Дзвін Пам’яті пролунав двадцять три рази…
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 30 січня, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі загиблих героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав двадцять три рази...
У цей день внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2015 році загинули:
Солдат БОЙКО Ігор Дмитрович
Ігор Бойко - був призваний до 128 гірсько-піхотної бригади ЗСУ 3 серпня 2014. Загинув у селищі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області під час розвідувальної операції у бою з охороною 5 роти 7 бригади ДНР. Убитий або важко поранений чергою з АК, вибухом власної гранати Ф-1 відірвало праву кисть руки й голову.
Залишилися дружина, 17-річна донька та 7-річний син.
Солдат ЄФІМЕНКО В'ячеслав Олександрович
В'ячеслав Єфіменко - солдат 1-ї роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону. З вересня 2014-го у складі батальйону перебував у зоні бойових дій.
Загинув 30 січня 2015-го у боях за Дебальцеве під час танкового бою з російськими збройними формуваннями під селом Рідкодуб.
Ідентифікований серед полеглих за експертизою ДНК.
Лишилися мама Любов Степанівна, батько Олександр Іванович, сестра Вікторія, дружина, двоє донечок — Олена 1998 р.н. та Єва 2010 р.н.
Майор ЗАВІРЮХІН Ігор Анатолійович
Ігор Завірюхін - з початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився на добровольчих засадах у 25-му батальйоні територіальної оборони Київської області «Київська Русь», як боєць та інструктор, навчав молодих розвідників. Офіційно зарахований до 25-го батальйону у вересні 2014 року на посаду офіцера по зв'язках з громадськістю.
У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, а вже в січні терміново викликали до зони проведення АТО на дебальцівський фронт. Їх відправили у Нікішине, де вони мали замінити бійців зі 128-ї бригади, але там вже були війська противника. Командування наказало відходити на Рідкодуб, але й там вже були бої. 30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба Ігор Завірюхін від вибуху міни був поранений осколком у голову та загинув на місці. Тіло бійця вдалося вивезти з поля бою лише через місяць, після переговорів. Передача відбулася під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар — ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов.
Солдат КАРАБІН Сергій Ігорович
Сергій Карабін - у березні 2014 року пішов добровольцем, вогнеметник розвідувальної роти УНСО — у складі 81-ї десантно-штурмової бригади. Перебував в оточенні, волонтери допомогли вибратися. Перебував у десятиденній відпустці, від гощанських волонтерів бронежилет.
Загинув 29 січня 2015-го у боях за Донецький аеропорт поблизу села Водяне під час коректування вогню української артилерії — снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту, ще один боєць зазнав поранення.
Без Сергія лишились батьки, вагітна на той час дружина Наталія та маленька донька.
Сержант КОЛЕСНИК Віталій Павлович
Віталій Колесник - строкову службу пройшов у морській піхоті. 1 вересня 2014-го призваний за мобілізацією, навідник міномета, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
30 січня 2015-го загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ. Терористи вивезли тіла оборонців до єнакіївського моргу, потім передали українській стороні.
У березні упізнаний серед загиблих, 15 березня 2015 року.
Молодший сержант ЛІСТРОВИЙ Олександр Михайлович
Олександр Лістровий - молодший сержант, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону.
Помер 30 січня 2015-го у лікарні від важких поранень, яких зазнав у бою з російськими збройними формуваннями під Дебальцевим.
Без Олександра лишилися батьки, дружина, троє маленьких дітей — син 2004 р.н., донька 2009 р.н. та донька 2014 р.н.
Солдат МАР’ЄНКО Сергій Вікторович
Сергій Мар'єнко - водій, 128-ма бригада. 30 січня 2015-го загинув під час артилерійського обстрілу терористами взводного опорного пункту поблизу Дебальцевого.
Вдома залишилися мама, дружина, двоє дітей — 8 і 9 років.
Сержант МИХАЙЛОВ Віталій Володимирович
Віталій Михайлов - мобілізований в серпні 2014-го. Старший стрілець, 15-й гірськопіхотний батальйон.
30 січня 2015-го загинув при артилерійському обстрілі терористами взводного опорного пункту поблизу Дебальцевого.
Вдома залишилися дружина та син.
Солдат ОНОПРІЄНКО Олександр Валерійович
Олександр Онопрієнко - мобілізований 28 квітня 2014 року, стрілець 3-го відділення 2-го взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1». З вересня 2014-го у складі батальйону перебував у зоні бойових дій.
30 січня 2015-го зазнав смертельного вогнепального поранення в шию — під час прямування підрозділу за маршрутом Дебальцеве — Луганське.
Солдат СОХАЦЬКИЙ Андрій Володимирович
Андрій Сохацький - мобілізований у серпні 2014-го. Відпрацював останню зміну, тільки по тому повідомив, що рушає на війну. Лінійний наглядач, 128-а гірськопіхотна бригада.
30 січня 2015-го загинув під час артилерійського обстрілу, що вели терористи по взводному опорному пункту під Дебальцевим.
Вдома лишилися мама, брат, сестра та наречена.
Солдат СОЛОМАХА Олег Володимирович
Олег Соломаха - мобілізований 2 вересня 2014 року, оператор 1-го протитанкового відділення протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
Загинув 29 січня 2015-го під час мінометного обстрілу у бою на блокпосту 1302 під Вуглегірськом.
Тіло загиблого вояка залишилось на зруйнованому обстрілами блокпосту, наприкінці лютого його вдалося вивезти.
Без Олега лишилися дружина, донька 2000 р.н. та син 2007 р.н.
Старший солдат СТАРЧЕНКО Павло Олександрович
Павло Старченко - доброволець, мобілізований весною 2014 року, старший стрілець 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
29 січня 2015-го загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ. Товариші по службі не змогли забрати тіло через обстріл ворожої артилерії.
Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих захисників, тіла яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська.
Одружений не був, лишилася мама.
Сержант ТЕРБАН Олександр Васильович
Олександр Тербан - старший кухар, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
30 січня 2015-го загинув під час обстрілу, що вели терористи з РСЗВ БМ-21 «ГРАД», базового табору бригади під Дебальцевим. Вояки зазначали, що снаряд влучив у кухню, де саме куховарив Тербан.
Без Олександра лишилися дружина та двоє дітей — хлопчик й дівчинка.
Солдат ТИМЧЕНКО Руслан Олегович
Руслан Тимченко - з серпня 2014 доброволець, навідник, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
30 січня 2015-го загинув під час обстрілу, що вели терористи з РСЗВ БМ-21 «ГРАД», базового табору бригади під Дебальцевим, БМП Тимченка натрапила на міну.
Без Руслана лишились батьки, дружина, 7-річний син Іван.
Сержант ТОМИЛКО Іван Миколайович
Іван Томилко - після строкової служби працював у правоохоронних органах у Києві та Чернігівському районі. Звільнився під час Революції Гідності. Коли розпочалися військові дії на Донбасі, пішов добровольцем. Мобілізований 24 квітня 2014-го. Сержант, командир 3-го відділення — командир машини 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1». У липні приїжджав із зони бойових дій до Чернігова та одружився.
30 січня 2015-го загинув під Вуглегірськом на блокпосту, що розміщений в напрямку Єнакієвого — поряд з Іваном розірвалася міна.
Аж в березні вдалося відшукати й повернути тіло Івана Томилка.
Лишились батьки, дружина, донька.
Сержант ХАРИТОНОВ Сергій Миколайович
Сергій Харитонов - у вересні 2014-го пішов на фронт, головний сержант—командир міномета мінометного взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
30 січня 2015-го загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ. Товариші по службі оповіли, що бачили тіло Сергія серед засніженого поля з розірваним бронежилетом, проте не змогли забрати через обстріл ворожої артилерії.
На початку квітня 2015 року упізнаний серед загиблих за експертизою ДНК.
Без Сергія лишились батьки, дружина Світлана, двоє синів.
У цей день внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2016 році загинули:
Старший солдат ДРОЗД Володимир Миколайович
Володимир Дрозд - пройшов підготовку в Навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ «Десна». 2010 року призваний — одразу на контрактну службу.
В зоні бойових дій воював з серпня 2015 року; старший солдат, старший водій мотострілецької роти, 17-й окремий мотопіхотний батальйон «Кіровоград».
30 січня 2016-го загинув під час мінометного обстрілу з боку терористів поблизу смт Зайцеве під Горлівкою, ще один боєць зазнав поранення.
Солдат ГАРКАВЕНКО Анатолій Олександрович
Анатолій Гаркавенко - солдат, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Воював у рядах ДУК «Правий сектор», батальйону «ОУН». Підписав контракт — коли підрозділ ОУН увійшов до складу 93-ї бригади; зарахований на посаду кулеметника, власне виконував завдання як сапер та стрілець-снайпер. Брав участь у боях за Піски, був у інших бойових точках на Донбасі.
30 січня 2016 року в післяобідній порі поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») троє бійців під час виконання бойового завдання із розмінування-мінування у лісосмузі натрапили на «розтяжку». Анатолій загинув внаслідок підриву між Авдіївкою та селом Спартак — зазнав осколкових поранень, несумісних з життям.
Без Анатолія лишилися мама, сестра й наречена, з якою познайомився на війні — журналістка «Українського тижня» Лєра Бурлакова.
У цей день внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2017 році загинули:
Молодший сержант ГУЛЬЧЕНКО Роман Олегович
Роман Гульченко - в серпні 2014 добровільно вступив на контрактну службу в 79-у окрему десантно-штурмову бригаду, в/ч А0224, м. Миколаїв. Виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України.
Учасник оборони Донецького аеропорту. В лютому 2015-го в районі Дебальцевого взвод Гульченка виконав успішну операцію із захоплення в полон бойовиків. Був поранений у бою в с. Логвинове. Отримав військове звання молодшого сержанта, призначений командиром десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону.
Загинув 30 січня 2017 року від поранень, що отримав у бою поблизу села Водяне Ясинуватського району. Противник застосував танки, артилерію та міномети. Під час бою по позиції десантників влучила міна калібру 82-мм, Роман загинув від чисельних поранень, прикривши своїх товаришів.
Залишилися батьки Тетяна Володимирівна і Олег Олександрович, сестра Ольга та 6-річна донька.
Солдат ПАВЛЮК Ярослав Ярославович
Ярослав Павлюк - з 24 серпня 2014 по 29 липня 2015 проходив військову службу за мобілізацією в Ізмаїльському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, — фельдшер-водій медичного пункту оперативно-бойової прикордонної комендатури «Ізмаїл».
21 листопада 2016 вступив на військову службу за контрактом до 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.
Загинув 30 січня 2017 року від осколкового поранення внаслідок артилерійського обстрілу ротного опорного пункту в промисловій зоні міста Авдіївка.
Вранці 29 січня штурмова група 1-го механізованого батальйону під час контратаки зайняла взводний опорний пункт (ВОП) противника і тримала оборону до підходу основних сил 1-го батальйону. Противник намагався вибити військовиків із зайнятих позиції. Артилерійські та мінометні обстріли тривали кілька днів. 30 січня ворог застосував РСЗВ «Град». Близько 7:00, під час обстрілу ротного опорного пункту загинули солдат Ярослав Павлюк і солдат Віталій Шамрай.
Залишились бабуся, двоє братів та 7-річна донька у цивільному шлюбі.
Солдат ШАМРАЙ Віталій Володимирович
Віталій Шамрай - 17 травня 2016 року вступив на військову службу за контрактом до 169-го навчального центру «Десна». В липні пройшов курси снайперів і був переведений до 72-ї бригади.
Солдат, снайпер взводу снайперів 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.
Загинув 30 січня 2017 року від осколкового поранення, під час несення бойового чергування, внаслідок артилерійського обстрілу ротного опорного пункту в промисловій зоні міста Авдіївка.
Вранці 29 січня штурмова група 1-го механізованого батальйону під час контратаки зайняла взводний опорний пункт (ВОП) противника і тримала оборону до підходу основних сил 1-го батальйону. Противник намагався вибити військовиків із зайнятих позиції. Артилерійські та мінометні обстріли тривали кілька днів. 30 січня ворог застосував РСЗВ «Град». Близько 7:00, під час обстрілу ротного опорного пункту загинули солдат Віталій Шамрай і солдат Ярослав Павлюк.
1 лютого на Майдані Незалежності у Києві сотні людей прощались із сімома воїнами 72-ї ОМБр, які 29 та 30 січня загинули в боях за Авдіївку.
Залишились мати Ніна Петрівна, сестра, дружина Ірина Василівна та маленький син Ростислав.
У цей день внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2018 році загинув:
Старший матрос СКУПЕЙКО Артем Вікторович
Артем Скупейко - 22 квітня 2013 року призваний на строкову службу, яку проходив до 2015 року — спочатку в Криму, після анексії півострова був виведений на материк.
31 березня 2016 року вступив на військову службу за контрактом; після підготовки у 198-му навчальному центрі був направлений в окремий батальйон морської піхоти. Старший матрос, снайпер-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу 503-го батальйону.
30 січня 2018 року загинув пополудні від кулі снайпера під час виконання бойового завдання поблизу смт Талаківка.
Без Артема лишились мама та сестра.
У цей день внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2021 році загинув:
Молодший сержант ДЗЮБЕНКО Роман Васильович
Роман Дзюбенко - строкову військову службу проходив в одному з підрозділів МВС України.
30 серпня 2018 року призваний на військову службу за контрактом. Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2019 року.
26 січня близько 19-ї години окупантами були обстріляні позиції українських військових біля с. Новоолександрівка. Перебуваючи на бойовому посту, Роман Дзюбенко отримав смертельне наскрізне поранення голови: куля снайпера прошила навиліт захисну каску. У вкрай важкому стані був терміново евакуйований до Попасної, звідки — до військово-медичного шпиталю в м. Часів Яр. Був визнаний неоперабельним через критичний стан.
Помер 30 січня 2021 року о 8:46: зупинилось серце, реанімаційні заходи не принесли бажаного результату.
Залишились мати, брат, дружина та піврічний син.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання. Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну! Вічна їм Слава!
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!
