Уральський самостійник: державна система Суомі працює також проти українців
Наперекір стійкому уявленню про "найдемократичнішу країну" Північної Європи батьківщина Маннергейма досі не рівно дихає у бік РФ-Московії.
Красномовним прикладом слугує сфабрикована фінляндськими право(п)охоронцями на догоду російському диктаторському режиму справа проти нашого співрозмовника і співзасновника руху "Вільний Урал" ("Свободный Урал") Андрєя Романова.
Кореспондент інформаційної агенції "Останній Бастіон" напряму поспілкувався з політичним мігрантом із проукраїнськими поглядами, якого крім кремлівських спеціальних каральних служб переслідують поліціянти Суомі.
У цій другій частині (першу читайте тут) інтерв'ю-розслідування Андрєй Романов розповів, як фінські "перевертні у погонах" ставляться до всіх інакодумців, які публічно висловлюють проти дружби Гельсинкі та Москви.
– Продовжимо наш діалог. Скажіть, спілкувалися Ви з іншими політбіженцями, котрі опинилися у подібній ситуації та чи виходили на зв'язок із тими, хто бореться проти Кремля у Фінляндії, скажімо, карельські самостійники?
– Коли ми приїхали до Фінляндії, то мешкали в одному таборі з карельським регіоналістом, діячем організації "Stop occupation of Karelia" Тімуром Гартманном. Якщо людина приїхала з російської глибинки, то у неї дуже маленький шанс отримати притулок у Фінляндії, але якщо біженець приїхав із Північного Кавказу, особливо з Чечні, або має зв'язки серед московських опозиціонерів і правозахисників, а буває, привозять і проєкти силовиків, яскравий тому приклад бард Боріс Яковлєв (агент псковських силовиків), – то у них у всіх дуже високі шанси залишитися в країні. Знаєте чому? Ну, бо за них не тільки "впрягаються" російські правозахисники та російські опозиційні ЗМІ, але буває, прямо розмовляють із фінськими чиновниками їхні куратори, у тому числі з Санкт-Петербурга та Москви. І, якщо вони з першого разу не отримали, обов'язково з другого разу отримають притулок.
Навіть українцям, хто приїжджав із зони бойових дій, хто привозив із собою докази, що їм не можна повертатися додому, фіни відмовляли у притулку, вони їх відправляли літаком до Києва, а кому видавали гроші, щоби він або вона сам виїжджав із Фінляндії. Сьогодні вже стало зрозуміло, що "чеченці" (хоча, це умовний термін, радше заслані вихідці з Північного Кавказу особи) – єдині, хто масово отримував посвідку на постійне проживання в Європі. Я знаю точно, без згоди Путіна і його цербера Кадирова цього не сталося б. Москва і Грозний знайшли б важелі, як впливати на європейських бюрократів, щоби умовних "чеченців" масово відправляти додому, як тих же українців фіни відправляли до Києва чи не дай боже до Санкт-Петербурга, або як мешканцям російських регіонів постійно приходять відмови від фінляндської імміграційної служби. Затим усім згодом настає депортація.
Карельському діячу Тімуру Гартманну та його родині фіни відмовили у притулку. Російські та фінські правозахисники йому не допомагали. Про нього не писали в опозиційних ЗМІ. Йому довелося тікати з Фінляндії до Німеччини, щоби фінські поліціянти не видали його до рук російським держимордам. 2022 року я познайомився в Гельсінкі з російським опозиціонером, жителям Вологди Олєгом Алієвим. Його фінські імміграційні служби протримали 5 років у таборах для біженців, поки у нього не закінчився закордонний паспорт, а потім йому відмовили у притулку та хотіли видати його Росії, але тут сталися трагічні події в Україні й завадили їм це зробити. Сьогодні він також перебуває у таборі для біженців, але припинив займатися політичною діяльністю, фіни люблять ламати опозиціонерів, щоби вони не створювали їм зайві проблеми, за це вони можуть залишити їх у себе.
Думаю, можна ще масу наводити таких прикладів, коли фіни діяли на користь Москви та відмовляли російським політбіженцям, а кого і видавали Росії, але з усього цього висновок напрошується сам собою: що у Фінляндії немає тих сил, хто реально становив би небезпеку і загрозу Кремлю. Тому, коли йдеш проти системи, особливо у Фінляндії, то розраховуй тільки на себе, а проти тебе виступатимуть Кремль, фінляндська влада, російська псевдоопозиція, фінська та російська медіаповії, російські та фінські правозахисники, за спинами яких видніються пики ФСБ.
У 2011 році (перша наша кримінальна справа) на Росії у нас не було свого адвоката, хто б захищав нас від чекістського свавілля. Так і сьогодні у двох кримінальних справах (одна на Росії, а інша – у Фінляндії), я залишаюся один. Фінські поліціянти проводять допит зі своїм купленим адвокатом, який, за їхніми словами, захищає мої інтереси, відкрито з посмішкою фабрикую кримінальну справу, своя фінська прокуратура скеровує кримінальну справу до суду, фінські бюрократи пишуть відписки на мої скарги, хоча скрізь пишуть у фінських ЗМІ, що "Фінляндії – це демократична країна", що вона "захищає права біженців", що "біженців Росії не видають". Усе це суцільна брехня, просякнута смородом фінляндизації! Фінська підлість, лицемірство, подвійні стандарти – свій та чужий, тут яскраво виражено та сильно відчувається.
– А як щодо тих громадян РФ, які втекли до Фінляндії після 24.II.2022, невже вони чимось допомагають у досягненні нашої мети – перемозі та розвалі недоімперії з центром у Москві?
– Таких громадян я особисто зустрічав у поліційній дільниці. Вони приходили здаватися, щоб їх там зареєстрували, а потім направили до табору для біженців. Мене тоді викликали до поліції на допит у сфабрикованій справі. Спочатку говорили, що це адміністративна, але потім зізналися, що таки кримінальна. Цікаво спостерігати за поліціянтами міста Гельсинкі. Відразу не вгадаєш, хто із них "перевертень у погонах", а хто ні. Вони добре приймають росіян, хто втік від мобілізації, навіть взяли на роботу тих, хто добре розуміє російську мову, для комфортного спілкування з українцями та росіянами, а поверхом вище фабрикують кримінальну справу на російського опозиціонера, хто, так само як вони, лише у 2014 році приходив до дільниці для реєстрації.
У той день фінські "перевертні у погонах" (Helsinki Police Department) узяли за основу мій прострочений документ, який я не зміг оновити у визначений термін у Фінляндії, і на цьому стрижні стали створювати каркас, навішуючи мені те, чого й не було. Запросили свого купленого адвоката, який знає російську мову, і провели допит попри моє заперечення. Поліціянт міста Гельсинкі, хто вів мою справу і допитував мене, сидів з обдертим носом. Очевидно, охочих це робити більше не знайшлося. У своїх вульгарних кримінальних справах на Росії я знаю, що такі справи частіше дають тим, хто провинився, кого потім не шкода звільнити або покарати.
Скандал у Фінляндії із путінським дружком Гєннадієм Тімчєнком, коли він в обхід фінського законодавства отримав фінський паспорт, а МЗС Фінляндії під керівництвом Пекки Гаавісто не виявило порушення, але водночас російському опозиціонеру за прострочений документ ставлять у провину кримінальну справу, що він порушив закон "про іноземців", показує, що фінська поліція поступово скочується у бюрократичну, корупційну, злочинну організацію, яка вміє фабрикувати кримінальні справи, але водночас заплющує очі на реальні порушення путінських олігархів. Ті російські громадяни, які втекли від мобілізації до Фінляндії, не становлять сильної небезпеки для Росії. Це звичайні обивателі, які не схотіли бути "гарматним м'ясом", побоялися, що їх можуть забрати на фронт, а там бути вбитим чи покаліченим. Вони мали змогу виїхати з Росії й цю нагоду реалізували. Вони сидять тихо у Фінляндії, не беруть участь у політичному житті. Тому не варто на них розраховувати й сподіватися. Фінська поліція їх із задоволенням відправлятиме до Росії, як тільки отримає наказ від своїх проросійських політиків, а фінські та російські правозахисники мовчать.
– Як на вашу думку, за більш ніж рік широкомасштабної війни проти України суспільство Суомі змінилося, еволюціонувало у бік добра, залишилося колишнім чи деградувало?
– Коли спілкуєшся з фіном, то треба завжди пам'ятати: перед тобою може стояти лицемір і негідник. Зробити підлість людині для фінів не складає особливих труднощів. Шведи, хто живе у Фінляндії, на тлі фінської підлості, коли Фінляндія продовжувала дружити з Росією, хоча вже тривала війна в Україні, виглядають більш-менш поряднішими за самих фінів. У 2015 році Шведська народна партія Фінляндії мала розмову з провладною Соціал-демократичною партією. Шведи говорили фінам, аби вони не підтримували Росію та Путіна. Не запрошували їх до Фінляндії як найкращих друзів. Фіни так і не послухали шведів, вони дружили з Росією аж до 2022 року!
До слова, у Фінляндії дуже популярний злочин – зґвалтування. Будь-яка фінка може за допомогою держави оббрехати будь-якого чоловіка і їй за це нічого не буде. Фінські поліціянти люблять такі злочини, вони легко розкриваються та підвищують статистику розкритих злочинів у Фінляндії. Буває навіть доходить до абсурду. Нагадують справи 3-річної давності та починають тиснути на своїх політичних опонентів їхні противники. Фінського депутата міської ради Гельсинкі від Коаліційної партії Матіаса Паюлу звинуватили у зґвалтуванні, він постане перед судом за зґвалтування 3-річної давнини. Тільки за такими повідомленнями видно, як фінське суспільство деградувало. У нього не залишилося високоморальних якостей.
Так, у 2015 році зазнала цькування у Фінляндії Тетяна Іматова та її семирічний син. Її чоловік пішов до лав терористичного угруповання "ДНР", а вони втекли до Фінляндії та попросили притулок. Фіни не лише відмовили їм у притулку, а й почали скрізь тиражувати, що вона дружина бойовика, хоча на руках були документи про розлучення. На той час навіть влада України такого собі не дозволяла, вона всіх приймала, навіть якщо їхній чоловік або дружина стали на бік окупантів і терористів. При тому, що самі фіни продовжували дружити з Росією, інвестувати у неї, підтримувати на міжнародному рівні путінських дипломатів. У Фінляндії активно й по нині діють такі прокремлівські організації, як Російсько-фінська асоціація дружби (RUFI); вони тут почувають як у себе вдома, розуміючи, що у Фінляндії їм нічого не загрожує.
Також давно не секрет, що російський депутат-терорист із Державної Думи Віталій Мілонов, який засвітився влітку 2014 року в Україні, у районі окупованого Луганська, зі зброєю в руках, був постійним другом фінів. Він їздив до Фінляндії як до себе додому, поки поляки не заблокували шенґенську візу. Путінський головоріз Алєксандр Бастрикін був найкращим другом Національного комісара Поліції Фінляндської Республіки Сеппо Колегмайнена. І, по суті, фінська поліція вже давно перетворилася на контору Бастрикіна. Фіни продовжують деградувати й позитиву не спостерігається.
– А що ж влада Фінляндії? З нинішнім, як і колишнім президентом, все ясно – там неозброєним оком видно дуже теплі стосунки з путінською бандою.
– Не смішіть! Влада Фінляндії як за совєцьких часів мала теплі відносини зі східним сусідом, так вони й сьогодні лише за зачиненими дверима, з піднятим українським прапором у себе в країні, намагаються не псувати відносини з Росією. Ті самі люди, що у 2013-2019 роках із почестями у себе зустрічали Путіна, сьогодні вони українцям присягаються у вічній дружбі, при цьому продовжують запобігливе дивитися на Росію, а у душі сподіватися, що як тільки закінчаться проблеми, "заморозять" конфлікт в Україні, можна вже без огляду на тисячі вбитих українців дружити із новою Росією, виторговуючи собі бонуси, піднімаючи свою економіку, а із нею і рівень життя своїх людей. На українців, будемо відверто, фінам чхати.
Так сталося, що 2013 року, коли фіни зустрічали з почестями Путіна у себе в країні, а ми на Уралі вимагали відправити Путіна під суд. 25 червня 2013 року, посол Росії у Фінляндії Алєксандр Румянцев і посол Фінляндії на Росії Ганну Гіманен супроводжували Путіна та Нійністьо під час церемонії встановлення іменної таблички Путіну у Морському центрі міста Турку. Того ж дня у Магнітогорську відбулася організована уральськими самостійниками та регіоналістами акція, проти олігарха-мільярдера, господаря Магнітогорського металургійного комбінату Віктора Рашнікова та його пана Путіна. Більш як десяток розгорнули плакат: «Путіна, Рашнікова на нари!», – таким чином вимагали порушити кримінальну справу проти Рашнікова і Путіна. Я був одним з організаторів цієї акції та ще не знав, що восени 2014 року мені доведеться тікати з Росії до Фінляндії, що доля мене змусить жити із цими людьми й на власні очі спостерігати їхню підлість, зраду стосовно інших народів, особливо фіно-угорських.
Поки ми на Уралі вмирали на гарячих виробництвах, жили у газових камерах, де над містом постійно веселили тонни шкідливих викидів (на кожен мільйон тонн металу за статисткою припадав один труп) міжнародний злочинець Путін у місті Турку святкував 60-річчя побратимських зв'язків між Турку та Санкт-Петербургом, а фінські продажні ЗМІ висвітлювали все це у позитивному тоні, і поводилися як звичайні холопи перед заїжджим господарем. Ніхто із них тоді й не думав, як живуть люди у російських регіонах, звідки Москва бере гроші та енергоресурси. Саме на нашому поті та стражданнях Москва та Санкт-Петербург усім демонстрували свою розкіш і блиск. Фінська продажна душа не замислювалася, як тоді, так і зараз, про це. Її хвилювали лише добрі стосунки з Москвою та з Путіним, які вигоди вона з цього матиме.
– Якщо брати ширше, то що може вплинути на думку європейців перестати співчувати росіянам, особливо "опозиції", яка спить і бачить себе владою після Путіна?
– Єдине, що їх може змусити змінити свою думку, що Росія у майбутньому не має існувати у своїх теперішніх межах, що народи України та російських регіонів мають здобути свободу. Це, якщо вони на своїй шкурі зазнають усе те, що сьогодні відчувають українці та мешканці російських регіонів, стане уроком на довго. Для них це буде дуже хороше струс і стрес. Тільки після цього у них почне змінюватися свідомість, а з ним і світогляд. Вони краще розумітимуть українців, і тих, кому на роду написано народитися в країні, якою інакше як пеклом не назвеш. Де негідники різних мастей у пошані, а все порядне від народження затоптується чекістським чоботом.
Своєю чергою, як раніше повідомляв "Останній Бастіон", приєднання Фінляндії до НАТО перш за все репутаційний удар по Кремлю, який ще рік тому вимагав від Альянсу повернутися до кордону 1997 року.
