Фронтовий Апокриф

Опінії
10 травня, 17:00
Фронтовий Апокриф
Фото: Дмитро Савченко

У тихій низині поміж розпатланих рваних комунікацій заліг покинутий райцентр. Сріблясті паралелі залізничних колій лишалися неушкодженими.

Видавець, політв'язень, публіцист, речник НВР "Правий сектор"

Саме вони стали причиною порушення провінційної летаргії міста, на яке тримали рівняння стволи ворожої артилерії. Точилася битва за вузлові станції та залізничне полотно.

Завдяки ним ставав можливий підвіз боєприпасів і техніки для оборони Донбасу. А за околичними полями починалися огорнуті некрозом села.

Мертві вулиці з потопленими у хащах дахами рвалися пунктиром з кількох оаз життя. На розхристаних подвір'ях полягли прошиті шрапнеллю вівці й кілька корів, а над їхніми тушками кружляли зелено-перламутрові мухи з вродженою навичкою хижо терти передні лапи після польоту.

Детонація снарядів скупчувалась навколо околичних вулиць. Тікаючи від війни автохтони лишали хати відкритими для військових.

Кількома екіпажами ми котилися у зарості балки. Задля того, аби розкинути сошки гаубиці на непримітному п'ятачку, тактика Дори-мандрівниці дала привід сєпарам до повномасштабки порівнювати підрозділ "Да Вінчі" з бойовиками "ІДІЛ".

Натиск такої вогневої групи наносив болючі ураження ворогу, після цього вона оперативно зникала з локації подій. Контратака ставала неможливою, адже вирахувати розташування позиції було нереально.

Цією діяльністю ми заповнили затяжну епоху квантової артилерії та дифузної партизанщини. Проте з початком "спецоперації" підрозділ перейшов на більший калібр, бо він ретельніше пережовував кістки та броню супротивника.

З переднього сидіння нашого борту на дорогу дивився "Писар". Гідний козак зі станового прошарку розвідників "ХХХ" окремої повітрянодесантної бригади Збройних Сил України.

Війна для нього безперервний марафон, що стартував з 2014-го. Тож психологію ворога він краще відчуває, ніж хід думок власної жінки.

Кацапи йтимуть допоки не закінчиться земля під ногами...

Ну, ми вже звиклі паркувати їх в чорноземах, – відповідає командир.

Тягач гармати та кілька наших бусів форсували діаметр райцентру. По інший бік містечка розмотувались у далечінь лисуваті посадки.

Весна встановлювала свій диктат і дерева розпушували новоявлене хутро зелені. Броньованим чипом у прострільну гущаву вживлено кілька одиниць техніки, вона була укутана у масксітки та припорошена гілками.

Трохи далі закопувалась у землю піхота. Для багатьох воїнів ранок починався з солодкого батончика і кружки чаю з чорноземом.

Веслуючи ґрунт лопатою бувалі дядьки повторювали мантру: що глибше закопаєшся, тим довше проживеш. Молодь всотувала цю сухопутну мудрість з нотою благоговіння і продовжувала копати.

Тим часом броунівський вітер видихав околичний порох полів у вологі очі. Артилерійський бадмінтон ставав густішим і більш динамічним.

З нутра смарагдової балки наша гармата випльовувала великі вогняні комки. Постріл нічого не важить, якщо він позбавлений прицільності, тому ключовою складовою війни є корегування.

За глиняним пагорбом захлиналося солярними світлотінями незлічене  слобожанське село. Горбистою розмитою дорогою сунули гримучі танки на передок, а замурзані діти у коротких штанцях махали їм білими долонями.

Біля продмагу стояли місцеві й ділилися новинами про пережитий обстріл:

«Ганка казала, що їй пів-хати рознесло; коли вже це закінчиться і настане мир (?); та не біда, їй хату швидко поремонтує мужик, з яким вона спить; вчора Вася на тракторі орав поле і прилетіло метрів 200 від нього; і шо говорять (?), коли газ включать (?); вчора були у сусідньому райцентрі, там кілометрова очередь за бензином; по 20 л відпускають...».

На виїзді з села згорблена бабця зупинилася край дороги. Хрестить в ім'я Ісуса горизонт, в глибині якого здіймалася до неба курява після ракетних пожеж.

Стовби білого диму чергувалися з чорними й під небосхилом вимальовувалась незграбна велетенська зебра. Вона розкидувала вузлуваті суглоби лап імітуючи динамізм погоні, атлетичного стрибка за реальністю майбутнього, в якому нема місця нічому російському.

Читайте також:
Війна
Чинний голова уряду Німеччини, як і його попередниця Анґела Меркель, несуть відповідальність за дії російського агресора в Україні.
25 червня, 18:01
Життя
Вчіться поки є час. Його з кожним разом менше.
25 червня, 12:35
Опінії
Чужим хлібом і подавитесь, колишні співвітчизники.
24 червня, 11:35
Світ
Попри подібність конфлікту з "русскім міром" офіційний Загреб так і не став форвардом захисту українських інтересів у  Європі та світі.
20 червня, 21:46
Війна
Бійці збирають гроші на нову пташку, яка допоможе їм вишуковувати окупантів
17 червня, 17:25
Війна
Попри проблеми, росіяни все ще мають перевагу в артилерії та реактивних системах залпового вогню
17 червня, 14:45