Спокій і добробут лохторату ціною політичного суверенітету України
Наскрізь інфантильне та схильне до інфантилізму українське суспільство потребує якісного лікування. Але спершу — покаяння за вибір влади.
Абсолютна більшість «громадян», які обирали комуніздів, Льоню Данілича, Вітю Пьодрича, Вову Ссанича, ОПеЗеЖо, прекрасно знали й розуміли щó вони обирають. А обирали вони:
- на позір умовний власний спокій і добробут ціною політичного суверенітету власної країни;
- продаж життя і здоров'я тих, хто цей суверенітет намагався відстоювати й гнівив тим самим «царя білого православного».
Їхні обранці дуже прозоро натякали, щó вони будуть робити після того, як їх оберуть: саджати, бити (ногами), виганяти (з роботи, з країни), десь у лісі прикопувати — «тіхо ісчєзать в лєсу» — і лупитися в ясна з москвою. Хоча для них це: «налажувати связі», впроваджувати «2-й гасударствєнний язик», ставати на коліна і домовлятися із бісами десь посередині.
А всі ці камлання про зубожіння, бардак, корупцію, казани, тарифний геноцид, голі-босі-криві-дула тощо — просто фігові листочки для банальної зради. У 2022 році вся ця хитромудра й хитрозроблена Зе-маса, організована й активована кремлядями, етнічними ОЗУ й міжнародними фінансами, таки спиляла гілку, на якій сиділа, і гепнулася в яму, яку рила іншим.
Чи варто співчувати цим людям з огляду на те, що їм було як мінімум пох... байдуже, що з вами станеться, якщо їхні обранці таки виконають свої обіцянки? Це кожен вирішує сам для себе відповідно до наявних у нього об'ємів душевних сил і енергії!
Чи варто продовжувати боротьбу за політичний суверенітет і національне відродження в оточенні такої кількості моральних потвор, калік і політичних ідіотів? Думаю, варто, бо іншого вибору у нас просто нема: do or die!
