Корупція – це ру$$кій мір, а ру$$кій мір – це корупція
Російський капітал, корупціонери, російський капітал, українофоби в освіті... Обіцяний Зе-владою кінець епохи бідності досі не настав.
Пару днів тому Володимир Зеленський наклав санкції на номінальних власників "VS Energy", яку контролюють громадяни РФ: Алєксандр Бабаков (депутат Державної Думи РФ), Євгєній Гінер (президент московського армійського футбольного клубу "ЦСКА", а також Міхаіл Воєводін (так званий "злодій у законі" на прізвисько "Міша Лужнєцкій". Чим же знаменита ця група?
А те, що вони – друзі Владіміра Путіна! Російськійські олігархи контролюють низку українських енергетичних підприємств, у тому числі: "Житомиробленерго", "Севастопольенерго", "Чернівціобленерго", "Миколаївобленерго", "Рівнеобленерго", "Закарпаттяобленерго", "Херсонобленерго".
Власне, тепер абсолютно чітко ясно, чому осінньо-зимові удари по трансформаторам і підстанціям були такі точні. Все тому, що РФ має точні карти із середини 2000-х років!
Так от, для того, щоб уникнути санкцій і зберегти вплив – вказана трійка олігархів переписувала свої активи на коханок і товаришів з громадянством Європейського союзу. Власне, санкції Зеленський наклав на цих посіпак.
Є ще один олігарх і товариш Путіна, який довгими використовував наші надра з дозволу центральної та місцевої влади – це Олєг Дєріпаска. Щойно запахло націоналізацією його активів в Україні – "Баницького родовища кварцитів", "Хустського кар'єру", Миколаївського глиноземного заводу та "Жежелівського кар'єру", – він оформив їх на австрійського громадянина Зиґфріда Вольфа (тобто, підставну качку для збереження грошей окупантів).
У чому ж жахіття ситуації з Дєріпаскою? Та у тому, що наші корисні копалини і чорна праця наших чорноробів на цих кар'єрах – потім дозволяла РФ запустити потужну машину зброї для війни з Україною!
Візьмемо "Баницьке родовище кварцитів" – у тамтешній породі високий рівень кремнію, який РФ везла з допомогою Дєріпаски на заводи, де клепали артснаряди та "Точки-У". Так, ту саму "Точку-У", якою спеціально нищили мам з дітьми на вокзалі Краматорська.
Ще цікавіший "Жежелівський кар'єр" – там Дерипаску зацікавив каолін, який він забирав оптом на заводи імені Шипунова та завод "Іскра" в Новосибірську. Каолін саме те, що треба для виробництва кабелю, гумового виробництва, алюмінієвої промисловісті.
Можливо, громаді мальовничої Козинщини та Вінничини буде цікаво, куди ж ідуть їхні корисні копалини? Так от копалини із Жежелівського кар'єру саме те, що треба для виробництва "Панцирів", "Тунгузок", купа артилерійських розробок.
Як же так сталося, що зараз низка чоловіків Вінничини чи будь-якої громади, де є активи Дерипаски – пішли на війну, а таке западло, що у сусідньому селі сусіди накопали каоліну та кварцитів на зброю? Перш за все – корупція влади центральної і місцевої!
У Глухові родовище окупантам здав у користування місцевий потужний російський агент Андрій Деркач. На Вінниччині – дата, коли цей актив потрапив до рук ВПК окупантів – 2006 рік.
Мені вдалося знайти імена, які у 2006 році допомогли Дєріпасці в глибокий наш тил – Вінничину. Тоді губернатором був Олександр Домбровський, а його правою рукою з економічних питань був його товариш Валерій Коровій.
Активи Дєріпасці віддавали легко, бо така була загальнополітична атмосфера – дружба з Росією, інвестиції від Москви то головне. Куди насправді ішли українські копалини ніхто глибоко не цікавився.
За іронією долі ці чудові люди були завжди затребувані за усіх влад. І зараз як ні в чому не бувало розказують про "план Маршала" та повоєнні інвестиції.
Без вибачень! Однак лише в одній Вінниці середина 1990-х стала роздоллям для близького друга Путіна Дєріпаски, який роками крав українські копалини для створення зброі проти українців.
