Презумпція невинуватості платників податків
Або хіба ревуть можновладці спільно з олігархами, як державний бюджет повен по самі вінці?.. Тверезо про наболіле!
Почнімо з того, що олігархи з'явилися в Україні шляхом руйнації совєцької економіко-правової (безправної планової – прим. ред.) системи. Тобто, монополій, ручних судів і закритих інституцій.
Податкова є однією з таких закритих інституцій, а тому у ній процвітає корупція. Фіскали з податківцями бачать у кожному підприємцеві злочинця.
Причому, враховуючи корумпованість податкової системи та обсягів ресурсів в олігархів, останні можуть спокійно лобіювати свої інтереси. Натомість малий, середній, великий бізнеси, що не працюють як рентовики з лобістами в уряді, змушений виживати в умовах постійних штрафів, перевірок, блокування коштів.
Одним із прикладів такої поведінки податкової є блокування накладних ПДВ. Тисячі підприємців з усіх куточків країни щодня стикаються з цим явищем, яке загострилося з початком війни.
Рентний бізнес олігархів від цього не страждає, оскільки завдяки ефекту масштабу і зв'язків вони мають ресурси. Ресурси для того, щоби примусово, через суди, реєструвати свої накладні та отримувати компенсації ПДВ.
Натомість не рентний бізнес позбавляється частини оборотних коштів, які зараз дуже потрібні, враховуючи війну і спричинену окупантами енергетичну кризу (генератори треба за щось купувати). Звичайно, у них є вибір: вони можуть подати до суду, подати заяву на перевірку.
Але зчаста ціна таких дій є більшою за суму повернення ПДВ за накладною. Плюс, отримання цих коштів значно затягується у часі, або ж вони можуть змиритися, і не отримати компенсації.
Крім втрати частини оборотних коштів, неповернення ПДВ негативно впливає і на вартість товарів, особливо якщо ти експортер. Падає твоя конкурентоспроможність.
Власне, так звана "прогресивна система" практично ніяк не впливає на розмір бюджету у країнах, що розвиваються. Цю думку висловлюємо не лише ми, а і навіть лівий ресурс, який часто фінансував "Фонд Рози Люксембурґ" (який фінансується німецькими лівими) "Спільне | Commons".
Ось ці поборники неомарксизму побудували модель, яка показала наступне:
- для високорозвинених країн прогресивне оподаткування дійсно позитивно впливає на доходи бюджету і фінансування публічних благ (медицина, освіта тощо);
- для країн, що розвиваються, прогресивне оподаткування чинить статистично незначущий вплив на доходи бюджету, натомість найбільше бюджет збільшує саме економічне зростання (зростання ВНД).
Також українські ліваки зазначають, що «прогресивне оподаткування зчинить позитивний ефект на розміри податкових надходжень лише тоді, коли буде налагоджено ефективну систему боротьби з ухилянням від сплати податків» (що з такими інституціями та "общипуванням гусаків" зробити неможливо). Підкреслюється, що нібито вплив прогресивного оподаткування на реальну нерівність менший у країнах зі слабо розвиненими демократичними інституціями та недотриманням громадянських прав і свобод.
Запровадження прогресивної системи оподаткування в України пригальмує і так повільне економічне зростання. У не рентного бізнесу буде менше можливостей для накопичення капіталу, буде менше стимулів для розростання і виходу на іноземні ринки.
Натомість рентний бізнес олігархів, реєструючи свої компанії в офшорах, аж ніяк не збіднішає. Фіксована ставка ПДФО чи податку на прибуток може стати однією з наших переваг під час нашого післявоєнного відновлення, коли нам треба буде залучати інвестиції.
Але не ставкою єдиною... Якщо у нас буде виключно фіксована ставка і прогнила податкова система, яка постійно дивиться на тебе як на злодія, ефект цієї ставки буде нівельовано корупцією, коли те, що не збирається податками у бюджет, збирається рентовиками-податківцями у свою кишеню.
Ми не хочемо бути як Сомалі, де нема ні податків, ні інституцій... Ми – за активний і сталий економічний розвиток, який можна забезпечити перерозподілом ВВП у 30-35%, а не 46%, як це було до повномасштабного вторгнення, і саме економічний розвиток дозволить Україні збільшити обсяг витрат на публічні сфери, у тому числі й армію.
А з приводу думки про Ігоря Коломойського. Ріната Ахмєтова й інших, то тут очевидно: Україні потрібна демонополізація, прозора приватизація державних підприємств із залученням західного капіталу, а ті, які не можна буде приватизувати – прозоре корпоративне управління. Нагадаємо, що Коломойський смокче ресурси з компаній, де частка держави більша за нього ("Укрнафта")!
Ну, і на останок, щодо підприємців: саме український бізнес найшвидше і найкраще відреагував на енергетичну кризу, створену окупантами, створивши на основі кав'ярень, коворкінгів, відділень пошти, крамниць справжні пункти незламності. Саме тому ми хочемо, щоб держава побачила після цього у бізнесі не злочинця, як це зараз, а опору нації.
Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"
