Вища рада правосуддя визнала Закон України «Про судоустрій і статус суддів» нікчемним.

Друзям все, а ворогам Закон...

Заодно ВРП своєю Ухвалою від 14 травня 2021 року роз‘яснила, що виконувати вимоги щодо термінів подання декларації доброчесності суддею, встановлені пунктом 2 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджені рішенням ВККСУ від 31 жовтня 2016 року № 137/зп - 16, з огляду на пункт 83 Висновку ОБСЄ, повинні тільки лохи та боягузи.

Читаючи Ухвалу, постановлену членами та членкинями Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С., Плахтій І.Б., Шелест С.Б., Суховим В.Г., я не міг стримати сліз від власної нікчемності у розумінні прийнятих Верховною Радою Законів України.

Як у відомій пісні: "день перемоги, це свято зі сльозами на очах..."

Перемоги «ради правосуддя» над прийнятими, у вигляді Законів, алгоритмів поведінки суспільства на окремо визначеній території під назвою держава Україна. Саме ці Закони регулюють порядок прав та обов‘язків взаємовідносин кожного громадянина та представників органів державного управління, незалежно від гілок владної вертикалі.

Чого лише вартує абзац:

І цей:

Або ці:

Встановивши факт порушення вимог частини першої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» колегія Першої Дисциплінарної палати ВРП звільняє суддю від будь-якої відповідальності, посилаючись на «незначний термін прострочення», «відсутні ознаки неналежного ставлення до службових обов‘язків», «відсутність настання істотних негативних наслідків».

Апофеозом Ухвали є наступне твердження: "Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді". Два місяці розглядали відкрите провадження за скаргою на дії судді, а через два місяці «встановили» факт відсутності ознак дисциплінарного проступку судді.

Попри надані пояснення судді, у яких вона чітко аргументувала свою позицію тим, що вона є подругою Стерненка та Маселка, і що ще в неї, окрім тотальної безграмотності, проявленій під час тестувань на посади, іще є і лікарняний.

З теренів Полтавщини, окрім вказаної судді, походить іще один всесвітньовідомий персонаж Михайла Булгакова  кандидад неук Ілля Кива, у якого теж є лікарняний, і якому теж, з огляду на лікарняний, поки що начхати на Закони України.

Але, не про них мова.

А про колегію ВРП, у складі Н.С. Краснощокової, І.Б. Плахтій, С.Б. Шелест, яка своєю ухвалою спочатку визнає факт порушення та відкриває дисциплінарне провадження,  потім намагається  виправдати суддю, яка вчинила дисциплінарний проступок, згодом не знаходить ознак проступку, і, врешті, плює на Закон.

Забороняючи оскаржувати прийняту «ухвалу».

У нас же один Закон для всіх ? Чи друзям все, а ворогам Закон ?

Як і в даному випадку:

Змушений нагадати ВРП, що суддя, своєю поведінкою, повинен і повинна бути взірцем для суспільства, подавати приклади гідної поведінки, як то суддя Джованні Фальконе, який слугує прикладом та взірцем  не тільки своєму, а і майбутнім поколінням суддівських еліт.

І це стосується не тільки суддів районних судів, це прямо стосується суддів Вищої ради правосуддя, які наділені повноваженнями оцінювати та відділяти  зерно від полови, забезпечуючи  якісне реформування суддівської гілки влади.

Вказана Ухвала прямо вказує на недоліки у формуванні суддівського корпусу у ВРП, даючи розуміння, що найкращим варіантом  функціонування ВРП  для напіврозвиненого суспільства з метою запобігання потрапляння випадкових, або малограмотних людей, які грають роль суддів, запобіганню впливу "активістів", та інших персонажів сучасного державотворення,  є застосування алгоритмів ШІ у роботі ВРП.