Як Мін'юст заробляє гроші з нічого

Опінії
04.10.2021, 13:29
Як Мін'юст заробляє гроші з нічого
Фото: bastion.tv

Боротьба з олігархами – це друге за прибутковістю заняття після боротьби з корупцією.

Журналіст, оглядач

Наші успіхи беззаперечні! Блискавична перемога, здобута Верховною Радою над Конституцією шляхом прийняття проєкту Закону №5599 надихає нас на нові звершення. Упевнений, що Закон «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» постане в одному ряду з такими вершинами міжнародної законотворчої думки, як «Закон про ліквідацію бідування народу та держави», схвалений Райхстаґом 24 березня 1933 року, або «Закон про надзвичайні заходи захисту держави» від 3 липня 1934 року, прийнятий німецьким урядом за підписом рейхсканцлера (як надзвичайним законодавчим органом), згідно з яким, відповідно до схваленого Райхстаґом тлумачення, цей же райхсканцлер одночасно діяв ще й як Верховний суддя німецького народу.

Годі й казати, що про такі революційні реформи ще кілька років назад ми не могли навіть мріяти. Ми, старше покоління, повинні лишити для молоді спогади, як важко нам жилося у ті доісторичні часи, поки в квітні 2019 року не зійшло сонце свободи від олігархату.

Пригадую, як у листопаді 2018 року Уряд Володимира Гройсмана оприлюднив офіційну заяву, що мала феноменальний заголовок: «Кабінет Міністрів закликає правоохоронні органи докласти всіх зусиль, щоб не стати інструментом в руках олігархів у боротьбі з державою»

У заяві йшлося про таке: «Запуск брудної інформаційної кампанії щодо порушення нібито кримінальних справ за фактом можливих зловживань службовим положенням з боку колишнього очільника Уряду Арсенія Яценюка та чинного Міністра юстиції Павла Петренка в рамках залучення до вищезазначеного судового процесу юридичних радників світового рівня є не чим іншим, як спробою вплинути на вищезгаданий процес, слухання в рамках якого призначені на початок 2019 року. Ці заяви нічим не підтверджені й не відповідають дійсності».

Емоційна реакція Уряду була спричинена розповсюдженою в ЗМІ інформацією щодо відкриття кримінальних проваджень №52018000000001091 від 01.11.2018р. та №52018000000001118 від 08.11.2018р. за ч.2 ст.364 Кримінального кодексу за фактами зловживання владою та службовим становищем з боку колишнього керівництва Уряду та Міністерства юстиції під час придбання юридичних послуг для представництва України в Стокгольмському арбітражі у справі ПАТ «Укрнафта», що завдало тяжких наслідків на суму понад 446 мільйонів гривень. Окремий наголос у заяві було зроблено на наступній обставині:

«Раніше за заявою підставних осіб Солом'янський районний суд Києва зобов’язав НАБУ зареєструвати відомості про можливі правопорушення, без зазначення фабули справи та прізвищ вищих посадових осіб. У брудній інформаційній кампанії фігурують прізвища колишнього Прем'єр-міністра країни та вищого керівництва Мін'юсту».

Не розумію, нащо так нервувати, якщо Яценюк та Петренко ні в чому не винуваті?! Давно минулі лихі часи, коли розкрадачів державної власності дійсно притягали до кримінальної відповідальності й навіть засуджували до реальних строків. Петро Олексійович не дасть збрехати

Про що ж просив Уряд в заяві? Звернення містило крик душі: «Український Уряд звертається до всіх правоохоронних органів, в першу чергу – до Національного антикорупційного бюро України, із закликомвжити усіх можливих законних заходів у межах своєї компетенції, щоб не допустити використання своїх структур як засобу впливу і тиску на державу з боку одіозних олігархів. Правоохоронні органи не повинні стати інструментом, який зашкодить інтересам держави в цьому та в інших міжнародних судових процесах».

Отже, відкритим текстом Уряд закликав НАБУ та інші правоохоронні органи не допустити розслідування кримінальних проваджень №52018000000001091 від 01.11.2018р. та №52018000000001118 від 08.11.2018р.! Насправді, у Петренка з Яценюком просто здали нерви. Ми ж з вами чудово розуміємо, що НАБУ під орудою Артема Ситника без жодних закликів само не допустить та іншим не дозволить будь-яке розслідування корупційних злочинів у вищих ешелонах влади.

Петро Олексійович не дасть збрехати…

Між тим, ця справа є абсолютно непересічною. Якби йшлося про дрібне розкрадання, ніхто б не приділив цьому найменшої уваги. Цей злочин має увійти в усі підручники як абсолютно революційний, новаторський.

Ми зараз умисно залишаємо за дужками традиційне лихоїмство. Те, що в Мінюсті всі гребуть «на лапу», від діловода до міністра – це давно усім відомо й нікому особливо не цікаво. Питання не взяти, а вкрасти!  Здавалося б, що можна поцупити з кабінету міністра юстиції? Комп'ютер? Меблі? Диван разом із секретаркою? Начебто нічого цінного.

Давно вкоренилася така поширена помилка, що для розкрадання бюджетних коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем обов'язково необхідно мати певний матеріальний антураж: постачати нафту, газ чи вугілля, або завідувати великим будівельним крадівництвом – зводити якійсь інфраструктурний супер гіпер мегапроект, у крайньому випадку, просто рити котлован. Тобто, для ефективного розкрадання потрібні відповідні індустріальні декорації. Ніхто не вірив, що розкрадати можна просто так, абстрактно, на інтелектуальному рівні.

Ви вже напевно чекаєте пояснень з приводу наукового відкриття Яценюка-Петренка. Все дуже просто, як шмат господарського мила: для казкового збагачення необхідна чарівна паличка! Сучасна чарівна паличка зовсім не схожа на те, що нам відомо з казок. Вона виглядає як аркуш паперу формату А4, де надруковано Розпорядження Кабінету Міністрів України №155-р від 14 березня 2016 року «Про застосування переговорної процедури закупівлі». Цей чарівний акт Уряду містить перелік з двох десятків судових справ, звільнених від обов'язку проводити тендер на придбання юридичних послуг.

Зокрема, у цьому магічному переліку судових справ, на які не поширюється тендерна процедура, заховалась така собі справа № SCC V2015/092, що розглядається Арбітражним інститутом Торгової палати м.Стокгольма (Швеція). Йдеться про справу за позовом офшорних компаній «Littop Enterprises Limited», «Bridgemont Ventures limited», «Bordo Management limited» (Республіка Кіпр), які начебто належать Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, до держави Україна щодо порушення їх прав як міноритаріїв ПАТ «Укрнафта».

Як відомо, Міністерство юстиції здійснює величезну роботу із представництва інтересів у судах, як своїх міністерських, так і держави Україна загалом та Кабінету міністрів України зокрема. У Мін'юсті для цього існує цілий Департамент з питань судової роботи: нещасні задріпані юристи Мін'юсту ходять як на роботу в Окружний адміністративний суд міста Києва, в інші суди з цілими торбами справ. Цей конвеєр працює щоденно з ранку до вечора і заробити тут можна хіба що геморой або гіпертонію на вибір.

Казенні юристи працюють на одну зарплату і вкрасти можуть максимум пачку паперу А4.

Але зовсім інша категорія справ – це представництва держави Україна та/або Уряду в закордонних судах та арбітражах. Склалася практика, відповідно до якої Мін'юст наймає найдорожчих юристів із США та Західної Європи для надання правової допомоги в судах, навіть якщо ця «допомога» зводиться до обміну нічого не значущими папірцями. Це дуже прибутковий бізнес. Щоб ви зрозуміли порядок цифр: вартість супроводу міжнародної судової справи орієнтовно складає 100 000 доларів на рік.

Наприклад, для представництва інтересів держави у справі «Україна проти Росії» (заява №20958/14) було укладено Договір 2-2017 від 01.12.2017р. на суму 63 750,00 євро або 2 970 000,00грн. Для юридичного супроводження справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» було укладено Договір від 27.06.2019р. на суму 189 050,00 доларів. Ну, і, нарешті, на ведення судової справи «Україна проти Росії (щодо Донбасу)» було укладено Договір від 27.06.2019р. на суму 394 500,00 доларів.

А тепер прошу уваги! Вгадайте, скільки Україна заплатила за участь у Стокгольмському арбітражному цирку з легкої руки колишніх власників «ПриватБанку»? Якщо стоїте, то краще сядьте, бо зараз відчуєте гордість за власну Батьківщину: за ведення цієї сумнівної справи, яку мав би взагалі розглядати Господарський суд міста Києва, а зовсім не Стокгольмський арбітраж, державний бюджет заплатив… 22 991 374 долара 14 центів, або понад 600 мільйонів гривень за юридичні послуги! За одну судову справу! Що у понад сто разів більше, ніж Мін'юст витратив на ведення справи «Україна проти Росії (щодо Криму)».

Подолавши шок від отриманої інформації, повернувши собі дар мови, кожен, хто досліджує цю історію, задає тільки одне питання: ви там, у себе в Мін'юсті, зовсім… уху їли?! Як таке взагалі можливо? Це ж не нафта, не газ, не вугілля, навіть не ділянка побудованої автомобільної дороги, не відремонтована лікарня, яку можна наочно побачити. Це, по суті, – придбання повітря. Минулорічний сніг. Гроші з нічого.

При цьому варто взяти до уваги, що у справі стосовно Донбасу необхідно ще розшукати й допитати численних свідків, процесуально оформити їхні свідчення, провести титанічну роботу з оцінки втраченого майна, завданих матеріальних збитків тощо. А що, вибачте, досліджувати в справі кількох офшорних фінансово-гігієнічних прокладок Коломойського проти державного підприємства ПАТ «Укрнафта»? Річний баланс? Перевіряти правильність аудиту? Плюсувати на калькуляторі видаткові накладні?

Це були ті суворі часи, коли в Мін'юсті уху їли ще без молюсків.

Ця справа є наслідком відомих подій, коли «Бєня» і «Жмурук» остаточно посварилися через збройне захоплення 22 березня 2015 року офісу ПАТ «Укрнафта» дніпропетровськими патріотичними бандитами, що коштувало «Бєнє» посади губернатора Дніпропетровської області. Ображені дніпропетровці тоді вирішили подражнити «Жмурука», для чого нашвидкоруч склепали позовну заяву й подали її 30 червня 2015 року на удачу до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма (Швеція) – саме так офіційно називається «Стокгольмський арбітраж».

А вже 9 липня 2015 року арбітраж офіційно повідомив Україну про висунуті позовні вимоги та запропонував подати відзив до 6 серпня 2015 року. Оскільки позов заявлено, то його треба юридично супроводжувати в суді.

У 2015 році було проведено перший і останній вільний тендер щодо закупівлі юридичних послуг по цій справі. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2 500 000,00 грн.

На тендер надійшли пропозиції від шести іноземних юридичних фірм:

1) Міжнародна юридична фірма «Latham & Watkins (London) LLP», 99 Bishopsgate, London EC2M 3XF, United Kigdom, тел. +44(0)20.7710.1000, факс +44(0)20.7374.4460

2) Міжнародна юридична фірма «Gernandt & Danielsson Advokatbyrä KB», Hamngatan, 2, Box 5747 SE-114 87 Stockholm, Sweden, тел. +4686706600, факс +4686626101

3) Міжнародна юридична фірма «Setterwallas Advokatbyrä AB», Arsenalsgatan 6, P.O. Box 1050, SE-101 39, Stockholm, Sweden, тел.+46859889000, факс+46859889090

4) Міжнародна юридична фірма «Norburg  and Scherp Advokatbyrä AB», Blasieholmsgatan 5, SE-111 48, Stockholm, Sweden, тел. +46 8 420 035 00

5) Міжнародна юридична фірма «MAQS Advokatbyrå», Mäster Samuelsgatan 20, Box 7009, SE-103 86 Stockholm, Sweden тел: +46 8 407 09 00,  факс: +46 8 407 09 10  

6) Міжнародна юридична фірма «Squire Patton Boggs (UK) LLP», 7 Devonshire Square, London, EC2M 4YH, U.K., тел:+44 20 7655 1000

Після розкриття конвертів, цінові пропозиції виявилися наступними:

  • Учасник 1 – 10 000,00 доларів США (без ПДВ)
  • Учасник 2 – 237 000,00 євро (без ПДВ)
  • Учасник 3 – 62 000,00 євро (без ПДВ)
  • Учасник 4 – 256 550,00 євро (без ПДВ)
  • Учасник 5 – 232 000,00 євро (без ПДВ)
  • Учасник 6 – 103 800,00 доларів США (без ПДВ)

Отже, на тендері несподівано перемогла фірма «Latham & Watkins (London) LLP», яка запропонувала ціну вдесятеро меншу за середню ринкову! Тільки не хвилюйтесь за юристів «Latham & Watkins», вони все чудово прорахували. Для них головне було – влізти через шпарину в цю справу, захопити плацдарм на майбутнє. Тим більше, що особливо нічого не потрібно було робити.

Сам позов пролежав у Стокгольмі весь 2015 рік практично без руху – сторони узгоджували місце арбітражу, мову слухання, кількість арбітрів. Ну, склали коротенький відзив, який зводився до кількох тез. Ось, власне, і вся робота. Тому, за таке листування навіть 10 тисяч доларів це непогано.

Та й сама позовна заява, м'яко кажучи, була написана «зі стелі» та штучно притягнута за вуха під юрисдикцію міжнародного арбітражу. Зокрема, позивачі скаржилися стосовно:

  1. різкого підвищення ставки плати за користування надрами для видобування газу;
  2. прийняття Верховною Радою України Закону України від 19.03.2015 № 272-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства», яким внесено зміни до Закону України «Про акціонерні товариства», що підриває ефективну дію Акціонерної угоди між НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укрнафта» та Компаніями від 25.01.2010 та Угоди про взаєморозуміння та співпрацю, яку було укладено між Компаніями та НАК «Нафтогаз», ПАТ «Укрнафта» та Міністерством енергетики та вугільної промисловості  23.12.2010 та на які Компанії покладалися протягом інвестування в ПАТ «Укрнафта»;
  3. того, з 2006 року ПАТ «Укрнафта» піддається постійному і такому, що завдає йому шкоду, втручанню в свою операційну діяльність з боку України; щодо ПАТ «Укрнафта» неодноразово вчинялися незаконні й невиправдані спроби примусити продати свій природний газ за істотно заниженою ціною, яка є нижчою за собівартість виробництва; українські державні структури присвоїли або експропріювали значний обсяг природного газу, що належить ПАТ «Укрнафта».

Те, що ці нарікання не матимуть жодної перспективи, було очевидно від самого початку. Власне, провадження в справі могли давним-давно закрити через неприйнятність позовної заяви, і на цьому місці могла стояти крапка. Так і було б, якби заступник Міністра юстиції, така собі Ганна Володимирівна Онищенко, завчасно не угледіла в цій справі перспективні блискітки.

Ви не повірите: з листопада 2013 року по березень 2014 року, до переходу в Мін'юст, ця мадам працювала провідним юрисконсультом претензійно-позовного відділу Департаменту юридичного забезпечення ПАТ «Укрнафта»!

З огляду на те, що багато років поспіль «Укрнафта» перебувала під фактичним контролем Коломойського, не маю найменшого сумніву, що уся юридична служба підприємства – це його люди. Відтак, «Бєня» отримав шанс руками заступника міністра юстиції Ганни Онищук «повболівати» за обидві команди у Стокгольмі! Це класична дніпропетровська «фішка», давно відома в юридичних колах: заслати свого юриста ворогам. До речі, аналогічний прийом було застосовано Геннадієм Корбаном у справі судді Миколи Чауса, коли Корбан підіслав Чаусу адвоката Андрія Смирнова.

Починаючи з 2016 року, у справі намітилась нова цікава тактика: з одного боку, справу почали всіляко гальмувати. Натомість, з іншого боку, вартість юридичних послуг для України ще на підготовчій стадії почала сягати астрономічних розмірів.

Судіть самі: якщо перший «демонстраційний» договір між Мін'юстом та «Latham & Watkins» було укладено на жалюгідні 10 тисяч доларів, то вже наступний Договір №9.3-163 від 01 грудня 2016 року було укладено на суму… 600 228,00 доларів. Послуги несподівано подорожчали у 60 разів!

Але і це ще не фінал. Наближався Новий 2017 рік. Душа вимагала свята. Для свята потрібні гроші, але ж де їх взяти, якщо у всіх вже майже накриті столи і ніхто не працює? Елементарно! Треба ще раз придбати ті самі юридичні послуги, щойно придбані у «Latham & Watkins».

Ви не повірите: 22 грудня 2016 року Мінюст укладає з тією ж фірмою «Latham & Watkins (London) LLP» Договір №9.3-167 на придбання тих же юридичних послуг щодо представництва та ведення тієї ж самої судової справи № SCC V 2015/092, за участі тих самих юристів, за той самий період 01.01.2016р. – 31.12.2016р.,  тільки вже за ціною 869 462,00 доларів!

Ні, це не на заміну, це на додачу!

Істотна відмінність полягає в тому, що в новому Договорі, на додачу до іноземних юристів, несподівано з'явилася ТОВ «Юридична фірма Саєнко Харенко» під орудою відомої юристки Тетяни Сліпачук – голови Центральної виборчої комісії в 2018-2019 роках. Саме ця фірма, якщо вірити кошторисам, виконувала левову частку роботи: якщо усі іноземні юристи гуртом начебто відпрацювали 780 робочих годин, то українці – 940 годин.

Тобто, у Мін'юсті налагодили цікаву схему: замість того, щоби укласти прямий договір з українською юридичною фірмою, і платити в гривнях, уклали договір з англійською «прокладкою», посилали гроші у валюті в Лондон, звідки вони повертались назад у Київ в кишені пані Сліпачук та її помічників.

Друге доречне питання: що всі ці юристи робили впродовж 2016 року за вказаними договорами як виконавці? Я маю на увазі 653 робочих години за Договором №9.3-163, потім 780 та 940 робочих годин за Договором №9.3-167, а усього загалом 2373 години. Просто нагадаю, що вказана справа до квітня 2019 року навіть не слухалась! Не відбувалось жодного засідання. Які процесуальні документи складались понад дві тисячі робочих годин?!

Одним словом – уху їли! Але не зовсім. Зовсім буде ще попереду.

Вдало зустрівши новий 2017 рік, у відомстві Павла Петренка вирішили взяти на себе підвищені соцзобов’язання: збільшити кількість укладених договорів з однією фірмою на придбання одних і тих самих юридичних послуг у півтора рази, збільшити суми розкрадання бюджетних коштів втричі.

У  2017 році було укладено вже не два, а три договори з фірмою «Latham & Watkins (London) LLP» на придбання одних і тих самих юридичних послуг по справі № SCC V 2015/092:

  • Договір №9.3-173 від 18 вересня 2017 року на суму 900 000,00 доларів;
  • Договір №9.3-185 від 01 грудня 2017 року на суму 2 000 000,23 долара;
  • Договір №9.3-188 від 27 грудня 2017 року на суму 2 071 704,00 долара.

Особливо зухвалим є те, що останній контракт було підписано вже за новорічним столом, строком на 4 дні – з 27 по 31 грудня 2017 року.

Тобто, якщо у 2016 році юристи, по суті, нічого не робили в справі за півтора мільйона доларів, то в 2017 році оце «нічого собі» вже коштувало майже п'ять мільйонів доларів! Значна частина цих коштів знову пройшла транзитом з Києва через Лондон і знов повернулась назад до Києва, але вже на рахунки інших осіб…

Це я ще лишаю за дужками безліч цікавих родзинок: наприклад, у кошторисі Договору №9.3-188 наведено фіксовану статтю видатків: покриття вартості послуг експертів з Fountain Court Chambers на суму 806 150,02 долара. Що це за послуги? Кому вони потрібні? Навіщо? Описова частина рішення арбітражу не містить жодних посилань на результати виконаних експертиз. Це все «повітря», що не має належного документального підтвердження.

Договір №9.3-188 від 27 грудня 2017 року містив справжню «родзинку»: згідно з умовами пункту 4.5 Договору підтверджуючи документи про фактично надані послуги, зокрема, акти наданих послуг, звіти, рахунки тощо, виконавець повинен надати замовнику не пізніше… 26 грудня 2017 року – тобто, на день раніше дати підписання самого Договору.

Загалом, згідно з об'єднаним  кошторисом трьох договорів, юристи байдикували понад 10000 робочих годин! Що взагалі можна робити у справі, яка не рухається? Це вони, мабуть, продовжили писати заперечення на позов, яке не встигли завершити у 2016 році?!

Чи може вони котлован рили, або труби прокладали? Думаєте, що вони уху їли? Ні, не вгадали. Це ще квіточки. Справжня уха, правда без молюсків, буде у 2018 році.

Здавалося б, куди вже далі? Але немає межі для вдосконалення!

В останній рік перебування на посаді міністра юстиції Павло Петренко взяв на себе нові стахановські соцзобов’язання – перевершити самого себе наростаючим підсумком. Тобто, піти на рекорд і розтратити на юридичне супроводження справи № SCC V 2015/092 в Стокгольмському арбітражі у 2018 році більше, ніж за всі попередні роки разом узяті!

Судіть самі: протягом 2018 року було укладено три нових контракти, що за своїм обсягом перевищують 50% усього бюджету цієї афери. Зокрема, були підписані:

  1. Договір №33-196 від 26 квітня 2018 року на суму 2 753 565,00 долара;
  2. Договір №33-202 від 18 липня 2018 року на  суму 8 027 807,00 долара;
  3. Договір №33-210 від 17 грудня 2018 року на суму 1 505 746,45 долара.

У цих договорах було все як завжди: ТОВ «Саєнко Харенко Україна» отримувала свої бюджетні гроші з Мінюсту через Лондон, понад 11000 робочих годин кращі іноземні юристи та понад 6000 робочих годин кращі вітчизняні правники сушили голови, як врятувати Україну від підступних зазіхань горезвісних жителів Дніпра Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.

Ми вже втрачали надію колись дізнатись, що саме можна робити стільки робочого часу по справі, яка навіть не слухається? Може, юристи метро в Дніпрі прокладали?! Аж раптом замайоріла удача: внаслідок недбалості, допущеної службовими особами Мін'юсту, в умовах пункту 1.2 Договору №33-196 було допущено розголошення змісту юридичних послуг!

Зараз ми оголосимо цей перелік, тримайтесь міцніше, краще сядьте. Ось за що державний бюджет платить мільйони доларів:

  • аналіз усіх поточних подань і доказів;
  • надання юридичного висновку щодо загальної стратегії та заперечень України, висунутих під час розгляду справи на сьогоднішній день;
  • розгляд і коментування проекту заперечень та участь у зустрічах в Україні з метою обговорення проекту заперечень;
  • надання загальних стратегічних порад стосовно справи;
  • проведення зустрічей у Києві для обговорення справи з різними членами та працівниками Уряду України, за вимогою.

Я, чесно кажучи, сподівався, що отих 10000 робочих годин найдорожчих іноземних юристів вистачило на те, щоби скласти одне єдине заперечення по справі. Виявилося – ні! Україна додатково заплатила в 2018 році понад 12 мільйонів доларів на обговорення того, як саме ці заперечення колись будуть складені іншими юристами. Цілковито як в анекдоті про прейскурант в одеському борделі: участь у статевому акті – 100 доларів; спостереження за статевим актом – 200 доларів; спостереження за спостерігачами статевого акту – 500 доларів.

Особливо зухвалим виглядав останній пункт «послуг»: зустрічі з різними членами або працівниками Уряду, за вимогою. Це що за форма ескорт-послуг у виконанні найдорожчих юристів планети? Зустрічатись за гроші з членами Кабінету міністрів України? Навіщо?! Хіба не можна було просто набрати дівчат на Окружній дорозі?

Скажіть мені відверто: хіба вони не уху їли? За ці гроші можна побудувати надсучасну лікарню, відремонтувати десятки шкіл, дитячих садочків. Тепер ви розумієте, чому Уряд закликав НАБУ не допустити розслідування цієї кримінальної справи…

Між тим, настав 2019 рік – у квітні цього року справу №SCC V2015/092, нарешті, почали слухати в Стокгольмському арбітражі. Відкрию велику таємницю: насправді розгляд відбувався не в Стокгольмі, а в Лондоні, у Міжнародному центрі вирішення спорів, і тривав з 1 по 18 квітня 2019 року. За цей період допитали аж сімох свідків від позивача, у тому числі Ігоря Коломойського та Ігоря Палицю, та всього трьох свідків відповідача, зокрема чотири днів поспіль давав покази Андрій Коболєв. Виступали юристи сторін, при чому юристів Коломойського було значно більше, тоді як перелік учасників справи від України був підозріло меншим, ніж ті кошториси, що додавалися до контрактів.

Власне, після цього арбітраж, по суті, перейшов до письмового провадження, підбиваючи підсумки та готуючись ухвалити рішення. Як ви думаєте, наскільки це вплинуло на вартість юридичних послуг? Ви не повірите – після початку слухання справи вартість утримання юристів за бюджетний рахунок впала удвічі!

Поки при владі лишався міністр юстиції Петренко, він як міг тягнув цього воза, не шкодуючи себе (чи правильно казати собі?). Під час його керівництва ще встигли укласти Договір №33-224 від 3 липня 2019 року на суму 4 816 365,00 долара. А потім на зміну фірмі «Петренко й партнери» прийшла нова команда «Молюски та дебіли», і гонорари юристів стрімко пішли скорочуватись.

Наступний контракт – Договір №33-232 від 13 листопада 2019 року було укладено на «жалюгідні» 593 000,00 доларів, скоротивши видатки у вісім разів! Соромно навіть казати, але останній контракт у 2019 році – Договір №33-235 від 24 грудня 2019 року, такий собі бонус на новорічний стіл, було укладено на «сміховинну» суму 120 000,00 доларів – що є найменшою вартістю за весь період супроводження цієї справи, не рахуючи перший «рекламний» договір у 2015 році на десятку «зелених».

Увесь 2020 рік сторони справи провели в очікуванні розв'язки цього спору.

До того ж втрутилась всесвітня епідемія COVID-19. Втім, це не завадило «духу попередників», що й досі вітає в стінах Мін'юсту, переконати нового міністра, що не можна так кидати заслужених юристів напризволяще. Завдяки цьому, аби підтримати фахівців у скрутні часи пандемії, у 2020 році було укладено Договір №40-253 від 12 листопада 2020 році на суму 413 202,35 долара. Для порівняння: це значно більше, ніж Україна витратила у тому ж 2020 році на юристів у знаковій судовій справі №8019/16 «Україна проти Росії (щодо Донбасу)» в ЄСПЛ – усього 335 040,00 доларів.

Все на світі має свій початок і свій кінець. Нарешті, через 6 років (!) славетний Стокгольмський арбітраж, що засідав у Лондоні, ухвалив 4 лютого 2021 року своє історичне рішення.

Першу інформацію про результат українське суспільство отримало із перших рук – безпосередньо від міністра юстиції Дениса Малюська. Звертали увагу, коли йде футбольний матч, аж раптом на увесь двір роздається «Го-о-о-о-л!» Приблизно такою ж була реакція на судове рішення пана міністра на сторінці у Facebook:

«Супермегаперемога в Стокгольмському арбітражі! Пани Коломойський, Боголюбов та Палиця хотіли стягнути з України більше ніж $6 млрд та звернулися з відповідним позовом до Стокгольмського арбітражу. Після майже шести років судового процесу арбітраж сьогодні їм відмовив. Відмовив повністю».

Ви ж розумієте, що це не просто так. Шість років. 23 мільйона доларів, що дорівнює понад 600 мільйонів гривень! На що пішли роки роботи та бюджетні мільйони? Гучна перемога мала все списати і все виправдати.

Водночас, пан міністр наступного дня чомусь заткнувся й більше про перемогу не згадував. Взагалі, цю тему на державному рівні почали старанно оминати. Навіщо ховати «супермегаперемогу»?

Зараз все вам розповім. І про перемогу в тому числі.

Як виявилось насправді, через шість років розгляду позовної заяви міноритарних акціонерів ПАТ «Укрнафта», Стокгольмський арбітраж прийшов до висновку, що ця справа… йому не підсудна! Арбітраж визнав відсутність юрисдикції розглядати цей спір і закрив провадження, без вирішення спору по суті.

Але і це не все. Арбітраж пояснив мотиви свого рішення. Їх три. Кожен з мотивів, як зазначено в рішенні від 4 лютого 2021 року, є самостійним і, водночас, достатнім для закриття провадження. Ми оголосимо перший мотив.

Ні, я не можу… Хто стоїть – прошу краще присісти. В кого вставні зуби – тримайте їх міцніше, бо зараз втратите від сміху… Отже, прошу уваги!

Арбітраж прийшов до висновку, що позивачі – кіпрські офшорні фірми «Littop Enterprises Limited», «Bridgemont Ventures limited» на момент звернення з позовом в червні 2015 року… взагалі не володіли жодними акціями ПАТ «Укрнафта»!

Колись вони дійсно були акціонерами, але наразі це «пустушки», просто «фантики» від з'їдених цукерок. Відтак, арбітраж просто не має предмету для розгляду (пункт 358 рішення).

Тобто, Коломойський з Боголюбовим вже давно перекинули акції на інші підставні компанії. Весь цей час, всі шість років, по суті тривав порожній цирк, за який Україна заплатила понад 600 мільйонів гривень! 

Наразі арбітраж визнав правомочність тільки за третім позивачем – кіпрською офшорною компанією «Bordo Management limited» як власника 332 552 акцій ПАТ «Укрнафта». Водночас, арбітраж вказав, що хоча Україна і є частиною Енергетичної хартії, ця Хартія не може бути підставою для захисту інтересів місцевих інвесторів проти їх власної держави (пункт 614 рішення).

Тобто, Стокгольмський арбітраж тонко натякнув сторонам надалі мати на увазі, що цей спір підлягає розгляду в господарських судах України. Що найгірше, Стокгольмський арбітраж присудив, що Україна залишається зі своїми власними судовими витратами без відшкодування…

Оговтавшись, у Мін'юсті ухвалили феноменальне рішення – оскаржити рішення Стокгольмського арбітражу!

І дійсно, було укладено новий Договір №35-273 від 9 вересня 2021 року на суму 1 735 695,00 доларів, на додачу до раніше витрачених на вітер 23 мільйонів доларів, щоби далі судитись з фірмами «пустушками» задля стягнення з них астрономічних судових витрат, які повільно, але упевнено наближаються до 700 мільйонів гривень…

Якщо раніше в Мін'юсті просто уху їли, то тепер уху їдять за новим рецептом – з молюсками!

Читайте також:
Політика
Він вніс до 8,6 мільйона гривень подарунка від батька, якого наразі шукає СБУ
вчора, 16:11
Кримінал
В цю проблему вже включились посли G7 та спецпредставники від США по корупції в Україні.
вчора, 11:45
Кримінал
Його було викрито на масштабному розкраданні пального під час війни
вчора, 10:53
Кримінал
Корупціонер перебував у СІЗО понад вісім місяців.
29 лютого, 18:47
Позиція
Після виходу викривальних матеріалів «Останнього Бастіону» розпочалася хвиля звільнень корумпованих чиновників.
29 лютого, 15:30
Кримінал
Гладковського та ексгендиректорів «Укроборонпрому» та «Укрспецекспорту» підозрюють у зловживаннях на майже 13 млн грн.
28 лютого, 16:09