Українці голосують за «какую разніцу», щоби кидатися на Нобелівський комітет
Більшість українців відверто дивується, чому навіть тепер після повномасштабної воєнної агресії світ досі ототожнює нас із росіянами.
Але відповідь очевидна і без заглиблення у проблематику, переконаний фаховий методист, заслужений учитель та кандидат історичних наук Валерій Островський.
За його словами, українці (хтось відверто, а хтось несвідомо – прим. ред.) століттями слугували московитам підспівувачами в їхній брудній справі зі створення недоімперії зла й тюрми народів.
Виявляється чимало наших співвітчизників взагалі поводяться як апологети московії, відтак не має бути претензій до ситих, забезпечених європейців чи американців, яким байдуже на химерності переплетінь якихось там слов'ян.
«Ми досі з москалями на одній хвилі, бо "прастиє люді" і "какая разніца"... Ми досі намагаємося приліпити їхню історію до нашої. Ми не хочемо відмовитися від їхньої "вєлікай культури". Ми досі шукаємо живих "харошіх русскіх". Ми ніяк не здатні вбити москаля в собі. І це в Україні, яка з цією всесвітньою раковою пухлиною воює!
У нас досі не запроваджено екзаменів з української мови та історії України для набуття громадянства. Ба більше – історія України навіть після школи – не обов'язковий іспит. У нас вбитих москалями воїнів ховають москальські попи. Хіба це не сором і не ганьба? Того чого тоді ми всі хочемо від Організація Об'єднаних Націй, Червоного Хреста, Папи Римського, Ілона Маска, Нобелівського комітету...
Ви ж розумієте цей логічний ланцюжок? Його можна доповнювати годинами. Москалі століттями вкладали шалені кошти у свій зовнішній імідж: у політиці, економіці, громадській думці, у науках і в мистецтвах. Тому нічого дивного, що сьогодні світ так повільно змінює ставлення до цих сатанинських виплодків. Звичайно, з нашого боку потрібна тривала напружена контрпросвітницька робота і теж чималі кошти. Проте спершу мусимо розпочати з себе і, як каже молодь, запровадивши позитивні тренди», – слушно зауважує Валерій Островський.
Окремо "Останній Бастіон" радить читачам згадати, щоби не зникнути, народ-жертва мусить ставати нацією воїнів, гідних пам'яті та слави полеглих за Україну героїв.
