Змінювати українське суспільство – завдання на десятиріччя
Перестаньте все валити на всюдисущий "дух корупції"! Або трешовий свіжак з останнього опитування від "Демініціатив"...
Від 50% до 60% населення України серйозно живуть у світі рожевих ідеалістичних поні. Оці респонденти хотіли б, аби постачання Україні озброєнь залежали від наших «успіхів у боротьбі з корупцією».
Навіть із вибухами у рідних містах і купою втрат наші люди продовжують вірити у наступні нісенітниці: «Ось побороти корупцію, і тоді нам зброю дадуть». Товариство, ні, бо зброя нам потрібна ще на вчора!
А корупція – це складна соціальна і навіть культурна проблема, яка долається десятиріччями. І мало того, навіть зараз вона широко присутня на Заході – просто нам зручно бути "маленькими дурненькими" й думати, що це – винятково (вибачте на слові!) "тупі хохли" здогадалися красти гроші та займатися підкупом чиновників, а решта світу про наше чудове know how ні сном, не духом.
Змінювати суспільство це задача на десятиріччя. Його культурні, соціальні характеристики, саме вони зумовлюють більш сприятливі чи менш сприятливі умови для корупції.
Не бажання конкретного Миколи чи умовної Людмили Федорівни вкрасти котлету зéлені, а соціальні характеристики суспільства, які роблять для цих Микол і Людмил такі сценарії прийнятними.
Слово "корупція" з'являється як пояснення всіх бід занадто часто, саметому, що ця ідея фактично аж надто зручна для усіх. Нам за допомогою фрейму корупції зручно лаяти ідіотську владу, владі зручно за допомогою цього фрейму саджати когось і позбавляти посад тих хто вийшов із владних консенсусів.
«Товарищ Берия вышел из доверия»... Західним бюрократам зручно тикнути у нашу корупцію, коли їхні управлінські механізми дуже повільні й рішення не з'являються так швидко, як вони потрібні на полі бою.
Корупція – як гармошка, тож одному Богу відомо, коли вона була більша, а коли менша. «Так, як за цієї влади крадуть, ще ніколи не крали», – чую кожен раз, від людей які, м'яко кажучи, далекі від того, щоби знати, а що ж насправді і як крадеться.
Ніяка корупція ніким не може бути достеменно виміряна, позаяк усе що ми бачимо про корупцію – "ошибка вижившого". У цьому місяці заарештували 10 корупціонерів, а минулого 7, тож як зрозуміти, в якому місяці корупція була більша?
Ми більше заарештували, значить і корупціонерів було більше чи навпаки, корупціонерів стільки ж, а ми більшу частку з них заарештували? Яка там загальна кількість корупціонерів, де перепис, вони щó, не вносять дані по кожному корупційному злочину в соціологічні бази?
Виходить так, що навіть нашим громадянам серйозно хочеться, щобb Захід гальмував допомогу, списуючи якісь неспроможності швидше ухвалити рішення на нашу корупцію. Але товариство, у таких питаннях як геополітика, на дошці оперують винятково великими мазками.
Питання: «Україна чи Росія?», «Перемога чи замороження?», «Майбутнє у НАТО і ЄС?», – набагато більші, ніж багатьом може здатися. Гармошка "корупції" насправді ж не така вирішальна, але як продажна хвойда – це слово з'являється всюди.
Воно маркує наші слабкості, позначає кожну нашу суперечку і бажання когось задавити. Врешті, слово корупція – це діамант у короні української меншовартості.
Ми ж якогось дива свято віримо, що Албанія у НАТО, а ми ні, бо в албанців немає корупції, правда? Я відкрию секрет: коли американці шаленими масштабами постачали до СССР зброю аби воювати проти Третього Райху, ніхто там не думав що корупції у Совдепії немає, чи тим більше що вона там є низькою.
Так само і з нікараґуанськими контрас, так само і з Південним В'єтнамом... Цікаво, моджахеди в Афґаністані, які отримували допомогу від США, теж вважалися антикорупційними людьми за своєю натурою?
І попри все це, корупція дійсно існує! Та не слід думати, що це само по собі доказ, що вона значить так багато, бо геополітика домінує, геополітика душить і, зрештою, саме геополітика вирішує.
А корупція пояснює там, де важко донести "простій людині" чому "все так погано". Тому закликаю, досить бути простими людьми, меншовартісних дурнів – на смітник історії.
