Володимир Ліхачов: віднайдення невідомого полтавця
Наприкінці XIX століття у Полтаві створено постійний гурток поціновувачів драматичного мистецтва, цьому сприяв один харизматичний митець.
Ідеться про Володимира Сергійовича Ліхачова (1849-1910), якого Кремль записав у "російські" поети й драматурги лише через мову, котрою послуговувався літератор.
За словами краєзнавця Бориса Тристанова, пан Ліхачов – невідомий широкому загалові наш земляк, бо народився 6 лютого 1849 року у Полтаві, що тоді була губернським центром. Закінчивши навчання у місцевій гімназії, майбутній драматург вступив до Петербурзького Університету на юридичний факультет, але через пів року перейшов на математичний.
«Однак переконавшись у відсутності в себе наукового покликання, Ліхачов знову став відвідувати юридичний факультет. У 1870 році його перевели разом із батьком до Харківського Університету, звідки змушений був піти за невнесення слухацької плати.
Дещо пізніше, повернувшись ненадовго до Полтави, долучився до роботи у постійному гуртку любителів драматичного мистецтва. Причиною стала діяльна участь його батька – Ліхачова-старшого – у театральних показах, а також власна любов до цього виду мистецтва. Перший вірш Володимира Сергійовича було надруковано у "Петербурзькому листку" 25 березня 1869 року.
Спочатку він писав і перекладав лише вірші французьких поетів; затим почав писати власні оповідання, складати та перекладати театральні п'єси. За переклад мольєрівських "Тартюфа" та "Школи дружин" отримав від імператорської Академії наук почесний відгук та Пушкінську премію», – розповів Борис Тристанов.
Також "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам про те, що ініціативна громадськість звернулася до Полтавської міської ради з пропозицією увічнити кіноакторку Віру Холодну.
