Одеська поліція катує херсонського партизана Олександра Шумкова

Нічого не змінюється в цій країні, навіть під час великої війни. А особливо у поліції, яка чекає на пришестя "русскаго міра" в Одесі.

Всі херсонці прекрасно знають яка кількість так званих правоохоронців пішли на співпрацю з окупантами, зрадили присязі народу України, катували містян, яких незаконно тримали в тюрмах окупованого Херсона. Одесі пощастило, бо ніколи ніхто не дізнається ту кількість потенційних зрадників серед місцевих поліціянтів.

Я звертаюся до всіх чесних журналістів, до громадськості, до всіх свідомих громадян України. Потрібен розголос та підтримка моєму племіннику експолітв'язню Кремля, діючому військовослужбовцю Шумкову Олександру.

Військовослужбовець, якого було викрадено ФСБ у 2017 році, який пройшов знущання і тортури протягом 3 років в карцерах московії не зламався та не підкорився путінському режиму. Олександра було звільнено у грудні 2020 року та повернуто в Україну.

Після його звільнення московський режим намагався встановити над ним, громадянином України, 8 років адміністративного нагляду. Проте, наразі переслідується так званими поліцейським, які чекають на "русскій мір" в Одесі.

Від початку повномаштабного вторгнення Олександр свідомо залишився в Херсоні для того, щоби вичавити той "русскій мір", який прийшов у рідне місто. Пам'ятаю ту фразу, яку він сказав вже під час окупації Херсона: «З Росії тюрьма прийшла в Херсон, і тепер моя задача не вийти з тюрьми, а примусити тюрьму втікти з Херсона».

Олександру та хлопцям, які були в його оточенні, вдалося вже під час окупації мобілізуватися на військову службу та вдало виконувати операції під керівництвом ГУР МО України, не дивлячись на те, що федерали перегорнули все місто у пошуках Олександра. Окупанти вважали й вважають його особливо небезпечним та особистим ворогом Росії, який своїми діями несе загрозу територіальній цілісності Росії та її громадянам.

У пошуках Олександра "феси" (карателі із ФСБ РФ – прим. ред.) перегортали все місто не для того, щоби заарештувати Олександра, а для того щоб стратити його, про що мені відверто було сказано останніми  під час мого перебування в полоні. Його життю та здоров'ю в умовах воєнного стану, в містах України, де повно зрадниківзрадників, колаборантів і російської агентури постійно існує небезпека.

Під час окупації Херсона для здійснення діверсійних операцій Олександром та його групою використовувалася різноманітна зброя, звісно здобута різними шляхами в умовах окупації. Бо не жовтих стрічкок боялися окупанти, а лякатися вони почали після вдалих операцій проведених групою Олександра, і коли почали відчувати безпосередньо загрозу своєму життю.

Навіть в умовах, коли його родині загрожувала небезпека. Оскільки ми з моєю сестрою (мамою Олександра – прим. авт.) опинилися в полоні, Олександр продовжував робити все аби допомогти вичавити ворога з Херсона.

Після звільнення Херсона Олександр продовжував нести службу. Неодноразово виконував бойові задачі, і на Бахмутівському, і на Запорізькому напрямку.

У перервах між бойовими виїздами Олександру вдалося отримати декілька днів відпустки. Звісно він приїхав в Одесу до мами, до родини, яку дуже давно не бачив.

В один день відпустки, вночі під час повітряної тривоги, Олександр вирушив в укриття, але коли повертався додому на нього накинувся патруль, без жодних пояснень повалили на землю. Надягли кайданки, а після затримали зі зброєю, яку роздобув ще в окупації для здійснення диверсійних операцій по захисту територіальної цілісності України, таким чином віддячили йому за це.

Повезли у відділок Шевченківського РОВД. Не давали зв'язатися з родиною та повідомити командуванню про факт його затримання протягом майже 12 годин; протримали його у відділку майже до вечора.

Коли ми з сестрою приїхали до райвідділку поліціянти поводилися з нами нахабно. Коли ми запитали чи у них знаходиться Олександр, нам відповіли що такого тут немає, а одна із поліцаїв у мами Олександра з глузуванням спитала російською: «А ви, что, єму тіпа знакомая?».

Проте, ми не відступали, і нам повідомили, що  Олександр у них. Увечері його відпустили, коли ми його побачили на лобі у нього була садна.

Так звана слідча Шевченківського РОВД міста Одеси гуринчук анастасія юріївна порушила кримінальну справу проти Олександра за зберігання зброї. Крім того, відверто в очі йому говорячи, що виявляється в окупованому Херсоні він злісно  порушував закон, звільняючи окуповану ворогом територію і має за це відповідати.

Одне питання до цієї так званої слідчої який закон порушував – російської федерації? Крім того, цій так званій слідчій шкода вбитих Олександром окупантів і колобарантів, про що вона відверто йому сказала під час тримання його в райвідділку.

Виходить, що людина, яка захищає територіальну цілісність України з 2014 року, яку переслідує ворог з 2013 року, у країні, де 9 років триває війна, де повно ДРГ, зрадників та російської агентури – є злісний порушник закону. Але немає права на захист свого життя!