Згуртована українська нація йде шляхом перемоги
Шершаві степи Півдня. Пульсує заруба з окремою групою окупаційних військ...
Після жорсткого клінчу у Києві та Харкові ворог обходить великі міста і посідає кишлаки малого та середнього калібру. Один з таких перетворився на "антверпенський горшок" південного флангу.
Половецькі баби обкурені степовим вітром сповідують статику нірвани; крихкий камінь під ногами перемішано з трав'яним сухостоєм. Очерет рівняється зростом з деревами і топить щогли електростовбів у зарослях хлібного відтінку.
Ми на борту безвідмовних автівок рвемося на перед. У салоні гримить залізяччя стволів відколи колеса впадають у ямки лущеного асфальту.
Влітаємо в мале містечко; навстріч стирчать їжаки і обшарпані трошники на блок-посту. Нас тут знають і ми в підв'язці з бригадою "N" ЗСУ.
Місцеві правосєкі з подобою рибалок з сивою щетиною. Калаш і гумові чоботи, душа народу їм довіряє.
До початку великої війни єгереподібні мужики з пристарілими шевронами ПС двіжкували на Пісках у "Санти". А зараз вони медіуми між нами та місцевими.
Тубільці нас люблять, щораз підходять на вулиці і просять захистити від орди. І ось черговий момент Х.
Летим кріпити кацапську шваль. Хтось з наших мовить в салоні: «Зараз накинемо їм на гриву калібрів».
На перехресті ренджак єгерів маячить "зупинись". Двері відрито, у салоні з обскоченими зап'ястями і торбою на голові згорблений затриманий коригувальник арт-вогню із сусіднього села.
Погодився допомогти кільком кацапським танкам.
- Це хто?
- Та підара зловили. Взаємодіяв з ворогом. Везем в облцентр до СБУ. Але вас тормознули не через це.
За мить над його горбом сухошкіра груба рука простягає товстобокий кульок взятий за чуб.
- Пацани, тут вам жінки нашої вулиці котлет насмажили. Похавайте перед роботою.
Дивишся на цей сумбур: шеренги їжаків, гримні виходи САУ, суєтні блок-пости, пижжений сєпар в салоні, кульок котлет над його горбом і неухильно розумієш: цей народ не перемогти.
