Настає вирішальний історичний етап розгрому Російської орди
Ресурсна федерація московії під проводом кремлівського бункерного щура Владіміра Путіна знаходиться на межі повноцінного краху.
Диктатор втрачає контроль за ситуацією. Фронти в Україні тріскотять по всіх швах і навіть псевдореферендуми не рятують колишнє реномé геополітичного мачо.
На Донеччині та Луганщині Збройні Сили України готові до повномасштабного контрнаступу, для стримування якого путінським окупаційно-терористичним підрозділам бракує резервів. На Херсонщині та Запоріжжі росіяни потрапили у скрутну ситуацію, особливо пікантної ситуації додає обмеженість для маневрів окупантів на Правобережжі Дніпра.
Власне, шансів врятуватися з вогненного херсонського кільця у московитів дедалі менше. Падіння цього обласного центру може стати особисто для Путіна, тим самим, чим Сталінград став для Адольфа Гітлера.
Розгром путінських орд на Сході України призведе до остаточного обвалення фронту і неконтрольованого відтоку дезертирів на глибинні території самої росії, де вони негайно перетворяться на великі озброєні банди, що тероризують місцеве населення і фактично проводять окупацію територій (на цей раз російських). Маховик геноциду у межах РФ набуде нових обрисів і зачепить не тільки Північний Кавказ, але й інші уярмлені землі: Ідель-Урал, Сибір, Забайкалля, Далекий Схід...
При цьому бездарні й сервільні путінські чиновники, які здійснюють або, точніше, імітують владу на місцях, за перших ознак загрози негайно самоусунуться від здійснення своїх повноважень. Вони волітимуть зайнятися питаннями виживання і порятунку особистих заощаджень, пустивши ситуація на самоплив.
Очевидно, резерви путінського режиму виснажені до краю. Тому і заклик на військову службу відвертих злочинців із тюрем, які відбувають покарання разом із полюванням на призовників, раніше розгорнутою мобілізацією росіянами на окупованій території Донбасу, а тепер і поширеною на саму РФ, показує наступне – сумнозвісна "спеціальна військова операція" зазнає фіаско.
Виснаження і провал російської армії в Україні відкриває перед загарбаними російськими окупантами народами історичне вікно можливостей для звільнення від терористичного режиму московитів. Зважаючи на все вищезгадане, вже намічаються перші кроки для організації руху зі звільнення від кайданів Кремля (тобто, бандитської імперіалістичної влади московських гнобителів та їхніх місцевих маріонеток – прим. ред.).
Поки що центри управління визвольних рухів діють в основному на еміграції, що цілком зрозуміло, якщо врахувати вкрай жорсткий тоталітарний режим, встановлений росіянами в колоніях. Однак саме тепер, після ослаблення та неминучого програшу РФ у війні, з'являється можливість (а, отже, і необхідність) перенесення основної роботи визвольних рухів народів росії на свої національні території.
Першими прапор свободи швидше за все піднімуть народи Кавказу та Поволжя (тобто, макрорегіону Ідель-Урал – прим. ред.). При цьому, якщо у поволзьких республіках можна поєднувати як нелегальні, так і легальні методи боротьби (оскільки у національних парламентах є депутатські групи, які готові хоч і з застереженнями та неявно, але потай підтримати визвольні рухи), то на Кавказі в умовах прямого військового правління путінських маріонеток (насамперед, банд Рамзана Кадирова) і присутності окупаційних військ, найімовірніше збройне повстання (що має всі шанси на успіх у разі поразки росії в Україні).
У цьому цілком логічним виглядають ідеї об'єднавчих з'їздів визвольних рухів народів, які перебувають під окупацією московії. Зрозуміло, проводити їх доведеться за кордоном (як от ерзя, наприклад, в Естонії вже цього тижня – прим. ред.), оскільки всередині самої росії жодних умов для проведення таких заходів поки що немає.
Об'єднані зусилля у боротьбі з конаючою російською недоімперією (у тому числі застосування активних політичних заходів цивільного опору, включаючи страйки, страйки, масові мітинги, громадянські виступи тощо), мають бути підтримані тактичними кроками щодо перехоплення влади у регіонах та організації органів влади в умовах розпаду та дезорганізації російської окупаційної адміністрації. Об'єднаний штаб визвольних рухів із військовим відділом міг би одразу розпочати роботу.
Активісти визвольних рухів народів Кавказу та Ідель-Уралу можуть провести такий з'їзд на території дружньої держави (можливо, навіть в Україні, яка веде визвольну борню за свою та їхню ж свободу одночасно – прим. ред.) вже найближчими місяцям. Таким чином запалиться смолоскип волі на руїнах "русского міра", що поступово, але невпинно гине в історичному пеклі.
Автор – Сергій Романов
