Поганий сценарій уже зараз став реальністю
Нині саме той час, коли почався гіпотетичний (уже ні) повний сценарій. Тест для нас усіх, що ми зробили, щоби бути готовими до «плану Б».
Всі ті, хто відправляють на фронт поліцію, прокурорів, депутатів і ще когось... річ в тому, що вони звісно ж не підуть туди самі. Навіть, якщо всі депутати, їхні діти, онуки та всі родичі будуть в окопах.
Це лише жалюгідна спроба самовиправдатися і прикрити свою безвідповідальність та егоїзм. Будь-хто, аби не ми!..
Річ у тому, що поганий сценарій вже зараз став реальністю і перед нами стоїть реальна перспектива зникнути як нація і країна. Сьогодні ми знаємо іспит на предмет того що ми зробили аби забезпечити виконання «плану Б», який пора діставати з шухляди.
От тільки питання, що пишеться він знов на ходу. Із попутних намаганням перекласти знову ж таки на когось відповідальність:
- то погані військові не хочуть демобізації, а ми ж хочемо відпустити солдатів додому;
- то ще якась така історія.
Реалії такі, то саме позиція громадян, які все ще не пішли захищати країну впливає на те, чи ми переможемо чи зникнемо, чи потраплять додому ті, хто воює 2+ роки. Позиція, виражена в тому, щоби піти ногами у ТЦК і стати на облік.
Це спершу, а вже потім — потім піти у Збройні Сили України, коли покличуть, звісно. Не сподівайтеся, що вас особисто омине ця доля, якщо хочете вільного майбутнього своїм дітям та онукам.
Бо якщо вони потраплять потім в окупацію, то їх питати ніхто не буде, ніхто не буде проводити опитування у Facebook. Окупаційна армія під примусом змусить їх служити та воювати проти сусідів.
Йти першими як «гарматне м'ясо» у Молдові, Литві, можливо у Польщі. Тоді може хтось задумається, що попри всі страхи, ризики, біль, невідомість, життя солдатом у своїй армії та своїй землі — це набагато краще життя, ніж «гарматним м'ясом» на штурмі чогось за західним кордоном.
