«Віддайте їм Крим заради миру в усьому світі»: США за крок від непоправної помилки
Намагання адміністрації 47-го американського президента підіграти кремлівському бункерному діду небезпечні. Так готуються ділити світ.
Минулого тижня впливове західне видання Bloomberg оприлюднило матеріал, в якому йшлося про намір Білого дому визнати тимчасово окупований півострів Крим за частину РФ. Усе це задля того, щоби нібито досягти успіху у питаннях укладання мирної угоди між Києвом і Москвою.
Своєю чергою, неназваний співрозмовник закордонних журналістів зазначив, що «остаточного рішення з цього питання ще не прийнято, а тому говорити про те, що такий план затверджено і взято на розгляд, зарано». Стаття, навіть із таким неоднозначним контекстом і відсутністю будь-якої певності, вже наробила галасу як в Україні, так і серед інших країн, що особливо мали чи територіальні проблеми із сусідами.
Адже, якщо уявити, що Дональд Трамп для задобрення путіна зважиться на такий крок, то це може бути спусковим гачком для краху не лише міжнародного права та ануляції договорів, що забороняють силове захоплення території інших держав, а й усієї Вестфальської системи світоустрою. Крім цього, Білий дім матиме безліч перешкод, зважившись на такий крок; і першою перешкодою будемо сама Україна.
Позиція України
Україна ніколи не погодиться із визнанням будь-якої зі своїх територій, тимчасово окупованих РФ, «ісконно-посконно» й назавжди московитськими. Це незмінна, фундаментальна позиція Києва від 2014 року та проведення мирних переговорів, а також гіпотетичне укладання якихось угод під егідою згоди з окупацією та визнання українських територій московитськими просто неможливо.
Володимир Зеленський нещодавно піддав жорсткій критиці спеціального посланця президента США із близькосхідних питань (!) Стіва Віткоффа зазначивши, що той не має «мандату обговорювати українські території, тому що ці вони належать українському народу». Позиція влади України є одним із тих подразників для Трампа, який поспішає завершити війну в Україні за будь-яку ціну, які спонукає його говорити про перевагу проведення виборів у надії на зміну влади в країні на більш поступливу.
Але навіть у такому разі ті представники офіційної влади у Києві, які можуть піти на такі угоди, можуть просто втратити підтримку українців і навіть більше, сколихнути народне обурення. Сама тема розміну територіями чи визнання захоплених земель московитськими в українському суспільстві сприймається вкрай болісно.
Ось, чому за такого рішення можна говорити про гарантоване політичне самогубство того, хто на це піде. Власне незгода самої України із таким формулюванням питання буде першою перешкодою для Білого дому, але є й інші обставини.
Внутрішньополітична незгода у США
Очевидно, що якщо питання про визнання тимчасово окупованих територій України за частину РФ порушувалося Віткоффом, який якраз і є прихильником такої ідеї, то все постає на свої місця. Проте ось у тому-то й річ, що не забудовник Мангеттена і бізнес-партнер 47-го американського лідера ухвалюватиме це рішення і ставити підпис під подібним «визнанням».
В цілому ж у демократичних країнах взагалі відсутній юридичний прецедент визнання захопленої території новою освітою країни-окупанта. Відсутність правової бази та юридичної послідовності дій у США не дає можливості здійснити таке визнання: відділені території — так, але захоплені — ні.
Таку правову брилу, що тягне на дно, доведеться проводити через обидві палати Конґресу. А там, особливо у Палаті представників, позиції президента Трампа значно похитнулися останнім часом, і прийняття рішень на користь такого «визнання» просто ніколи не здійсниться.
Себто для самих США цей процес перетвориться на бюрократичне самокатування з примарним результатом, що прагне нуля. Тому тільки з цієї причини окупований Крим, який запропонував визнати у рамках перемовин, московитським вже може вважатися профнепридатним.
Хоча, якщо це був Віткофф, який донедавна навіть не знав, які українські області РФ внесла до своєї Конституції як нові регіони», то чого дивуватися? Але це ще не всі проблеми для Трампа.
Міжнародне право
400 років тому у цивілізованому світі було створено фундаментальну систему непорушності кордонів, що говорить про непорушність невтручання у внутрішні справи інших країн. Вона відома як Вестфальська система світоустрою (з'явилася після 30-річної війни в Європі у 1618-1648 роках).
Фактично все міжнародне право та світові інститути базуються саме на цій системі. Наприклад, міжнародне право не дозволило окупованій Вірменією азербайджанській території — Карабаху — бути визнаною вірменською.
Навіть у такій організації, як ООН, що викликає на свою адресу багато критики, були прийняті резолюції, що підкреслюють суверенні та законні права Азербайджану на захист своєї територіальної цілісності. А саме 822-га, яка закликала до: «негайного виведення всіх окупаційних сил із Кельбаджарського району та інших окупованих яка закликала до виведення окупаційних військ з Аґдамського району».
Також приймалися 874-та і 884-та резолюції, які закликали до виведення окупаційних військ Вірменії із Занґіланського району. Таким чином, міжнародне право цілком і повністю на стороні України та, що б не вирішили у Білому домі, це жодним чином не матиме юридичної ваги.
Але, якщо припустити, що таке рішення буде прийнято, попри викладені вище аргументи чомусь «ні», то тоді спливає четверта проблема. Її масштаби складно буде переоцінити.
Глобальний хаос
Уявімо, на хвильку, що задля досягнення своїх меркантильних цілей Трамп, в обхід міжнародного права і без узгодження із Конґресом, одноосібно підписує документ, який не має юридичної ваги, але «визнає » статус Криму як частину РФ. Його дії будуть спусковим гачком для каталізації всіх конфліктів, причетних до територіальних питань.
Так, нульова юридична вага документа, але для прикриття агресії та реваншизму цього буде багатьом цілком достатньо. Трамп стане показовим прикладом реваншистських режимів, що за нинішніх реалій дозволено все.
Захоплення території сусіда через якийсь час може бути визнане твоїм правом і за це ти не понесеш ніякого покарання. Територіальні конфлікти пронесуться у всьому світі:
- КНР заявить свої права на Тайвань, В'єтнам, Філіппіни та інші країни регіону, які вважає своїми історичними територіями, причому заявить силою, а чи не дипломатією;
- загостриться ситуація на кордоні Пакистану, Індії та КНР;
- Таджикистан знову розв'яже прикордонний конфлікт із Кирґизстаном;
- буквально вся Африка вибухне локальними конфліктами, які й так вирують на «чорному континенті»;
- Венесуела здійснить напад на Колумбію або на Ґайяну.
Трамп може відкрити «скриньку Пандори», закрити яку йому не вистачить сил усієї Армії США. Пообіцявши стати президентом, за якого закінчаться усі конфлікти, 47-й господар Білого дому якраз веде весь світ до масштабної світової війни.
І ця війна складатиметься із безлічі складових частин, як пазл, які об'єднуються в одну смислову мозаїку. На шляху такого сценарію якраз стоїть питання про визнання хоч однієї тимчасової окупованої української території московитською.
У разі, якщо це станеться, дороги назад із неминучого глобального хаосу вже не буде, і замість того, щоб увійти в історію, Трамп має всі шанси до неї вляпатися.
