РФ не зможе воювати проти України ще 10 років

Ворог намагається видати бажане за дійсне. Проте і нам не слід применшувати загрозу, яку становить ресурсна федерація московії.

Як завжди, диявол криється у деталях. Відтак спробуємо розкласти по поличках наявні станом на сьогодні так звані «больові точки» окупаційно-терористичного континенту РФ.

Минулого тижня західні експерти опублікували аналітику, яка створила багато галасу в інформаційному просторі. Адже йшлося про намір росії воювати з Україною ще 10 років — до повного знищення нашої державності.

Проте, як то кажуть у народі, хотіти — не означає зробити. Перш аніж глибше розглянути це питання, зазначимо: такі висновки експерти почали робити після заяви заступника голови Ради безпеки РФ мєдвєдєва.

Дивно те, що на 3-й рік повномасштабної війни західні аналітики продовжують приділяти увагу словам такого персонажа з огляду на його абсурдність та неадекватність. З іншого, — паралельно з цим на шпальтах видання The Economist з'явився матеріал, де у досить стислій формі було описано те, що РФ уже 2025 року відчуватиме гострий дефіцит із технікою, оскільки склади та центри зберігання ворога спустошені.

Дуже важливий нюанс — російські окупаційні війська вже відчувають дефіцит, а у 2025-му він стане критичним і кардинально впливатиме на ступінь постачання у війська механізованої компоненти. Так, маємо 2 взаємозаперечні матеріали від західних аналітиків:

• один прогнозує, що РФ готова воювати ще як мінімум 10 років;
• інший, що її ресурс буде кардинально виснажений вже наступного року.

Щоби зрозуміти, хто має рацію, потрібно розглянути потенціал російського військово-промислового комплексу і можливості поповнення російської армії як людським ресурсом, так і технікою, необхідними для продовження війни. Отже, почнемо...

Людський ресурс

Коли говорять про людський ресурс стосовно росії, то часто стверджують, що він нескінченний, але це не так, оскільки немає нічого нескінченного. Хоча слід визнати — потенціал дуже великий порівняно з більшістю країн світу; крім того, на мобілізаційний потенціал РФ впливає її репресивна система.

А як змінився показник втрат у російських окупаційних військ та площі захоплення території України впродовж 2022-2024 років? Нагадаємо ці показники нижче:

1. 2022 рік. Особовий склад — 92 920 (34 550 за перші шість місяців війни). Захоплено: 63,9 тисячі км².
2. 2023 рік. Особовий склад — 253 290 (122 150 з 1 січня до 30 червня — зростання у 3,5 раза). Загалом протягом року зростання втрат у 2,7 раза. Захоплено: 683 км².
3. 2024 рік (від 1 січня по 30 червня). Особовий склад — 183 800 (зростання у 5,3 раза). Захоплено: 752 км². Фактично зараз наступ ворога оцінюється втратою одного окупанта на 2,5-4 м² території України.

Згідно з динамікою зростання втрат, 2024 рік для окупаційних військ може завершитися (за умови незмінності нинішньої інтенсивності ведення бойових дій) у межах 400 тисяч особового складу. Тобто середній показник втрат росіян на місяць стабільно перевищуватиме 30-35 тисяч окупантів.

Така тенденція вже цього року змушує РФ для війни в Україні щомісяця мобілізувати від 35 до 40 тисяч. Зі свого боку межа мобілізаційної системи росії — це 60-70 тисяч на місяць, а все, що вище — перевантажує її.

Яскравий приклад — часткова мобілізація 2022 року, коли в окупаційно-терористичний контингент зганяли по 100 тисяч на місяць. Так, навіть якщо взяти орієнтовний середній показник втрат на рік — 300 тисяч, то за 10 років у РФ має бути мобілізовано 3 мільйони лише на компенсацію втрат.

У бойових діях в Україні зараз залучено 530 тисяч особового складу окупантів, який необхідно не лише поповнювати, а й проводити ротацію та збільшувати чисельність. Наприклад, від 2022 до 2024 року склад окупаційних військ збільшився зі 180 тисяч до 530 тисяч, або й утричі!

Не виключено, що процес нарощування особового складу триватиме і щороку ще 100-150 тисяч росіян буде мобілізовано для збільшення угруповання окупантів та ротацій. Тобто з урахуванням середнього показника компенсації втрат й інших потреб мобілізація на рік у РФ має давати щонайменше 450 тисяч особового складу або 37-38 тисяч мобілізованих на місяць.

Чи здатна росія дозволити собі такі показники? Повністю, але є нюанс: річ у тім, що показник втрат особового складу безпосередньо залежить від ступеня підготовки та оснащеності підрозділів.

За таких умов мобілізації рівень підготовки буде критично низьким, а ступінь оснащеності з кожним... ні, не роком, а місяцем, лише знижуватиметься. Тому середній показник у 300 тисяч втрат неминуче зростатиме у разі збереження нинішніх показників інтенсивності бойових дій.

А це означає, що зростатиме і потреба в мобілізації — поступово, проте впевнено наближаючись до граничного показника 60-70 тисяч на місяць, без закріплення на якийсь стабільній позначці. Хоча людський ресурс — це не все, від чого залежить можливість росіян воювати; не забуваймо й про техніку!

Військова техніка

Запаси совєцьких танків, бойових броньованих машин та артилерії на складах та в центрах зберігання РФ практично виснажені. Найгірша ситуація з ОБТ та ББМ, дещо краща — зі ствольною артилерією.

Запасів основних бойових танків для компенсації втрат у росії залишилося приблизно на рік, але ремонтопридатних стає дедалі менше. Та й ремонтні процеси зараз займають набагато більше часу та енергоресурсів, ніж у 2022 та 2023 роках.

Власне, з кожним місяцем РФ має можливість передавати у війська дедалі менше відновлених танків, що зі свого боку знижує показник компенсації втрат на місяць. На початок 2024 року у РФ залишалося:

• Т-90А та Т90С — до 100 танків, за наявного виробництва у середньому 50 танків на рік;
• Т-72 — близько 1500 танків різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва;
• Т-80 — близько 800 одиниць різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва;
• Т-62 — до 600 одиниць, за відсутнього виробництва;
• Т-54/55 — до 600 танків різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва.

Так, загальна кількість танків, що перебувають на зберіганні у відносно та умовно ремонтопридатному стані, становила пів року тому 3600 одиниць. Зараз, звісно, їх набагато менше.

Аналогічна ситуація із ББМ. З виробництвом нових хоч справи та кращі, ніж із виробництвом танків, але й потреба в цих машинах майже втричі вища; совєцькі запаси артилерії на росії в категоріях «уведені у стрій» та «на зберіганні» орієнтовно становили на початок 2024 року:

• Д-20 (152-мм) — близько 100 (на зберіганні близько 1000);
• Д-30 (122-мм) — близько 450 (на зберіганні близько 4000);
• Мста-Б (152-мм) — близько 450 (на зберіганні близько 550);
• Гіацинт-Б (152 мм) — близько 100 (на зберіганні близько 1000);
• САУ Гвоздика 2С1 (122-мм) — близько 400 (на зберіганні близько 1200);
• САУ Акація 2С3 (152-мм) — близько 700 (на зберіганні близько 800);
• САУ Гіацинт 2С5 (152-мм) — близько 150 (на зберіганні близько 500);
• САУ Мста-С 2С19 (152-мм) — близько 400 (на зберіганні близько 150);
• САУ Піон 2С7 (203-мм) — близько 100 (на зберіганні близько 100);
• САМУ Нона-С 2С9 (120-мм) — близько 300 (на зберіганні близько 500);
• САМУ Нона-СВК 2С23 (120-мм) — близько 30 (на зберіганні 0);
• САМУ Тюльпан 2С4 (240-мм) — близько 30 (на зберіганні 150).

До цього списку не увійшли 120-мм міномети типу 2Б11, 82-мм БМ-37, 100-мм протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра», дивізійна гармата 85-мм Д-44 та інші. У категорії «на зберіганні» вказувалася та кількість, яка орієнтовно придатна для відновлення і може бути доведена до боєздатного стану.

Всі ці цифри вказують на те, що потенціал відновлення та компенсації втрат у категорії ОБТ та ББМ не перевищують потенціалу на пів року і навіть менше. У категорії артилерії цей показник може перевищувати рік — півтора.

У жодному разі ні один із цих показників не підтверджує того, що росія має потенціал ведення війни на 10 років — він вичерпається залежно від категорії до кінця 2024 і протягом 2025 року. Це призведе до зниження можливостей компенсації втрат і, як наслідок, погіршення ситуації з комплектацією підрозділів, що спричинить зростання втрат.

Висновки

Наголосимо, це важливо, що РФ дійсно може воювати 10 років, але таку можливість має тільки в категорії людського ресурсу! Хоча, як відомо з історії, він не вирішує наступальних завдань без механізованої підтримки.

Самої механізованої компоненти, якою може оперувати російський військово-промисловий комплекс, з кожним місяцем стає дедалі менше. І за збереження нинішньої інтенсивності бойових дій і рівня втрат техніки окупантів, на 10 років РФ ну ніяк не вистачить запасів, що залишилися.

Якщо росія і справді планує воювати такий термін, зробити це зможе лише з допомогою людського ресурсу, який не вирішить її глобальних завдань. Ба більше, вже зараз видно, наскільки потенціал її наступальних кампаній 2023-2024 років просідає і негативно відрізняється від показників 2022 року.

Відтак очевидно, що процес виснаження 2024 року кардинально вплине на можливості окупантів у 2025-му — не лише у питаннях наступу, а й оборони. Тому, нам треба не тільки мобілізуватися, а й якісно та кількісно озброюватися, щоби ворожий наступ перетворити на втечу ворога.