104 роки тому Полтавщину залило російською людською повінню
18 січня 1919 року частини Армії УНР Лівобережного фронту вимушені були здати Полтаву більшовицьким окупантам. Червоні прийшли на довго...
На жаль, не допомогли навіть резерви допомоги, коли з боку Києва до Полтави вступила ударна група Січових Стрільців для контратаки, очолювана Романом Сушком, прислана зі столиці. Січові Стрільці розпочали бій проти ворога, відбивши у нього більшу частину міста й утримували її до наступного дня.
Проте сили були нерівними й Січові Стрільці мусили 19 січня розпочати відступ у напрямку на Київ. Тими ж днями через Полтаву на столицю прорвався Гайдамацький полк (командир – Омелян Волох) Армії УНР.
Він опинився в оточенні в Лозовій, де вів бої проти махновців, що наступали з півдня, і групи червоних військ (командир – Павло Дибенко), що наступали з Півночі. Дізнавшися про захоплення Полтави більшовиками й що його полк опинився в оточенні ворожих військ, Волох посадив полк в ешелони й рушив на Полтаву.
Йому з боєм за допомогою панцерного потяга, який був у його розпорядженні і йшов попереду, вдалося крізь Полтаву пробитися на Київ. Гайдамацький полк був одним з найсильніших в Армії УНР.
Він постав із Гайдамацького коша Слобідської України, організованого у січні 1918 Симоном Петлюрою. У квітні 1918 полк був головною ударною силою у поході Слов'янської групи (командир – Володимир Сікевич) Армії УНР на визволення Донбасу.
Потім стояв там в охороні кордону. У грудні 1918 – січні 1919 років вів бої на Донбасі з військами Антона Дєнікіна, відступив звідти до Лозової, проте опинившись в оточенні, мусив її залишити.
На той час Гайдамацький полк мав у своєму складі близько 5000 багнетів піхоти, дивізіон кінноти й 14 гармат. Полк на Донбасі розрісся коштом добровольців з Краматорська, Дружківки й Костянтинівки, тобто з металургів і шахтарів.
Так до його лав потрапив майбутній поет Володимир Сосюра. Але сам командир полку Волох стане згодом на шлях зрад, але про це якось іншим разом...
