Стан та проблеми протидії економічній злочинності на території України за 2020 рік

ПОЛІТИКА
22 листопада, 08:45
Олексій Баганець
Олексій Баганець
Фото: Naspravdi.Today

Протягом останніх 6-7 років було фактично згорнуто взагалі діяльність держави по протидії економічній злочинності

Про це свідчить "Аналіз стану злочинності та протидії їй в Україні за 2020 рік, у порівнянні з попередніми роками" авторства колишнього заступника генерального прокурора України Олексія Баганця, викладений виданням "Naspravdi.Today".

Зараз чомусь прийнято вважати, що однією із першочергових проблем протидії економічній злочинності була відсутність єдиного органу правопорядку, якому  належали б такі повноваження.  Хоча це і не зовсім так, бо в історії України були різні періоди: коли, фактично, єдиним органом, який займався виявленням злочинів в економічній сфері і їх розслідуванням, було Міністерство внутрішніх справ, а точніше – його оперативні підрозділи по боротьбі із розкраданням соціалістичної власності («ОБХСС») та слідчі міліції. Потрібно лише уточнити, що розслідуванням незначної їх частини, але, найбільш складної – розкрадань в особливо великих розмірах – у деякий період часу займались виключно слідчі прокуратури.

Навіть від такої частково змішаної підслідності дійсно були вагомі досягнення в протидії економічній злочинності.  До таких прикладів можна віднести хоча б кримінальні справи 80-х років минулого століття за фактами розкрадань грошових коштів та обману покупців в торгівельних закладах м. Києва, у першу чергу, мережі «Київавтоматторгу», у яких до кримінальної відповідальності були притягнуті сотні представників торгівлі, контролюючих органів і навіть пов’язаних із ними органів державної влади. Або взяти багаторічні розслідування фактів хабарництва та масових розкрадань державного майна найвищими посадовими особами середньоазіатських союзних республік, де за такі злочини навіть були винесені смертні вироки деяким підсудним. До таких розслідувань можна віднести й кримінальні справи того періоду часу про розкрадання державного і комунального майна, так званими, «кооператорами» в Дніпропетровській, Харківській та Чернігівській областях і т.д. Але, починаючи із 90-х років минулого століття, виявленням і розслідуванням економічних злочинів вже займалися і займаються до цього часу одночасно фактично всі різні органи досудового розслідування, але, на жаль, така альтернативна підслідність не дала позитивних результатів, хоча, на наш погляд, і вона не мала визначального впливу на такі результати.

Натомість зверніть увагу  на ту обставину, як поступово протягом останніх 6-7 років було фактично згорнуто взагалі діяльність держави по протидії економічній злочинності: спочатку були ліквідовані підрозділи Державної служби по боротьбі з економічними злочинами (ДСБЕЗ) МВС України. Коли попередня влада зрозуміла шкідливість таких «реформ», хоча цього ніхто так і не визнав, замість ДСБЕЗ в центральному апараті Національній поліції й лише в обласних управліннях були створені так звані «підрозділи захисту економіки», які не підпорядковувались обласним керівникам поліції, а тому і не співпрацювали із місцевими підрозділами, і як результат, будь-якої ефективної протидії кримінальним правопорушенням в цій специфічній сфері не чинили, що стало однією із підстав і для їх ліквідації 02.09.2019 року.

Теж саме можна сказати і про податкову міліцію, яка теж упродовж цих років знаходилась в стані можливої ліквідації, а тому й вона в таких умовах не могла бути ефективним органом протидії економічній злочинності. Така невизначеність з правоохоронним органом, який би спеціалізувався на протидії економічній злочинності, і призвела, на думку частини експертів, до негативних результатів  щодо протидії кримінальним правопорушенням в цій специфічній сфері, хоча це теж не зовсім так.

Але, не дивлячись на це, нинішня влада, не проаналізувавши взагалі стан протидії економічній злочинності, все одно створила в цьому році ще один новий орган правопорядку, Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке, начебто, і буде займатись виключно протидією економічній злочинності.

Натомість більш ретельне вивчення норм цього Закону свідчить про зворотнє, а саме, про створення чергового силового «монстра», який буде ще більше здійснювати тиск на бізнес.

Але, навіть, не це головне. Потрібно врахувати той факт, що досить велика частина зареєстрованих, наприклад, у 2020 році в Україні правопорушень у сфері господарської діяльності – це злочини, які становлять відносно низький рівень суспільної небезпеки. Наприклад, за ст. 213 КК України («Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом») було зареєстровано 269  проваджень, і це тоді, коли металурги сьогодні б’ють на сполох, застерігаючи про можливість зупинки доменних печей через нехватку саме цієї сировини.

У той же час, за ознаками більш суспільно небезпечного для держави й більш розповсюдженого злочину як «Шахрайство з фінансовими ресурсами» (ст.222 КК України) обліковано лише 142 провадження! Отже, може статися так, що БЕБ «захлинеться» в розслідуванні саме дрібних економічних злочинів замість зосередження своїх зусиль на виявленні та розслідуванні більш складних кримінальних правопорушень тим більше коли для їх розслідування немає ані конкретних сучасних методик, ані аналітичних напрацювань, а головне сьогодні відсутні справжні фахівці як серед майбутніх, так званих, «детективів», яких будуть набирати, знову ж таки, із залученням незрозуміло яких «міжнародних експертів», так і серед таких же ж прокурорів, які тепер, у відповідності до вимог Конституції України, повинні не тільки здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а й організовувати його, чого звичайно, переважна більшість із них  після так званої «переатестації» не вміють і навчитися їм немає де й у кого.

Окрім того, існує ще один фактор, який явно не дозволить новоствореному органу досудового розслідування реалізувати закладену в його однойменному законі ідею про, так званий, «єдиний орган» по боротьбі із економічною злочинністю. Такою перешкодою являється надзвичайно шкідлива для нашої системи органів правопорядку, на чому постійно наголошують значна частина професійних експертів, «виключна» підслідність НАБУ, яке, згідно вимог ч.4 ст.216 КПК України, уповноважене розслідувати злочини, передбачені ст.ст. 191, 209, 210, 211, 364 КК України, не тільки вчинені високопосадовцями органів влади, тобто, суб’єктами корупції, але, і іншими особами, а саме: керівниками «суб’єктів великого підприємництва», у статутному капіталі яких частина державної чи комунальної власності перевищує 50%, а також у тих  випадках, коли розмір предмету кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот або більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо кримінальне правопорушення вчинене службовою особою суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частина державної чи комунальної власності перевищує 50%!!! А це фактично подавляюча більшість злочинів даної категорії, в результаті чого створене таким чином Бюро економічної безпеки буде позбавлене функції досудового розслідування особливо тяжких та найбільш розповсюджених злочинів у сфері економіки, в першу чергу, передбачених ст. 191 ч.5 КК України, за вчинення яких теж НАБУ, наприклад, у 2020 році направило до суду аж 9 обвинувальних актів(!), що явно не відповідає криміногенній ситуації в господарській та фінансовій сферах економіки тим більше, при використанні бюджетних коштів.

Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, необхідно одразу відзначити, що за всі ці роки так званих «реформ» у сфері правоохоронної діяльності ні законодавчо, ні при формуванні статзвітності керівниками органів досудового розслідування та прокуратури так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення тепер належать саме до категорії виявлених у сфері економіки, що ще більш сприяє криміналізації цих відносин.

Так, загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності протягом 2020 року складала 49 728 кримінальних проваджень, що значно менше чим у 2019 році – 56 903, у 2018 році – 58 606 та у 2017 році – 52 903 та є приблизно на рівні 2016 року – 47 833. Майже така ж тенденція і по виявлених в минулому році тяжких злочинах даної категорії: 18 460 проваджень, що приблизно на рівні 2019 року, але, менше ніж у 2018 році – 19 834 та у 2017 році – 19 057. У той час, як по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає трішки по іншому: із 2016 року, коли було зареєстровано 1 895 таких злочинів, кількість виявлених кримінальних правопорушень даної категорії почала зменшуватись у 2017 році – 1 825 та у 2018 році – 1 513, у 2019 році була майже на рівні – 1 841 і дещо збільшилась у 2020 році -1 956.

Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з 2016 по 2019 рік тільки зростала, в той час, як у 2020 році їх було зареєстровано в цілому майже вдвічі менше (11 208).  Із цього можна зробити висновок, що протидія злочинам даної категорії в 2020 році, у цілому, погіршилась, так як зареєстровано їх значно менше, хоча і збільшилась дещо кількість особливо тяжких кримінальних правопорушень, але, і їх відсоток мізерний в загальній сумі, тим більше, що таке «зростання», склалося враження, було штучним. Про це свідчать і інші статдані.

Так, що стосується розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру конкретним особам (але, мова йде про загальні цифри без розбивки на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості), то у 2020 році про це було повідомлено 23 703 (або, 47,7%) особи  проти 21 869 (або, 38,4%) у 2019 році, але, це менше ніж у 2018 році – 24 870. Тобто, виходячи із цих статданих теж складається враження, що розкриття цих злочинів в минулому році, начебто, дещо покращилось по зрівнянню із 2019 роком, але, стало гірше ніж у 2018 році.

Начебто, дещо краща ситуація в минулому році, по зрівнянню із позаминулим 2019 роком, і з розкриттям злочинів цього виду (в загальній кількості) і за направленими до суду обвинувальними актами: 22 829 (або, 45,9%) проти 19 895 (35%) у 2019 році. Але, знову ж таки, застерігаємо, що не потрібно поспішати робити такий висновок, бо ці статдані навмисно узагальнені, без розбивки на кількість тяжких і особливо тяжких злочинів, з одного боку, які виявляти і доказувати набагато складніше, та середньої і невеликої тяжкості, яких, значно більше в загальній масі розкритих.

Так, аналізуючи конкретні злочини у сфері господарської діяльності, треба об’єктивно зазначити, що загальна кількість виявлених там кримінальних правопорушень протягом останніх 7-х років продовжує щорічно стрімко знижуватись: якщо у 2020 році було зареєстровано 5 342 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році – 11 104, що було вдвічі більше!

Зокрема, щодо того ж фіктивного підприємництва, то Законом від 18.09.2019 р. з Кримінального кодексу України виключено ст. 205 про кримінальну відповідальність за його вчинення, а тому не було реальної можливості зрівняти дані про цей вид злочинів із 2020 роком, хоча й у 2019 році  їх було обліковано всього 248 випадків, що в чотири рази менше, ніж у попередні роки.

Що ж стосується фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то у 2020 році їх було зареєстровано трішки більше, ніж у попередні роки – 348, у той час, як випадків незаконної приватизації державного та комунального майна значно менше, чим в попередні роки –  тільки 16 (окрім, хіба що, 2016 року, коли їх було 10). Більше, ніж у 2015-2019 роках зареєстровано випадків шахрайства з фінансовими ресурсами – 142, але, це значно менше, ніж у 2014 році – 347 та у 2013 році – 337.

Зменшилась протидія і нецільовому використанню бюджетних коштів:  виявлено всього 16 фактів, що менше, ніж у 2013-2015, 2017, 2019 роках, але приблизно нарівні із  2016 роком – 15.

І це в той час, коли сьогодні величезні бюджетні кошти витрачаються на не передбачені цілі під видом виділених на освоєння на різні програм, причому, без застосування передбачених законом тендерів, тоді, коли лише німий не говорить про розтрату та протиправне заволодіння бюджетними коштами, виділеними з «ковідного фонду» на ремонт і будівництво доріг, зокрема, і на Велику об’їздну навколо Києва, а тим більше на, так зване, «Велике будівництво».

Приблизно така ж ситуація із виявленням фактів ухилення від сплати податків і зборів,  кількість яких знизилась із 3 069 у 2013 році до 910 у 2020 році, тобто, майже в 4 рази.

Ще гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру у їх вчиненні.

Якщо говорити про найменш складні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то, закономірно, рівень їх розкриття через повідомлення конкретним особам про підозру повинен був покращуватись. Але насправді на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів того ж фіктивного підприємництва з 891 у 2013 році до 248 у 2019 році, кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишалась майже однаковою в кожному із років що минули і становила від 222 в дореволюційному 2013 році до 214 у 2019 році, що дозволило нам спостерігати, начебто, кращий відсоток їх розкриття, який по цій причині зростав з року в рік із 24,9% у 2013 році до 86,2% у 2019 році.

Якщо брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то і тут картина із їх розкриттям дуже схожа, хоча в кількісному вигляді і відрізняється дещо. Так, якщо в 2013-2014 роках кількість зареєстрованих таких злочинів становила відповідно 337 і 347, то, в подальшому, їх виявлення і реєстрація майже щорічно тільки знижувались від 133 в 2015  році до 76 в 2019 році, хоча в 2020 році і дещо підвищились та становили 142.

По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація із їх розкриттям за показником вручення повідомлень про підозру конкретним особам набагато гірша.

Особливо критична ситуація із розкриттям фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, коли протягом періоду з 2014 по 2019 рік не повідомлено про підозру жодній особі (!), хоча і кількість зареєстрованих таких фактів була відносно невеликою. Так, 2020 році було їх виявлено всього 16, але, лише в одному кримінальному провадженні повідомлено про підозру і то незрозуміло – одній особі чи кільком!

Дуже низький був відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав всього 6,2% у 2020 році, що теж значно менше чим у 2013-2019 роках (20,8%), причому, як у відсотковому, так і кількісному вигляді.

Приблизно така ж ситуація, відповідно, із щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у вчиненні ухилень від сплати податків і зборів із 482 в 2013 році до 52 у 2020 році, тобто, майже в 5-ть разів! Але, ця картина ще гірша і у відсотковому вираженні: якщо у 2013 році розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становило 15,7%, то у 2015 році – вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так кожен рік (вище 11 чи 12 відсотків цей показник ніколи не підвищувався), а у 2020 році він ще більше знизився – до 5,7%. І це в той час, коли наша влада на самому найвищому рівні визнає, що більше половини бізнесу знаходиться в тіні!

Таким чином, навіть ці статистичні дані наочно підтверджують практичне згортання на теперішній час діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що, дійсно, при такій негативній тенденції, загрожує економічній безпеці нашої держави.

А щодо розкриття цих злочинів через направлення обвинувальних актів до суду, то ситуація виглядає ще гірше.

Так, за фактами незаконної приватизації державного і колективного майна у 2020 році до суду направлено всього 1 обвинувальний акт.
Вкрай негативний відсоток розкриття, за направленими до суду обвинувальними актами і нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого у 2020 році до суду направлений теж лише 1 обвинувальний акт.

Приблизно така ж негативна ситуація і з розкриттям фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно, починаючи із 2013 року, кількість направлених до суду обвинувальних актів тільки зменшувалась: з 165 в дореволюційному році до 10 у 2020 році, тобто у 16 разів, а у відсотковому вимірі це ще критичніше: від 5,4% у 2013 до 1,09% у 2020 році.

Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за направленими до суду обвинувальними актами. При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду таких обвинувальних актів із 95 у 2013 році до 62 і 64, відповідно, у 2017 та 2018 роках та 24 у 2016 році, відсоток їх розкриття за цим показником протягом цього періоду коливався з 18% у 2015 році і 15,1% у 2016 році до 26,7 % у 2020 році, хоча це теж менше ніж було не тільки у 2013 році – 32,6%, а і в позаминулому 2019 році – 31,1%!

Тепер щодо судової практики по розгляду обвинувальних актів про кримінальні правопорушення в сфері господарської діяльності.

На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, та закритих проваджень судами по кожному із видів цієї категорії злочинів в період з 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за ст.ст. 199-233 КК України (за виключенням ст.212 КК України) про результати їх розгляду судами за цей період взагалі були об’єднані в одну цифру. Скоріше всього, для останніх генеральних прокурорів ці статдані взагалі були нецікавими, або вони просто  не розуміли їх значення із-за своєї професійної непридатності.

Ви тільки вдумайтесь: у 2020 році було засуджено всього 37 осіб за вчинення кримінальних правопорушень даної категорії, що в десятки разів менше, ніж у попередні роки! При цьому, кількість засуджених судами осіб за такі специфічні злочини майже щорічно за аналізуємий період тільки зменшувалась.

Необхідно також звернути увагу й на негативну тенденцію по винесенню судами виправдальних вироків у даній категорії злочинів: якщо у 2013 році судами було виправдано всього 24  таких особи, то у 2014 вже 44, у 2015 році – 85, у 2016 році – 52, а у 2017 році вже в десятки разів більше – 274. І це при тому, що достатньо велика кількість таких проваджень у судах просто закривалась за різними підставами. І якщо у 2014-2015 роках їх було закрито відносно, відповідно, 1 111 та 916 осіб, то у 2016 році – 575, тобто, ця кількість почала знижуватись, але, вже у 2017 році було 718 таких осіб, тобто, їх кількість знову почала зростати.

Звертає на себе увагу і той факт, що у 2018 і 2019 роках статистичні дані по даній категорії кримінальних правопорушень вже були роз’єднані та розмежовані окремо по кожному із них, зокрема, і за ст.ст. 205, 209, 233, 222 і 210 КК України, із вивчення яких вбачається, що, в основному, судами засуджувались особи лише за вчинення найбільш простих в доказуванні кримінальних правопорушень, про що свідчать і дані Судової адміністрації України.

Так, за їх звітом, за статтею 205 КК України (Фіктивне підприємництво) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 94  кримінальних провадження, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді тільки 9, що в кілька десятків разів менше, ніж в попередні роки. Кількість розглянутих судами проваджень про такі злочини у 2020 році становила всього 49, що теж значно менше ніж у 2018-2019 роках. При цьому, із них судами повернуто прокурору 10. Засуджено судами за вчинення цього кримінального правопорушення усього 7 осіб, що у десятки і навіть сотні разів менше ніж у 2018-2019 роках, закрито кримінальних проваджень щодо 47 осіб та щодо 23 (у 2019 році – 22, у 2018 році – 15) осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, чи направляли ці обвинувальні акти прокурори повторно до суду, статзвіт, знову ж таки, не зазначає.

За статтею 209 КК України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 250 кримінальних проваджень, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді, тільки 70. Кількість розглянутих судами проваджень за вчинення цього злочину у 2020 році становила 40, у т.ч. з постановленням вироку – усього 19, із них з визнанням винуватості ще менше – 14, що майже на рівні із 2019 роком – 14,  а також закрито 5. Із загальної кількості розглянутих прокурору суди повернули 11, але, скільки із них повторно направлено до суду також невідомо. Засуджено за вчинення цього злочину усього 17 осіб, що менше ніж в попередні роки, виправдано 1 особу, закрито проваджень щодо 3 осіб та щодо 23 осіб – повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори ці обвинувальні акти до суду повторно, в статзвітах також нічого не вказано.

За статтею 210 КК України («Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків з бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням») у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 4 кримінальних провадження, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді – лише  2 щодо 5-ти осіб. Кількість розглянутих судами проваджень за цією статтею у 2020 році становила всього 2, але без постановлення жодного вироку, бо обидва були закриті судом.

До речі, жодного вироку (як обвинувального, так і виправдального) за вчинення такого злочину не було постановлено судами і у 2021 році.

Це свідчить не про відсутність нецільового використання бюджетних коштів в нашій державі, а, навпаки, про його «процвітання», бо, на жаль, немає сьогодні кому ці факти виявляти, а тим більше – доказувати їх як на досудовому розслідуванні, так і в суді належними і допустимими доказами.

За статтею 233 КК України (Незаконна приватизація державного, комунального майна) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 2  таких кримінальних провадження, до речі, як і у двох попередніх роках, із яких жодного не було судом розглянуто, в той час, як у 2018 році – 1, а тому й вироки в минулому році не виносились і провадження судом не закривались.

За статтею 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 309 кримінальних проваджень, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді – 141, що значно менше ніж в попередні два роки. Кількість розглянутих судами таких проваджень у 2020 році становила 140, що теж  значно менше ніж в попередні роки (у 2019 році – 293, у 2018 році – 234), із яких прокурору повернуто 11 щодо 12 осіб, та закрито 118 кримінальних проваджень. Звертає також на себе увагу той факт, що засуджено судами за вчинення даного злочину усього 4 особи, що теж менше чим в попередні роки, виправдано 1 особу та щодо 12 осіб кримінальні провадження було повернуто прокурору Але, знову ж таки, чи направили їх прокурори повторно до суду із статзвіту теж не вбачається.

За статтею 222 КК України (Шахрайство з фінансовими ресурсами) у 2020 році на розгляді у суді перебувало 82 кримінальних провадження, що трішки більше ніж у 2019 році – 54 та у 2018 році – 42, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді – 62.  Розглянуто судами у 2020 році 47 таких проваджень, що теж дещо більше ніж у 2019 році – 35 та у 2018 році – 22, але, із них закрито 37, тобто переважну більшість проти 28 у 2019 році та 17 у 2018 році. Головне, що засуджено за цей злочин усього 9 осіб. Виправдано судом 1 особу, так як і у 2018 та 2019 роках, а ось закрито таких кримінальних проваджень щодо 38 осіб, що значно більше ніж у 2019 році – 24 та у 2018 році – 17. Тобто, не дивлячись на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами є одним із найбільш розповсюджених злочинів проти фінансової безпеки держави, факт закриття судами майже 80% кримінальних проваджень за даною статтею є безпосереднім свідченням саме край незадовільної роботи всіх правоохоронних структур.

Отже, можна зробити висновок про те, що у 2020 році найменше було розглянуто судами кримінальних проваджень за такими статтями КК України та найменше винесено вироків по цій категорії кримінальних правопорушень. Найбільша кількість повернутих прокурору обвинувальних актів для доопрацювання (при тому, що нам невідомо скільки із них були повторно направлені до суду, а скільки закрито на досудовому розслідуванні) та найменша кількість засуджених осіб за ці специфічні злочини свідчать явно про відсутність належної взаємодії та низький рівень професіоналізму нинішніх правоохоронців і прокурорів по збору, перевірці і оцінці доказів вини обвинувачених, а також про направлення до суду обвинувальних актів, які явно не грунтувались на матеріалах досудового розслідування, зібраних у відповідності до вимог КПК України.

Але, і це ще не повна картина реального стану так званої протидії злочинності у сфері економіки, бо, окрім названих кримінальних правопорушень, до них можна віднести й деякі злочини проти власності (ту ж ст.191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за  ст.ст. 364, 366, 367 КК України,які вчиняються виключно в сфері господарської та фінансової діяльності.

На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються сьогодні в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню й корегуванню з метою наведення порядку із обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Але ці питання потрібно адресувати не тільки керівництву Офісу Генерального прокурора, а й профільному комітету Верховної Ради, який за ці останні 6-7 років фактично самоусунувся від здійснення контрольної функції за діяльністю як органів досудового розслідування, так і прокуратури.

Більше скажу, за даними Судової адміністрації, за статтею 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 3 618  кримінальних проваджень, що дещо більше чим у  2019 році – 3 314 та у 2018 році – 2 907, у той час, як тих, що надійшли у звітному періоді, лише 1 282, що, навпаки, менше, ніж у 2019 році – 1 328 та у 2018 році – 1 389. І це при тому, що в наданих статзвітах відсутні дані про те, а скільки з цієї загальної кількості проваджень було за частинами 4 і 5 цієї статті, тобто, про вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Разом з тим, судами у 220 році було розглянуто за цією статтею всього 677 кримінальних проваджень, що значно менше, ніжу 2019 році – 893 та у 2018 році – 851, а з постановленням вироку (разом виправдальні та обвинувальні), ще менше –  387, а ця кількість набагато менша, ніж у 2019 році – 524 та у 2018 році – 479, причому, з визнанням винуватості конкретних осіб було винесено тільки 54 вироки, що теж менше, ніж у попередні роки. Більше того, з розглянутих 677 кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 74, але, яка їх подальша доля, знову ж таки, невідомо, та закрито 153 таких кримінальних проваджень.

Засуджено за ці злочини в державі усього 345 осіб, що теж менше, ніж у два попередніх роки, а також виправдано судом 42 особи, що менше ніж у  2019 році – 73, але більше ніж у 2018 році – 40, а також закрито судом проваджень щодо 158 осіб та щодо 109 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори повторно ці обвинувальні акти до суду, теж невідомо.

Тобто, рівень протидії всіх органів досудового розслідування і прокуратури цій категорії кримінальних правопорушень, за результатами розгляду судами таких проваджень, край низький, а якість організації досудового розслідування і процесуального керівництва ще гірші.

(далі буде)

вибір редакції
Читайте також:
Газпром вкотре виставив себе неадекватом і гарантовано втратив частину ринку Європи
25 листопада, 11:47
Rochan Consulting: Аналіз пересування сухопутних військ РФ у жовтні 2021
03 листопада, 10:55
Загинуло 6 осіб, поранено понад 60.
15 жовтня, 13:18
Північний потік -2 – загроза енергетичній безпеці Європи
30 вересня, 08:48
Влада КНР офіційно скасувала ринкову реформу і масштабну приватизацію підприємств, проведені ще у 1980-1990-х роках.
21 вересня, 11:18
Незважаючи на криваві втрати, нам продовжують розповідати про «наближення миру» та «покращення статистики загиблих».
01 вересня, 09:43