Війна – це не про метал у тілі, а про метал в очах

(Текст подано мовою оригіналу без виправлень і скорочень).

Але зрозуміло, що війна – це щось більше за шматки металу. Це щось більше за фізику, за історію, за анатомію і біологію, це більше за підручники стратегії і більше за всі науки разом узяті.

Війна – це сплав всього вивченого і невивченого. Війна – це найскладніший екзамен для нації, це те, що відбувається на всіх рівнях буття одночасно.

І зрозуміло, що є велика спокуса зв'язати війну з часом і сказати – собі або людям – приблизно такі слова:

«Ось є лінія часу, ось у цій точці почалася війна, а раз є точка, в якій почалася війна, то має бути точка, в якій війна завершиться, і все буде так, як було раніше, до тої, першої точки. Все повернеться і стане, як було до...».

Але воно не повернеться, в якомусь сенсі з війни не повертається ніхто, навіть ті, хто був в тилу. Бо війна – це не тільки про те, щоб потрапити шматком металу у чиєсь тіло і не дозволити, щоб метал потрапив у твоє.

Тому люди, які думають, що все буде, як було "до" – помиляються. Не буде, всі "до" зметені, зпалені, знищені, зтерті.

Тому що війна – це не про метал в тілі, це про метал в очах. Тому краще зрозуміти це зараз.

Те, що ніхто з нас вже ніколи не зможе остаточно повернутися з війни, повернутися у "до". Повернути того себе, що був тоді.

Але все змінилося, всі змінилися. Просто хтось змінився менше, а хтось змінився більше; змінився цілий всесвіт, і не помічати це – дурість.

Навіть коли шматки металу перестануть вражати людські тіла, війна не скінчиться. Ви будете знати, що вона тут, що вона поряд, що вона чекає...