. ред.) потребує багатостороннього підходу. Важливими кроками є:
- підвищення стимулів до військової служби;
- покращення підтримки та догляду за солдатами (реабілітація поранених);
- відновлення довіри до військового керівництва;
- боротьба з корупцією у процесі призову/мобілізації.
Крім того, міжнародна підтримка у вигляді передової військової підготовки та обладнання може частково компенсувати нестачу кадрів. Україна також має розглянути довгострокові стратегії, якщо говорити про маневрову, а не глуху оборону.
Заохочення повернення сотень тисяч чоловіків призовного віку, які виїхали до Європи, щоб уникнути мобілізації, та інвестиції у сімейну політику для підвищення народжуваності могли б значно зміцнити обороноздатність країни. Про це Гусейну Оздеміру на умовах анонімності сказав один із турецьких генералів.
Розвиток ветеранських служб для догляду за такими солдатами може підняти моральний дух та продемонструвати відданість країни тим, хто служив. Однак Зе-влада не налаштована на впровадження подібної цільової програми.
«Міжнародна допомога вкрай важлива, але Україні необхідне сучасніше озброєння та високотехнологічне обладнання, щоби компенсувати нестачу кадрів. Враховуючи тривале припинення військової підтримки та нестачу боєприпасів, виникають сумніви щодо масштабів та щирості зобов'язань Заходу.
Україна не повинна покладатися лише на Захід, а має зайняти більш впевнену та далекоглядну позицію і якнайшвидше знайти шляхи до світу. Українська криза із мобілізацією показує, наскільки складно підтримувати затяжний конфлікт проти супротивника, який переважає у всьому. Тож, чим довше затягується ця війна, тим гострішою стає потреба в інноваційних рішеннях, і генерал Валерій Залужний мав цілковиту рацію», — висновує Гусейн Оздемір.
Рішучість українського народу не викликає сумнівів у турецьких генералів, але без розв'язання проблеми із кадрами захист батьківщини залишатиметься нестабільним. Тільки завдяки комплексним та терміновим діям, що включають розумне державне управління, внутрішні реформи та міжнародну підтримку, Україна може сподіватися переламати хід цієї війни на свою користь.
Опріч того, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», ресурсна федерація московії швидше вчиться на помилках у війні, ніж Україна. Які б заяви не робила Зе-влада, долю Європи нині вирішує простий солдат на полі бою.
