Деградація судів в Україні: замість взірця правосуддя — інструмент корупції
Такого немає бути у демократичній, європейській державі, де є Конституція, є закони, є державні інституції. Україна справжі вражає!
Всі кажуть ні, ми ж європейська держава, права людини мають перемагати. Тобто ми на словах намагаємося бути європейськими, а насправді робимо, як раніше й у цьому великий конфлікт.
Наше суспільство, на жаль, не розуміє просту істину — якщо особа, яка володіє великими коштами, може найняти кращих адвокатів і навіть їй дуже важко захистити свої права. Натомість зі звичайними людьми, коли якась біда їх торкнеться, взагалі ніхто не буде навіть розмовляти.
Бо права людини, незалежно це олігарх чи звичайна людина, вони чи є, чи немає й от в цьому є велика проблема. Чесно кажучи, було сподівання, що суд буде взірцем правосуддя, а він перетворився на інструмент саме в антикорупційному протиборстві.
Окреме болюче питання для нашого суспільства — це активісти, тож давайте з вами спробуємо розібратись, хто такі активісти. Ми всі громадяни рівні в правах, всі однакові, бо всі однаково доброчесні, якщо немає обвинувального вироку суду.
І тут з якогось часу з'являються певні особи, яких ніхто не вибирав, повноваження не надавав, але вони самі по собі чомусь вирішили, що вони кращі за інших. Вони більше люблять державу ніж інші й ці люди починають любити державу професійно.
Тобто ми із вами повинні десь працювати — хтось пече хліб, хтось на фронті, хтось, як я адвокат. А їм не потрібно бути на фронті, пекти хліб чи працювати адвокатом, їх праця — любити Батьківщину.
За це їм сплачують кошти, але якщо комусь хтось сплачує кошти за його любов до Батьківщини й він з цього живе, то людина вже залежна. Тобто він вже «любить Батьківщину» так, як йому кажуть ті, хто сплачує за це кошти, бо це ж логічно.
Більш того я не розумію, а чому саме ці люди кращі за інших і мають когось оцінювати? Наприклад, оцінювання доброчесності; у нас є Конституція, знов таки ми всі рівні в правах і от суддя йде на посаду, а його там хтось оцінює.
Я не розумію взагалі що відбувається і законність цього. Він же подає декларацію, його перевіряють на наявність кримінальних справ і так далі, але хтось, каже, що він недоброчесний і що відбувається тоді?
А хто ці люди, які мають право в нашій державі фактично не давати доступ людині до професії? А як же тоді Конституція, навіщо тоді НАЗК та інші державні структури, тож, може розформуємо їх і хай ці люди будуть все вирішувати?
Я пам'ятаю був скандал, коли хтось запропонував, щоб усі антикорупціонери також здавали декларації і вони відразу почали розповідати, що це тиск на них. Тож мені це незрозуміло, бо взагалі вважаю, що декларації мають здавати усі громадяни країни, так само, як і всі повинні платити податки.
Але коли кажуть, що подавати декларацію це на тебе тиск, а на суддю це не тиск, я цього не розумію. Хто дав цьому зелене світло, навіщо ці люди й чому іноземні консульства чи посольства аплодують їх праці; чому вони фінансують все це?
Врешті решт, чому не зробити відповідну державну інституцію зі зрозумілим набором правил та вимог. Але це якось прижилось в нашому суспільстві, це якась система, вона більш могутня, навіть чим державні органи.
Антикорупціонери отримують будь-яку інформацію, включно з обмеженим доступом, вони мають необмежений доступ до інтернет ресурсів та інших засобів масової інформації. Потім, наприклад, на держпідприємствах є якісь там наглядові ради, які взагалі формуються з іноземних громадян.
Для мене питання: що немає чесних, порядних людей в нашій країні? Ми на весь світ, кажемо, що якщо ми якусь людину з держави призначимо в цю раду то вона буде недоброчесною і для того беремо іноземних громадян, це ж таке приниження.
