Що з українською промисловістю?

Напередодні Держстат опублікував опитування щодо ділових очікувань та інших показників українських підприємств сектору промисловості.

Завдяки йому можемо трішечки проаналізувати структурні зміни, які відбулися у нашій економіці з початком повномасштабного вторгнення росії до України.

Тим паче, що немало промислових підприємств України були розграбовані, зруйновані або досі залишаються під окупацією.

Найбільшого удару війна завдала по металургії – зафіксовано глибоке просідання, особливо серед підприємств із видобування корисних копалин.

Серед чинників спаду можна виокремити 2 основних:

• бойові дії (частина комбінатів була зруйнована, "Азовсталь");
• другий – логістичні проблеми (черги на кордонах з Європейського союзу через різницю у стандартах колій і блокування портів).

Загалом, найбільшого падіння зазнала сфера видобування корисних копалин (завантажена лише на 33,5% від потужностей) та металургійне  виробництво (завантаженість лише на 45,7%).

Натомість під кінець року зросла завантаженість підприємств з видобутку вугілля (з 60% до 71,2%), а підприємства з видобутку газу навпаки скорочували завантаженість (з 80,5% до 70%) через нерентабельність видобутку, зумовлену неможливістю продажу газу на європейські ринки за необхідності сплати ренти зі ставкою, що розраховується на основі світових цін.

Найкращі показники демонструє текстильна промисловість – вона навпаки наростила завантаженість у порівнянні з січневими показниками (з 84,2% до майже 90%), також зросла завантаженість шкіропереробних підприємств: виробничі потужності завантажені на 84,1%.

Ось тут прихильники встановлення економіки на "воєнні рейки" можуть порадіти – хоч і встановити державне замовлення на 15 мільярдів рядків коду та 10 мільйонів філіжанок кави не вдалося, проте необхідність армії у формі та взутті стимулює активність у цій сфері.

Ще одним антирекордсменом після металургії виявилося машинобудування – якщо частину підприємств вдалося релокувати, то такі гіганти як "Турбоатом" і тому подібні не можуть вийти на довоєнні обсяги виробництва, бо знаходяться у прифронтових районах.

Проте, сектор трішки наростив завантаженість, з початку війни вона зросла з 44,7% до 46,9%; додатковим негативним фактором є порушення логістичних ланцюгів через окупацію та руйнацію частини металургійних підприємств.

Виробництво харчових продуктів майже вийшло на довоєнні обсяги завантаженості (64,6%), трішки зросла відносно попереднього періоду завантаженість виробництв напоїв (60,5%).

Поступово відновлюється виробництво меблів – після березневого спаду завантаженості з 76,5% до 45,3%, у листопаді меблеві заводи збільшили завантаженість виробничих потужностей до 64%.

Значно покращилася ситуація у сфері поліграфії – з березневих 36,8% завантаженість потужностей зросла до 58%, виробники ж фармацевтичних препаратів досі не збільшили завантаженість – порівняно з березнем вона трішки впала.

Істотна частка виробництв цієї сфери знаходиться у Харкові, а один з найбільших заводів у Києві досі оговтується від знищення складу на Київщині з сировиною та препаратами на мільйони доларів.

"Воєнна економіка" штовхає уверх завантаженість підприємств з виробництва оптичних, електронних приладів, ремонту машин, гумових та пластмасових виробів, вони продемонстрували зростання завантаження виробничих потужностей на 10% відносно початку війни.

P.S. Важливе зауваження – в опитуванні не враховуються зруйновані виробничі потужності.

Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"