Казус «Дії»: голосування on-line в умовах Єрмакократії
Українці не можуть дозволити мати під час війни нелегітимну владу без довіри. Але як провести вибори, коли відсутній адекватний механізм?
У суботу ввечері (3 лютого) відбувся національний відбір на Євробачення-2024 через застосунок «Дія». Як виявилося, Україна отримала урок неможливості використання подібних програм для реалізації критично важливих демократичних процедур.
Урок для тих, хто раніше думав, що можливо. Я от ніколи не думав, що можливо, а Євробачення не вважаю критично важливою демократичною процедурою, але це йому не допомогло.
Легітимність органів влади падає. Однак проводити вибори під час війни неможливо ні з юридичної, ні з технічної, ні з соціальної, ні з безпекової причини; ви й самі це бачите.
Ці причини добре описані. Ці причини добре зрозумілі 62% українців та українок, які в соціологічних опитуваннях зазначили неможливість проведення виборів під час війни.
Єдиним виходом в умовах падіння легітимності влади та неможливості проведення виборів є перехід до інклюзивного вироблення публічної політики тими органами, які маємо. Це включає:
- Налагодження системного діалогу з експертними центрами та стейкхолдерами по кожному розділу публічної політики, передусім по таких критично важливих, як мобілізація, публічні фінанси, економіка, культура тощо.
- Формування уряду національного порятунку з непартійних фахівців (не плутати з урядом національної єдності, що об'єднує правлячу партію та опозицію, — ця конструкція не злетить).
- Перезапуск реформи державного управління, зупиненої у часи, коли політикам здавалося, що без неї можна обійтися.
- Повернення у повному обсязі всіх здобутків реформи децентралізації, зупинених під час війни.
- Відкриття засідань Верховної Ради для журналістів, що дозволить поновити довіру до парламенту.
- Перезапуск системи публічних комунікацій, бо єдиний телемарафон, анонімні Telegram-канали та позитивні блоґери вже давно працюють лише на підрив довіри й авторитету влади.
Ми як нація не можемо собі дозволити мати під час війни нелегітимну владу без довіри й авторитету, яка виробляє критично важливі публічні політики (що визначають життя і смерть мільйонів) за зачиненими дверима зусиллями «5-6 ефективних менеджерів». Їх ніхто не обирав!
Насамінець зазначу, що, як показує соціологія, рейтинг президента носить інституційний характер: по суті, ці цифри характеризують «віру у прапор», довіру до державності, яка символізована очільником держави. Це не означає, що у випадку виборів він виграє.
Більше того, з розмов із соціологами зрозуміло, що 2-3 невдалі рішення можуть поховати цей рейтинг, опустивши його до рівня ядра виборців. Тобто тих, хто голосуватиме за політика за будь-яких умов, що б не сталося (таке ядро є і в Порошенка, і в Тимошенко, і навіть в ОПЗЖ, але воно не дозволяє виграти вибори).
