Амбіційний проєкт – Велика Україна
Велика мета. Велика візія. Героїчна місія.
Проблема не в тому, що ми повернемося з загостреним почуттям справедливості, (воно й було таким), проблема в тому, що ми повернемось в країну з неймовірним відчуттям несправедливості. І логіка поведінки останніх двох років диктуватиме свою зрозумілу схему дій.
Після війни та, між наступною неминучою війною, лише нам вибирати яким це буде Межичасся: поганою копією Ваймарської республіки чи реалізацією проекту Великої України. Країною, яку роздиратимуть протиріччя, з постійними перевиборами і новими ідолами; де нові обличчя гнитимуть швидше, ніж потраплятимуть з піар-трубки в реальну політику.
А старі, звично розігруватимуть краплену колоду. Де збольшевізовані ветерани стануть інструментом в чужих руках, а не в руках історії та де жахлива поствоєнна ентропія знищить все, що було збудовано кров'ю і потом війни – унікальним єднанням нації.
Так ,це велика мета, велика візія, а проте героїчна місія. Країна в якій "липинці" дискутуватимуть із "донцовцями", а діятимуть як бандерівці.
Де кожен пам'ятатиме «що на ньому міліонів стан стоїть», а він сам стоятиме у строю залізної дисципліни. Де з нами перестануть говорити як з дітьми і ззовні і всередині, а також, де ми перестанемо вести себе як діти, бо знатимемо що доля в наших руках, і на вістрі наших списів.
Зараз не має неможливого, бо кордони зруйновані. Зруйновані кордони постсовєцької колонії, тепер потрібно зруйнувати кордони в голові; не будуймо собі штучних перепон.
Наша ідея і проєкт мають бути широкими як Всесвіт і високими як небо. Країна має прагнути як мінімум на регіональне лідерство у цій частині Євразії та субєктність геополітичного гравця.
Організація і люди – це має бути більше, ніж партія. Модерний Орден, Філософсько-лицарська школа; тобто, мудрі, мужні, шляхетні передусім.
Треба не дати жодного шансу реалізації проектів аперспективного божевілля. Не бути в опозиції чи у владі, а мати свою позицію і гнути свою лінію.
Нас, націоналістів, багато років просили "злагідніти" свої позиції, прибрати на думку імпотентних опонентів войовничість і радикальність. Але це серед націоналістичних ватаг з моменту відновлення Незалежності знали, що Росія зло, і війна з нею неминуче буде, а отже військо треба зміцнювати, а не розганяти як 1917-му.
Ядерну зброю берегти як гаранта незалежності і суверенітету. Плекати в суспільстві мілітарний козацький дух і націоналізм, а не жвачку пацифізму, угодовства і виродження.
Тоді нас затюкали і відправили на маргінес, тепер виправляємо це власною кров'ю... Тому треба брати ініціативу в свої руки.
