В Україні з’явився свій Роскомнадзор: СБУ незаконно заблокувала «АНТИКОР»
Місяць тому, 13 травня 2025 року, розпорядженням Держспецзв’язку було заблоковано вебсайт видання «АНТИКОР».
Офіційна причина – «забезпечення оборони та безпеки держави», ініціатором виступає СБУ.
З того часу минув місяць, але на всі звернення «АНТИКОРа» жоден орган, причетний до блокування, так і не дав відповіді про причини такого рішення. Не було навіть елементарної відписки, хоча і до Служби безпеки України, і до Держспецзв’язку, і Нацради з телебачення та радіомовлення було направлено адвокатські запити, на які закон зобов’язує дати відповідь протягом п’яти днів.
Мимохіть напрошується висновок, що блокування «АНТИКОРа» відбулося з причин його публікацій, що викривають корупцію у вищих ешелонах влади, в тому числі і в Службі безпеки України, яка, замість того, щоб розслідувати зраду серед військово-політичного керівництва України, що призвела до фактичної втрати чверті території країни, займається переслідуванням журналістів, які пишуть про масштабні крадіжки на найвищому рівні.
Таке ігнорування державними органами норм закону не лише позбавляє «АНТИКОР» права на захист, а й підтверджує, що Україна стрімко скочується в диктатуру, про яку говорив Дональд Трамп. У зв’язку з цим звертає на себе увагу той факт, що «АНТИКОР» заблокований в російській федерації на підставі рішення Роскомнагляду. Розпорядження Держспецзв’язку до болю нагадує рішення російського органу нагляду, що породжує дуже неприємні аналогії.
За що заблокували «АНТИКОР»
Опубліковане Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації рішення про блокування низки сайтів, серед яких і «АНТИКОР», жодним чином не прояснює причин такого рішення. Що ховається за формулюванням «забезпечення оборони та безпеки держави»? Як ЗМІ, що пише про корупцію, заважає обороні країни? Може саме тим, що викриває той воістину колосальний рівень крадіжки та некомпетентності, на який уже давно звертають увагу наші західні партнери, від фінансування яких залежить саме існування України?
У цьому контексті мимохіть згадуються скандали, які вражають Службу безпеки України, що й виступила ініціатором рішення Держспецзв’язку. Серед найгучніших – розслідування «Радіо Свобода» щодо колишнього радника Офісу президента та співробітника Служби безпеки України Артема Шила, підозрюваного в заволодінні коштами «Укрзалізниці», дружина якого придбала у Дубаї нерухомості на 4,3 мільйона доларів; купівля дружиною головного кіберрозвідника СБУ Іллі Вітюка квартири за 25 мільйонів гривень, хоча в декларації ціна занижена вдвічі; вивіз Дениса Комарницького за кордон працівниками СБУ; публічна поява глави Головного управління контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму СБУ Анатолія Лойфа в компанії з так званим злодієм у законі «Умкою», і так далі, нескінченно.
Анатолій Лойф, до речі, займався в СБУ обґрунтуванням запровадження санкцій Радою національної безпеки та оборони (РНБО), в тому числі щодо громадян України. Хоча правові підстави для запровадження санкцій щодо громадян України відсутні , що прямо походить із Закону України «Про санкції», на основі якого РНБО щедро ці санкції і роздає. Чи не за ці незаконні обґрунтування в СБУ так довго тримали Лойфа?
Перераховане вище не становить сотої частки відсотка всього того, що пишуть про жахливий рівень розкладання органу, який відповідає за безпеку України. Про всі ці скандали писав, зокрема, й «АНТИКОР». Якщо викриття злодіїв, зрадників і покидьків, на думку Служби безпеки України, «підриває обороноздатність країни», тоді блокування ЗМІ, які пишуть про це, цілком зрозуміле. Поки що СБУ та Держспецзв’язок не наважуються заблокувати «Радіо Свобода», як це зробили їхні російські колеги, але це не означає, що на території України не блокуються засоби масової інформації, які не мають жодного стосунку ні до рф, ні до її союзників.
За що блокують інших
Про те, що в Україні блокують іноземні сайти на цілком надуманих підставах, говорить навіть рішення, на підставі якого заблоковано «АНТИКОР». Разом із нашими сайтами було заблоковано кілька абсолютно нікому невідомих доменних імен зі Швейцарії та Німеччини. Яким чином вони «загрожували безпеці України» – невідомо нікому.
Але лише цим масштаби блокувань неугодних ЗМІ в Україні не обмежуються. І йдеться зовсім не про російські сайти, багато з яких, до речі, абсолютно вільно продовжує працювати в нашій країні. Йдеться про засоби масової інформації дружніх до України країн. Їхня вина полягає саме в тому, що пишуть вони якраз про те, як і ким розкрадається західна допомога. І як на крові українських солдатів збагачуються топчиновники, в тому числі й ті, хто за службовими обов’язками зобов’язані боротися з крадіжкою та корупцією.
Все це робиться під виглядом «боротьби з пропагандою», а стандартне формулювання причин зводиться до звинувачення у «поширенні проросійських наративів». Так, наприклад, заблоковані разом з «АНТИКОРом» сайти Weltnetz.tv і Zeitpunkt, які, на думку авторів блокування, «підривають основи національної безпеки», з подивом дізналися про свою участь у цьому «підриві». Оскільки Weltnetz.tv – це німецька платформа альтернативної журналістики, яка публікує матеріали на теми геополітики, соціальних протестів та антивоєнних ініціатив, а Zeitpunkt – швейцарське видання, що висвітлює теми духовного розвитку, екології, соціальних змін та виступає за нейтралітет у збройних конфліктах.
Раніше було заблоковано Infosperber.ch, Weltwoche.ch і цілу низку болгарських та угорських сайтів. Infosperber.ch позиціонує себе як незалежне швейцарське ЗМІ з критичним поглядом на політику, екологію, фармацевтику та міжнародні конфлікти. Видання відоме своєю антивоєнною позицією, але також публікує тексти із суперечливими оцінками причин війни в Україні та дій Заходу. Weltwoche.ch – це консервативне швейцарське видання, яке активно просуває праві погляди. На його сторінках часто з’являються матеріали, які підтримують Трампа, Орбана та критикують міграцію.
Звичайно, якщо дуже захотіти, то матеріали про духовний розвиток та нейтралітет можуть загрожувати національній безпеці України. Яка, до речі, майже весь час своєї Незалежності пропагувала цей нейтральний статус і навіть, як багато хто забув, добровільно віддала свою ядерну зброю та стратегічні озброєння Росії. Те саме стосується антивоєнних матеріалів, які публікують німці. Але хто сказав, що німецькі, швейцарські чи взагалі будь-які інші журналісти не мають права виступати проти війни чи критикувати свої уряди з приводу, не запитавши на те дозволу в керівництва України та СБУ?
За великим рахунком, із позицією СБУ щодо заблокованих сайтів можна погодитись. Хоча вона і пахне погано. Однак є нюанс – а чи багато українців взагалі чуло про заблоковані швейцарські, німецькі, польські тощо сайти? Хто їх взагалі читає в Україні та який їхній вплив на нашу країну? Їхня цільова аудиторія – всередині тих країн, де вони розміщені. І там вони аж ніяк не заблоковані. Оскільки Швейцарія зовсім не вважає рішення СБУ причиною блокування. Так само як і Німеччина та інші країни.
Тоді якою є мета дій СБУ, за чиєю ініціативою відбулися ці блокування, та Держспецзв’язку, який слухняно виконав вказівку спецслужби? Дуже схоже, що блокування зарубіжних сайтів було просто причиною, щоб включити до списків забороненого контенту українські ЗМІ та блогерів. Щоб можна було стверджувати, що це не цензура, а захист національних інтересів. І «АНТИКОР» у цьому списку далеко не самотній – так, наприклад, у «проросійській пропаганді» лише останніми тижнями звинувачено та заблоковано екснардепа Ігоря Мосійчука та блогера Ростислава Шапошникова. Як там у них із «проросійськими наративами» – краще запитати в СБУ. Але те, що обидва жорстко критикували керівництво України і публікували факти зради та корупції – безсумнівно. І в справжніх причинах блокування ніхто не сумнівається.
Правовий бік блокувань ЗМІ
Усі блокування засобів масової інформації в Україні останніми роками відбуваються на підставі рішень СБУ, Держспецзв’язку чи санкцій від РНБО. Щодо санкцій, то, як уже згадувалося, вони не можуть застосовуватись щодо громадян України. Але – застосовуються. Найяскравіші приклади – Петро Порошенко, Ігор Мосійчук та Ростислав Шапошников. Є й одіозніші особи, як, наприклад, Анатолій Шарій чи Олексій Арестович. Але, ким би не були люди, проти яких президент запровадив санкції, їхнє запровадження більш ніж сумнівне. І наслідки таких рішень дуже сильно відгукнуться Україні у європейських судах.
Щодо блокування ЗМІ, то тут ситуація не така однозначна, проте позиція органів, які ухвалюють ці рішення, теж дуже сумнівна. Більшість розпоряджень про блокування виносить Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, що перебуває в структурі Держспецзв’язку. Свої рішення він обґрунтовує зверненням державних органів як правоохоронної, так і регуляторної спрямованості, наприклад, Бюро економічної безпеки, прокуратури, СБУ, Мінцифри, КРАЇЛ тощо.
Але річ у тому, що ці рішення вступають у конфлікт як із чинним законодавством України, так і із законодавством Євросоюзу, спрямованими на захист свободи слова. Згідно з Конституцією України, цензуру заборонено. Також кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію усно, письмово чи іншим способом – на свій вибір.
Водночас цензура допускається за рішенням суду, яке базується на прямих нормах Цивільного кодексу України, згідно з яким, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушено в газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації. Цю позицію підтверджує і Конституційний Суд України, який у своїй практиці зазначає, що «свобода вираження думок може бути обмежена виключно законом, на користь національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я населення чи захисту прав інших осіб» (рішення КСУ №1-13/2003).
Але в Україні, як відомо, «Конституція на паузі». Проте водночас найвище керівництво країни з усіх прасок мовить про «європейське майбутнє України та її невідворотний шлях до Євросоюзу». І страшно ображається, що в ЄС, м’яко кажучи, не в захваті від потенційного кандидата.
Одна з причин – та сама цензура. Оскільки в Європі право на розміщення, отримання та передачу інформації з сайтів належить до базового права на свободу вираження поглядів. І називається свободою слова, яка є одним із основних прав людини в демократичних країнах. Одними деклараціями в ЄС не обмежуються – право ЗМІ розміщувати інформацію підтверджує і практика Європейського суду з прав людини, яка стверджує, що законність блокування чи заборони того чи іншого ЗМІ передбачає "наявність чіткого, несуперечливого, передбачуваного за своїми наслідками національного законодавства, яким встановлюються підстави та умови застосування".
В Україні такого немає. Рішення про блокування ухвалюються Національним центром оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, що перебуває у структурі Держспецзв’язку. Функції цього центру чітко не визначені, а самого його створено розпорядженням Кабінету Міністрів України. І вже виніс сотні рішень про блокування тисяч сайтів в Україні. Причому керується у своїх діях зверненнями інших державних органів, які не зобов’язані надавати ні рішення суду, ані навіть доказів щодо причетності власників сайту до тієї діяльності, яку йому ставлять у провину.
Ще раз – для блокування сайту досить простого звернення будь-якого державного органу (особливо цим захоплюється СБУ) до Держспецзв’язку. Це є достатньою підставою для того, щоб Національним центром оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій було ухвалено відповідне рішення.
Україна йде російським шляхом у сфері цензури
Якими є перспективи України в європейських судах після того, як заблоковані ЗМІ пройдуть усі кола пекла української судової системи – зрозуміло. Зрозуміло й те, чому Україна всіма силами намагається обмежити цю можливість – як уже згадувалося, майже за місяць жоден держорган, причетний до блокування сайтів «АНТИКОРу», так і не відповів на адвокатські запити про причини своїх дій.
Усе це, на жаль, призводить до висновку, що під благородним соусом «захисту національних інтересів» в Україні відбувається активна зачистка всіх неугодних і фактично запроваджено цензуру та заборону на свободу слова. І коли президент США кілька разів повторив свою тезу про те, що «в Україні створено диктатуру», він мав для цього вагомі підстави. Як би хто не ставився до Трампа, Сполучені Штати є світовим лідером не лише в економіці, а й взірцем свободи слова. Як і Європейський Союз, куди ми нібито прагнемо й де словосполучення «свобода слова» теж не порожній звук.
Таким чином, аналіз рішення щодо блокування «АНТИКОРу», як і низки інших сайтів, свідчить про те, що Україна копіює досвід Росії в придушенні опозиції та свободи слова, а Держспецзв’язку перетворився на клон Роскомнагляду, оперативно і без будь-яких правових підстав блокуючи неугодних журналістів, які пишуть правду про те, що відбувається. Це тим більше сумно на тлі того, що в Україні у відкритому доступі продовжують працювати сотні сайтів із відверто російським вмістом.
Джерело: Антикор
