Велика воєнна ганьба путінської Московії
РФ зараз зазнає найбільших втрат у живій силі та техніці. Звісно, якщо не брати до уваги перший місяць повномасштабного вторгнення.
Кількість убитих на війні окупантів наближається до тих показників, коли на всій Росії не залишиться людей, яких би ця війна не торкнулася особисто. Мобілізовані восени чоловіки, спостерігаючи постійні невдачі Збройних сил РФ (наприклад, цілковитий розгром під Вугледаром) і розуміючи, що вони наступні після зеків, кого почнуть використовувати для "м'ясних хвиль" – стали масово відмовлятися від участі у бойових діях.
Так звані "чмобіки" один поперед одного записують відео, де ниють, що їх не готували як штурмовиків. Очевидно, що ці ролики не врятують російських загарбників, але тут важливе інше.
Підтвердилося те, що прогнозувалося минулого літа: мобілізувати – не дорівнює організувати. На Росії відчутний брак усіх ключових елементів, які потрібні для сучасного механізованого загальновійськового бою (від засобів зв'язку – до тямущих і компетентних командирів).
Ось, чому у Кремля не залишається жодних інших можливостей, окрім просто затикати фронт живою силою. Неорганізованою і непідготовленою масою чоловіків, і без технічних засобів війни.
Якщо російський режим не припинить це божевілля і не виведе свою армію з території України, то кількість убитих окупантів у результаті досягне (увага!) чверті мільйона. Водночас, якщо війна затягнеться на роки чи десятиліття, то до половини мільйона – точно.
І тут мовиться саме про безповоротні втрати! Сумарні втрати Росії в Україні вже зараз, за середніми оцінками, становлять близько чверті мільйона; і це за рік повномасштабної війни.
Війна – це завжди дуже дорого і витрачені за цей рік понад 10 тисяч одиниць техніки Росія ніяк не зможе відновити. Ні Іран, ні КНДР не зможуть заповнити цю прогалину; при цьому втрати у техніці продовжаться, а отже ситуація для окупантів лише погіршуватиметься.
У підсумку, Кремль змушений іти на абсолютно відчайдушні кроки:
- затягування війни заради примарної надії, що західна підтримка України припиниться;
- майбутня потенційна анексія (тобто, повноцінне поглинання й роздержавлення – прим. ред.) Білорусі;
- можливе продовження мобілізації, яка ще більше посилить становище, оскільки створить надмірне навантаження на нікудишнє, організаційну і технічну основу.
Тут важливо вставити ремарку: ці потенційні чверть чи півмільйонні жертви – ще одна важлива причина, чому Росія має саме програти, а не просто припинити вогонь. Якщо РФ не програє, то така кількість убитих буде розцінена, як колосальна національна катастрофа.
Війна повинна закінчитися так, де чітко позначається, що ця авантюра Кремля була не катастрофою, але злочином проти людяності. Відтак і сотні тисяч убитих громадян РФ – це вбиті й покарані злочинці, а не "невинні жертви".
Це важливий момент, важливість якого не всі розуміють до кінця. Особливо це не розуміє Владімір Путін і його схиблене на геноцидній війні проти України оточення.
Що ж буде далі? – Генеральний штаб Сил оборони України продовжить реалізовувати свій глобальний план щодо руйнування логістики, командної ланки та технічних можливостей окупантів, готуючи при цьому десятки нових механізованих та штурмових бригад.
Принагідно триватиме операція стратегічного рівня з деокупації Криму. Звільнення півострова – це тривалий процес, багаторівневий і вкрай складний, саме тому він розтягнутий у просторі та часі.
Однак, якщо ви уважно придивитеся до тієї номенклатури озброєнь, що передають Україні, там є й конкретні інструменти, призначені для деокупації Криму. Все сказане вище не відкидає факту, що ворог хоч і тупий, але підступний і намагається адаптуватися до нової реальності.
Кулі з відбивачами чи "м'ясні хвилі" – яскравий приклад подібних спроб. Важливо не ігнорувати всі ці загрози та продовжувати методично реалізовувати свої плани, попри всю архіскладність і тяжкість ситуації.
Автор – Іґаль Левін, офіцер Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) і фаховий військовий аналітик
