Василь Макух — смолоскип української свободи
5 листопада минає 55 років з дня його загибелі. А 14 листопада — 95 років від дня народження незламного українського борця.
Жертовність — та риса, що творить героїв, назавжди закарбовує їх імена в історію їхніх націй. Все для того, аби майбутні покоління могли рівнятись на своїх величних попередників та продовжувати їхній Чин!
5 листопада 1968 року, напередодні святкування чергової річниці більшовицького перевороту, справжній громадянин, боєць УПА, який пройшов крізь табори ГУЛАГу — Василь Макух — здійснив акт самоспалення. Це був свідомий знак протесту проти русифікації, колоніального поневолення України та агресивного вторгнення до Чехо-Словаччини.
Самоспалення було здійснене на головній вулиці Києва — Хрещатику — де на ту мить перебувало чимало громадян. Палаюча людина бігала центром української столиці, вигукуючи антирадянські гасла, доки ставало на те сил.
Наступного дня всі ЗМІ вільного світу із заголовками про вчинок українця: «Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти комуністичного тоталітаризму, поневолення українського народу й агресії СССР проти Чехо-Словаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед мужнім вчинком українця-патріота схиляє голову вся прогресивна світова спільнота...».
Василь Макух своєю жертовністю продемонстрував усьому світу, що повного поневолення України не станеться ніколи. Адже справжні українці продовжуватимуть боротьбу доки їм стане на те сил і навіть життя!
