На фронті уламки постійно женуться за тобою, щоби зажмурити
Війна – путівка в 1000+1 відтінок травматизму. Зокрема і психологічного.
Перша світова відкрила людству очі на явище "снарядного шоку". Так називали військовий невроз спричинений тавтологією вибухів, а головне муками очікування наступного, що може виявитися фатальним.
Однак і у наші дні практика б/д не відійшла від "золотого стандарту" з домінативною роллю арти. Стволи гаубиць і мінометів розширюють пантеони мучеників.
Кожен снаряд це касація права на життя, ухилився – вижив, ні – пропав. Яко станеш на шляху незліченого уламку, він неодмінно пришпилить тебе до брами новоприставлених.
Ребра друзків снаряду цитують струнну вникливість леза дамаської сталі. "Ніч гострих ножів" є менш травматичною, ніж пообіддя фугасно-осколкових розбризкувань палаючого металу.
Уламки женуться за тобою і мають на меті зажмурити... Розрізати тулуб як масло струною: якщо втік – сорочка при народженні твоя, а як ні – вслухайся в панахиду.
Теплий уламок після прильоту – здебільшого рівний, як олов'яний солдатик. А коли охолоне цей видовжений гострогранник, деформується в профілі вигином літери "S".
Природа його варіативно-мінлива, а наміри – підступні. Береш його у руку як додатковий речовий доказ того, що ти спритніший за Танатоса.
