Хто вмирає за «русскій мір»? – Корінні народи московії!
З лютого 2014 року Кремль постійно відряджає воювати проти України представників етнічних меншин із бідних регіонів. Їх полягло тисячі.
Відповідний ґрунтовний аналіз диспропорційно високої частки смертності вихідців із національних суб'єктів федерації, як от із Дагестану та Бурятії, оприлюднив докторант факультету політології Університету Джорджа Вашинґтона Адам Чарльз Лентон.
За його твердженням, будь-яка армія – мікрокосм суспільства, відтак у міру зростання бойових втрат російської війська під час вторгнення в Україну дедалі ясніше стають ті численні прояви нерівності, які роз'їдають тамтешнє суспільство зсередини.
«Попри те, що офіційна Москва не поспішає публікувати інформацію про велику кількість загиблих серед своїх армійців, доступні дані свідчать, що серед офіційно заявлених жертв непропорційно широко представлені етнічні меншини з економічно неблагополучних регіонів Росії. Експерти вже обговорюють можливість путчу або змови проти Владіміра Путіна, який нібито зріє серед московських еліт, але куди менше уваги приділяється можливим довготривалим наслідкам війни для суб'єктів російської федерації: буддистських регіонів Сибіру, православних і мусульманських регіонів Північного Кавказу, Поволжя та Уралу. У поєднанні з дедалі помітнішим дискурсивним поворотом Кремля до імперської риторики та російського етнічного націоналізму, все це загрожує підірвати і так крихкий status quo, оскільки владу в етнічних республіках росії прагнуть балансувати між необхідністю забезпечувати підтримку війни, з одного боку, і прислухатися до потреб і сподіванням свого населення, з іншого», – аналізує Адам Чарльз Лентон.
Докторант факультету політології Університету Джорджа Вашинґтона також зауважує, що з 24 лютого 2022 року у соціальних мережах почали з'являтися відео з бурятськими військовополоненими, а затим перші втрати на полі бою в Україні визнали керівники Дагестану і Татарстану.
«З кожним днем множилися свідчення того, що багато бійців, відправлених воювати за так званий "русскій мір", належать до етнічних меншин з економічно депресивних регіонів. Що найбільше вражає – немає жодного офіційно підтвердженого повідомлення про загиблих уродженці Москви, міста з населенням у понад 13 мільйонів осіб, тоді як в одному тільки Дагестан поховали 93 вояки. Друге місце у цьому сумному рейтингу посідає Бурятія. 52 особи в офіційному списку загиблих – це вихідці з цього регіону. Як пояснити ці регіональні відмінності? Все просто: російська армія переважно залучає тих юнаків, кому важко знайти роботу або неможливо відкосити від обов'язкової армійської служби.
Я сконструював регресивну модель, яка показує, як економічний добробут в етнічність можуть незалежно один від одного впливати на кількість смертей на війні. При цьому я використав офіційні дані про розмір та етнічний склад регіонального населення щодо самоідентифікації національного перепису населення Росії 2010 року, статистику з ВВП за 2018 рік, а також інформацію "ВВС". Це дозволило мені отримати дані про кількість військових втрат у регіонах на 100 тисяч людей.
Обидва аналізовані показники – економічний добробут і етнічність – були сильними та статистично важливими предикторами числа військових втрат у регіоні. Але вплив чинника етнічності виявився значно більшим, навіть із поправкою на економічний добробут. Це означає, що на кожні 20% етнічних росіян у регіоні модель передбачає скорочення кількості смертей на 100 тисяч населення на 0,26% – тобто на етнічно російський регіон середнього розміру приблизно з півтора мільйонами жителів припадає приблизно на чотири похоронки менше», – стверджує Адам Чарльз Лентон.
Згідно з дослідженням авторитетного американського політолога-міжнародника, етнічні меншини (чеченці, калмики, буряти, хакаси тощо) систематично гинуть в Україні частіше, ніж етнічні росіяни, що є справді жорстокою іронію, адже йдеться про війну, офіційно заявлену як війну за права етнічних росіян і російськомовних.
«Офіційні особи росії з куди більшим полюванням оприлюднять дані про втрати військовиків з-поміж етнічних меншин, ніж серед етнічних росіян. Це особливо наочно проявляється у звичайних російських регіонах. Наприклад, серед військових втрат Оренбурзької області трохи менш як 40% загиблих належало до неслов'янських етнічних груп. Для порівняння, частка етнічно неросійських громадян у населення в цілому становить тут 25%. В Астраханській області етнічні меншини становлять 32% населення, але натомість 80% усіх загиблих у війні в Україні.
Якщо справа справді виглядає таким чином, тоді мої висновки наступні: автократи, такі як Путін, відчувають велику спокусу до приховування шкідливої для них інформації, особливо це стосується інформації та її мобілізаційного потенціалу для можливих протестів там, де народ живе за межею бідності. Це допомагає пояснити, чому не було офіційно оголошено про жодну смерть солдатів із Москви, у той час, як були оприлюднені дані про велику кількість військових втрат у сільських областях та на територіях проживання етнічних меншин, які не схильні до бунтів та протестних настроїв. У цьому полягає жахлива та вбивчо-ірраціональна логіка Кремля», – підсумовує Адам Чарльз Лентон.
Своєю чергою, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", корінні народи росії відмовляються бути "русскімі", адже силою не бути милою.
