Латвійський гамбіт Кремля: місія (не)можлива
Ресурсна федерація московії використовує вразливість Латвії для підриву оборони всіх Балтійських країн. Ситуація напружується щодня.
Кремль таємно розгортає нові мотострілецькі дивізії та сучасні артилерійські системи, включаючи північнокорейське обладнання, в регіонах поблизу Латвії. Так формується стратегічний резерв, який майже непомітний для громадськості.
Білорусь перетворюється на оперативний фланговий форпост завдяки мобілізації, модернізації інфраструктури поблизу кордону з Латвією та масштабним навчання. Маневри імітують наступальні дії, що свідчить про тісну координацію зі стратегічними планами Кремля.
Розвиток інфраструктури на північному заході РФ, зокрема модернізація залізниць та депо, свідчить про підготовку до можливого швидкого вторгнення в Латвію. Ймовірний напрямок наступу омине опорні пункти балтійської республіки, щоби дістатися до логістичних вузлів, роз'єднати оборонні сили Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та ізолювати Риґу.
Як наслідок, це потенційно дозволить московитам знову закріпитися у Балтійському регіоні. Використовуючи досвід України, окупант може застосувати «пульсуючу наступальну тактику» із використанням мобільних підрозділів, засобів радіоелектронної боротьби та психологічних операцій.
Все це задля того, щоби паралізувати командні структури та змусити до дестабілізаційного перемир'я, яке визнає нові територіальні реалії. Протягом минулих двох років в армії РФ спостерігаються тривожні структурні зміни, особливо у районах, прилеглих до Латвії.
У відтвореному Лєнінградському воєнному окрузі та Білорусі розпочалося розгортання повністю нових мотострілецьких дивізій. Зокрема, 116-ї, 72-ї, 74-ї та 86-ї мотострілецьких дивізій (гвардійських), про що не повідомлялося в офіційних комюніке.
Їхня координація, передислокація та переоснащення відбуваються поза увагою Заходу, що може свідчити про те, що вони призначені для іншої, альтернативної кампанії. Одночасно московитські ешелони, що перевозять новітні артилерійські системи та платформи реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), включаючи самохідні гаубиці «Мальва» та обладнання північнокорейського виробництва, спостерігаються під час проходження через Пєтрозаводськ, Псков, Тихвін та Гатчину, але не досягають фронтів в Україні.
Це свідчить про формування глибокого стратегічного резерву, або для придушення потенційних внутрішніх заворушень, або для нового театру військових дій. Логістика цих ешелонів ретельно координується.
Багато платформ накриті брезентом, а супроводжуючі підрозділи обмежують доступ цивільних осіб до платформ і станцій. Це побічно підтверджує, що мова йде не про ротацію, а про цілеспрямоване передислокацію.
Білорусь у цій конфігурації виступає оперативним фланговим бастіоном. У 2024-2025 роках вона активізувала формування розширених дивізійних структур на базі бригад і мобілізувала багато резервістів під приводом територіальної оборони; були відновлені радянські склади зброї, які не використовувалися десятиліттями.
У західній частині країни (Глибоке, Полацк, Браслав) активізуються інженерні роботи, зокрема модернізація автомагістралей і мостів, що ведуть до кордону з Латвією. Це є важливою ознакою, якщо слідувати методології совєцького військовоєнного стратега Алєксандра Свєчіна та Генерального штабу Червоної армії — підготовка до наступальної операції на її прихованій стадії.
Додатковим показником майбутніх операцій є систематична активізація інфраструктури на півночі та північному заході росії. Зокрема, йдеться про реконструкцію та розширення залізничних вузлів у Псковській області, модернізацію складських приміщень у районах Острова, Великих Лук і Палкіно, а також відновлення логістичних об'єктів совєцьких часів, таких як допоміжні станції, запасні естакади та склади боєприпасів.
Ці заходи не мають сенсу для постачання фронту в Україні. Проте логічно узгоджуються з підготовкою до швидкого розгортання в напрямку Латвії, особливо з огляду на те, що ці регіони межують з Дауґавпілсом і Резекне
Не менш турбує еволюція ролі білоруського компонента. Збройні сили північного сусіда України традиційно розглядалися як другорядний інструмент в стратегічних розрахунках РФ, але у 2024-2025 роках Білорусь зробила от що:
- розгорнула підрозділи територіальної оборони, залучивши мобілізаційний резерв;
- провела масштабні навчання, що імітують оборону західного напрямку, які таємно моделюють удар углиб Латвії та Литви;
- створила тимчасові військові бази та штаби, в яких заздалегідь розміщено склади постачання та медичні заклади.
Непрямі стратегічні ознаки реструктуризації росії поблизу країн Балтії включають зникнення публічної інформації про переміщення певних ешелонів. Зокрема, переміщення північнокорейської техніки у Сибіру, глушіння GPS і мобільного сигналу у прикордонних районах, а також відсутність звичних для РФ «демонстраційних» відеорепортажів про військові колони у TikTok і Telegram.
Це доводить, що згадані сили не є частиною ротаційних військ московії для України, а скоріше інструментом таємної мобілізації та прихованого передислокації. Власне, у повній відповідності до класичної моделі стратегічних маскованих наступальних операцій, описаної Свєчіним.
На основі багаторічного досвіду автора як військового аналітика та ветерана бойових дій ЗСУ, нижче наведено ймовірний шлях, яким підуть війська агресора, якщо РФ дійсно збирає сили біля кордону з Латвією для наступальної операції. Радимо тримати мапи й олівці у руках.
Отже, якщо московії вдасться захопити Дауґавпілс і Резекне, то далі її війська, ймовірно, не будуть затримуватися, щоб утримати східну Латґалію. Скорше, вони просунуться вздовж траєкторії від Резекне до Прейлі, потім до Єкабпілса і, нарешті, до Єлґави, слідуючи автомагістралі А6 і залізничним лініям.
Це дозволить їм скоротити логістичні відстані, випередити потенційні резерви НАТО і вийти на оперативний простір, що веде до Тукумса або Риґи. У разі успіху на цьому етапі буде досягнуто три стратегічні ефекти одночасно:
- по-перше, РФ зможе розчленувати латвійську оборону, заблокувавши перекидання військ з півдня Литви на північ, до кордону з Естонією;
- по-друге, РФ створить загрозу флангу Ригґи, що спричинить політичну та психологічну нестабільність;
- по-третє, РФ створить плацдарм на узбережжі Балтійського моря через Тукумс або Вентспілс, який вона потенційно може використовувати для перекидання підкріплень морем, або для демонстрації сили, або для створення «Куршського анклаву».
Логіка, застосована тут, відображає логіку операції ув Шяуляї у серпні 1944 року на 1-му Балтійському фронті. Вона не була фронтальною битвою за великі населені пункти під час Другої світової війни, а скоріше оточенням, захопленням важливих ліній зв'язку та дестабілізацією координації противника.
Сучасною подобою цього є використання «щупальців» батальйонних тактичних груп у війні РФ проти України. Тобто швидке просування в напрямках зі слабким захистом, а потім нарощування військової присутності та охоплення території.
За аналогією з операцією «Doppelkopf», під час якої німецькі війська досягли Тукумса у спробі відновити контакт з Курляндією, угруповання РФ може використовувати обхідні маршрути вздовж автомагістралей А6 і А8. Так відрізатиме Риґу з півдня, позбавивши її логістичної підтримки.
Якщо окупант піде цим шляхом, ключовою метою не обов'язково буде захоплення самих міст, а контроль над транспортними вузлами та перехрестями, що буде достатньо для паралізування руху резервів, переривання зв'язку з Литвою та Сувальським коридором. А далі, — змушення НАТО до поспішних і нескоординованих дій.
Щобільше, з огляду на досвід РФ у війні проти України, особливо в перші місяці, ймовірно, буде широко застосовуватися електронна війна та камуфляж, включаючи мобільні групи, що діють без єдиної лінії фронту. За таких умов можлива тимчасова втрата командування та контролю в латвійському секторі НАТО, а також розрив між політичними рішеннями та оперативною реальністю.
Це створює вікно для проєктування сили — просування до Тукумса, часткової блокади Риґи та, можливо, імітації підготовки до амфібійного десанту вздовж узбережжя. З інформаційної та психологічної точки зору це буде не менш руйнівним, ніж повномасштабна окупація.
Виходячи з досвіду війни проти України, зокрема з провалу московитських широкомасштабних наступальних операцій в умовах насиченого розвідкою, спостереженням і виявленням цілей можна припустити, що на цьому етапі не буде класичної щільної наступальної формації. Натомість буде застосована модель «пульсуючого наступу».
Себто, мобільні передові загони проникають глибоко у територію, діючи поза щільними логістичними рамками, але маючи потужну артилерійську підтримку на тактичному рівні. Це вже було застосовано у 2022-2023 роках в Україні, особливо під час наступу у Запорізькій області.
Нагадаємо, як тоді були розгорнуті штурмові роти, а потім проведено логістичне розширення вздовж вузького коридору, не чекаючи повної стабілізації флангів. У разі наступу на Латвію це передбачатиме захоплення або блокування ключових транспортних вузлів, зокрема Єлґави, Тукумса і, можливо, Вентспілса, з мінімальними операціями з очищення території та лише цілеспрямованим контролем за комунікаціями.
Головною метою буде не класичний територіальний контроль, а оперативні та політичні ефекти, розкол країни та ізоляція Риґи. РФ може тоді висунути ультиматум: припинення вогню і визнання «нового status quo» в обмін на відкриття гуманітарного коридору і припинення подальшої мобілізації в країнах Балтії.
У поєднанні з масовою гібридною РЕБ-кампанією — перериванням мобільного зв'язку, придушенням GPS і дезінформацією про нібито масову втечу уряду та присутністю «мирних представників» на місці подій, Кремль, імовірно, прагне створити атмосферу часткового колапсу державної вертикалі влади в Латвії. Це повторить не тільки український сценарій лютого 2022 року.
Але й елементи моделі реактивного тиску, яку РФ використовувала у так званому «Придністров'ї», «Південній Осетії» та Криму — не забираючи все, а відрізаючи, залякуючи та пропонуючи «домовлений вихід» із «глухого кута», який сама створила. Отже, далі справа за Латвією та НАТО.
Автор — Гліб Парфьонов, керівник департаменту безпекової політики Центру політичних студій «Доктрина», фронтовик ЗСУ
