Ґотська спадщина досі збережена в українській топоніміці

У межах Наддніпрянської України, де була поширена так звана Черняхівська культура, можна знайти масу назв давньоґерманського походження.

Про це у своєму ґрунтовному міждисциплінарному дослідженні наголошує вітчизняний мовознавець Валентин Стецюк, передає інформаційна агенція "Останній Бастіон".

За його словами, на формування Черняхівської культури вплинули різні фактори, але слід зазначити, що роль слов'ян переоцінюється з хибного припущення про їхнє проживання у Нижньому Подніпров'ї до приходу ґотів.

Водночас дослідник уточнює, що давні ґерманці з Ґотланду також були носіями Вельбарської культури, поширеної у Побужжі та у басейні Вісли; тобто, на Волині та у сучасній Польщі.

«Ми маємо доконаний факт того, що ареал Черняхівської культури загалом збігається з територією поширення ґотської топонімії, хоча через відсутність повних словників ґотської мови їх виявлено небагато. Проте характерно, що ґотична топонімія на Лівобережжі Дніпра добре відповідає саме пам'яткам Черняхівської культури.

Насамперед привертає до себе увагу тісне скупчення топонімів явно не слов'янського походження поблизу міста Харкова, серед яких – Люботин, Мерефа, Минківка, Одринка, Мерчик, Шарівка. Слов'янське ж походження назви Харкова теж під сумнівом. Розглянемо їх у порядку:

• Дуншівка, історичний район міста Люботин – назва має те саме походження, що й назва Данциґ (нині Ґданськ), бо була утворена від ґотського слова "uf-þanjan" / "розтягатися", про що згадують німецькі лінгвісти Фрідрих Клюґе та Елмар Зееболд. Цю назву ґоти принесли з берегів Балтики, і так назвали тут свою нову столицю;
• Люботин – від ґот. "lubō" / "любов" і "tūn" / "селище". Також у ґотській хроніці Йордана зафіксоване особисте ім'я "Tūnila", яке походить від цього слова;
• Мерчик – від ґот. "merka" / "маркирувати", або ж "mearka" / "позначка, границя";
• Минківка – від ґот. "mink" / "норка", слово відсутнє у ґотському словнику, але поширене у споріднених англійській та північнонімецькій мовах;
• Одринка – від ґот. "odor" / "живопліт, огорожа, житло" та "inn" / "всередині";
• Шарівка – від ґот. "skar" / "юрба, ватага, маса";
• Харків – від ісланд. "hörg-r" / "кам'яний жертовник, споруджений на висоті", або "жертовна піраміда, побудована просто неба", якщо довіритися тлумаченню Ричарда Клезбі та Ґудбрада Віґфуссона.

У словнику ґотської мови таке слово не представлене, але він був складений на основі перекладу Біблії єпископом Вулфілою й автор навмисне не використовував у тексті слова язичницької термінології. Тому, таке слово, яке в українській нині звучить як "Харків", – могло бути присутнім у ґотській мові, бо ґоти та північні ґерманці загалом були близькими сусідами на прабатьківщині», – висновує Валентин Стецюк.

Окремо вітчизняний науковець звертає увагу, як декілька топонімів відзначають шлях ґотів до Харкова із правого берега Дніпра, де у III столітті проживала їх більша за кількістю частина.

Але наприкінці IV століття Черняхівська культура, котра понад 150 років панувала у Наддніпрянській Україні, поширилася на територію Румунії, недалеко від її пам'яток можуть бути знайдені й назви ґотського походження.

Прикметно, але ґотські топоніми утворили міцний ланцюжок, який привів від Харкова до Ґданьська, опосередковано зачепивши Південну Україну, де навіть совєтизація не знищила їхню спадщину.

Насамкінець медіаагенція "Останній Бастіон" закликає читачів пам'ятати, що предки гордовитого кавказького народу нохчів були історичними печенігами, які раніше мешкали у Причорномор'ї.