Влада знищує бізнес через корупційну схему блокування податкових накладних
"Президент хоче грошей. Прем’єр хоче грошей. І вони знаходять покидька Гетманцева, який шукає рішення, які пригнічують економіку"
У інтерв’ю БізнесЦензор Ігор Тинний розповів про проблеми з розрахунками за зеленим тарифом, чому податкова заблокувала 40% податкових накладних його компаній, про свавілля державного "Укрексімбанк"у, а також про корупціонера депутата Київради, який хотів із ним "домовитися".
До повномасштабного вторгнення РФ в Україну підприємець Ігор Тинний інвестував 24 млн євро у будівництво біогазової електростанції в одній з південних областей України, яка наразі знаходиться в окупації.
Із загальної суми інвестицій 1 млн євро Тинний позичив у державного Укрексімбанку. Попри те що кредит, як запевняє підприємець, обслуговується, банк намагається забрати заставне майно - це квартири та офіси в Києві.
"Укрексімбанк" висунув додаткову вимогу: оскільки станція на окупованій території, то для банку вона нічого не коштує, а заставне майно у Києві подешевшало вдвічі. Відповідно банк вимагає від Тинного внести додаткову заставу на таку ж суму.
Паралельно ДПС блокує 40% податкових накладних його компаній, а борг держави за зеленим тарифом перед його компаніями становить 300 млн грн.
Через це Тинний не стримує емоцій на адресу керівництва країни. Він вважає втручання держави у економіку - однією з найсерйозніших проблем.
Найбільші активи українського підприємця Ігоря Тинного у "зеленій" енергетиці. 25 малих ГЕС, 6 СЕС та біостанція складають 40% його бізнесу. Енергетичний холдинг "Гідроенергоінвест-Акванова" Тинний будує понад 10 років.
Тинний також є великим гравцем на київському ринку відходів. Він - співвласник компанії "Профпереробка", що збирає 30% сміття в столиці. Також Тинному належить частка у 46,8% у Київспецтранс, що займається вивезенням побутових відходів та володіє полігоном побутових відходів ТПВ №5.
Підприємець має активи у ресторанному бізнесі: володіє закладом "Прага" на ВДНХ, Montecchi Capuleti на Печерську, Marlin в ТЦ Ocean Plaza.
Перед повномасштабним вторгненням бізнесмен купив кесон на Оболоні - споруду сталінських часів, у яку інвестує 6 млн євро.
У інтерв'ю БізнесЦензор Ігор Тинний розповів про проблеми з розрахунками за зеленим тарифом перед виробниками електроенергії з відновлювальних джерел, чому податкова заблокувала 40% податкових накладних його компаній, про свавілля державного "Укрексімбанк"у, а також про корупціонера депутата Київради, який хотів із ним "домовитись".
- Скажіть, як виробник енергії, на скільки відсотків зараз держава розраховується за зеленим тарифом?
- Дуже низько. Енергетика України стиснулася ще більше, ніж інші галузі. З початку війни нам взагалі зупинили проплати і незаконним рішенням міністра енергетики Германа Глущенка встановили, що на сонячну енергетику вистачить 13%. Потім зробили 15%. Це нижче будь-якої собівартості. Пізніше поступово відсоток зростав, бо стала потрібна електроенергія. Ситуація з руйнуваннями в зеленій енергетиці виявилася не такою критичною, як у тепловій.
Взимку рівень розрахунків в середньому складав біля 85%. Це пояснюється і тим, що цією зимою на оплати не потрібно було багато грошей. Сонячної енергії вироблялося мало. Взимку потужні вітри, і добре працює вітроенергетика. Але близько 75% відсотків вітряків знаходяться на окупованій території, і, якщо де факто вони й приєднані до енергомережі, їм не платять.
Зараз приходять гроші за квітень і першу декада травня. Рівень оплати по сонячній енергетиці складає 36%. Такі коливання не дозволяють нічого прогнозувати. А все тому, що в нас кістяк енергетики, як і раніше - неефективні державні підприємства. Ми абсолютно залежимо від того, яким чином діє "Енергоатом", та що в Офісі президента вирішують робити з тарифами.
- Можете назвати конкретну суму заборгованості вашим компаніям? Загальна сума боргу по ринку 16 мільярдів гривень.
- В моїй групі ця сума сягає понад 300 мільйонів гривень. Двадцять перший рік закритий повністю, двадцять другий рік закритий дуже слабенько. Взагалі я вважаю, що питання заборгованості є штучним. Крім ринку тепла, води і електроенергії ніде немає заборгованостей як системного явища.
- Борг скрізь є, де перехресне субсидування…
- Де є держава! Це анахронізм. Він мусив померти разом з Радянським Союзом. Ми проти нього начебто боремося-боремося, але вони, як мерці з могили дістають нас!
- Відповідно і зелений тариф має зникнути, як явище.
- Давайте подивимося. В обленерго, принаймні до війни 2022 року, збори з населення складали 100%. Виключенням були зони бойових дій і геть депресивні міста. Але є частина підприємств, яких переставляли на так званий ПОН - покупець останньої надії, тому що їх не можна виключати. Наприклад, ДП "Вода Донбасу". Він - банкрут, але його не можна відключати. Якби була приватизація за нуль, а іноді й з доплатою, цього б явища також не існувало.
Зрозуміло, що ми всі намагаємося в міру можливостей донатити на ЗСУ, але примусове фінансування війни в рази більше. Тобто, якщо в тебе є заборгованість в 300 млн грн, то по курсу двадцять сім це 12 млн евро. По курсу сорок в тебе вже мінус чотири мільйони. Я б погасив цими грошима свої кредити. А так окупність проєктів подовжується на два роки.
- Яка окупність проєктів ВДЕ виходить?
- Ті, які будувалися сім років тому назад, вони мусили вже окупитися. А тепер, через штучно організовані владою неплатежі, окупність непередбачувана.
- Вони на зеленому тарифі?
- Працюємо на зеленому тарифі. В нас поки що не було жодної мотивації перейти з нього. Але цей перехід у будь-якому випадку відбудеться через шість років, коли тариф закінчиться.
- Чому виробники зеленої енергії не хочуть переходити на ринковий тариф раніше?
- Тому, що ринковий тариф також не є ринковим. Він є заниженим через політику держави.
- Але, якщо продавати електроенергію на ринку, то можна відразу отримати виручку. Чи були бюрократичні процедури, які заважали вам працювати в ринкових умовах?
- Є кілька причин, чому я це не зробив. Впродовж останнього року більшість бюрократичних перешкод скасовано. Буквально місяць тому рішення НКРЕКП дозволило виходити з балансуючої групи Гарантовано покупця, продавати на ринкових засадах та повертатися до нього пізніше, коли буде потрібно. До цих пір був ризик, що можуть назад не взяти.
Друга причина. Якби я знав, що буде війна і девальвація, то заздалегідь перейшов би в гривню. Але ми кредитуємося в валюті. Там п’ять, максимум сім відсотків для тих, хто будує електростанції. Бо це гарантований бізнес. Ставки за валютними кредитами низькі, але треба цю валюту купити і погасити, держава ж під час війни не завжди дає таку можливість.
Ставки в гривні надзвичайно високі, вони є спекулятивними за рахунок високої доходності, яку комерційним банкам забезпечують Мінфін і НБУ. Банки показують прибутковість і інвестують. Але насправді зараз всі вкладають лише в державні цінні папери. Ми будуємо піраміду - піраміду фінансування війни і державної неефективності.
- Тобто ви не плануєте переходити з зеленого тарифу до кінця 2029 року?
- Все може змінитися за місяць. Припустимо, що в нас в країні сталося чудо. Іноземні кредитори подивилися на ці бездонні бочки, куди зникають гроші, і примусили Уряд до рішучих дій, до приватизації неефективних, корупційних держкомпаній. В нас більше не має державного "Центренерго". Щось сталося і з вугільними шахтами, які нікому не потрібні. З'являється більша частка приватних гравців, і ринок не такий вже зарегульований. Відпускаються ціни на електроенергію для населення, як в усіх країнах світу. Вони стають вищими за ціни для промисловість.
- Звучить як утопія.
- Але це можна зробити за місяць.
- На вашу думку, яким є обґрунтований тариф для населення?
- В три рази вище, ніж зараз. Значна частина витрат енергопідприємств України є валютними витратами. Ми самі не виробляємо ядерне паливо, ми його імпортуємо. Газ ми частково імпортуємо. Вугілля частково вже також імпортували. Тобто паливо в нас є переважно імпортним. У відновлюваній енергетиці обладнання є імпортним. Ми не виробляємо весь спектр обладнання для вітряка, сонячної станції чи гідротурбіни. А, якщо ви купуєте імпортне паливо і імпортне обладнання, електроенергія не може коштувати значно дешевше, ніж в країні-виробникові цих обладнання і палива.
У нас є гривневі витрати – і це витрати екстерналій. В Україні гірші умови праці, ніж в країнах ЄС, гірші вимоги до екології. Ми економимо на навколишньому середовищі та людях. І навіть так, ціна на електроенергію не має відрізнятися від західноєвропейської більше ніж на 10-20%. А вона дешевша у три рази.
Навесні в нас був профіцит енергії, але заробити завадила недолуга ремонтна програма Енергоатому. Взимку вони працювали на межі своєї потужності, бо треба було компенсувати втрачені шість реакторів Запорізької АЕС і купу роздовбаних блоків теплової генерації. Але вони чомусь не подумали, що буде паводок та надлишок енергії. Чому вони не вивели вчасно частину реакторів?
- Там є паливо, його треба спалити до кінця, бо якщо вивантажувати, то втрачаються гроші.
- Тому тепер ми одночасно виводимо половину блоків і будемо імпортувати енергію. Так ми не втрачаємо нічого? Я не знаю, чим ще займається міністр енергетики крім "Енергоатому". В моєму розумінні він займається тільки ним.
- Ну вони ще наприклад намагаються Володимира Кудрицького з "Укренерго" звільнити.
- Це факультатив, а я кажу про основну професійну зайнятість. Вони постійно роблять стратегії і хваляться тим, як ми будемо розвивати високоманеврову відновлювану генерацію. Але їхні дії, фактичні дії, на 180 градусів протилежні.
Денис Шмигаль є прем'єр-міністром вже три з половиною роки. І непогано було б все ж таки, в кінці кінців, завершити систему сертифікації української відновлюваної енергії. Щоб в нас була працююча система гарантій походження енергії, і цю енергію можна було продавати в Європі з надбавкою.
- Про це закон прийняли нещодавно у першому читанні.
- Так, але ж було п'ять нагадувань. Наразі, експорт з України провалений. Я не можу вибрати споживача і в інших країнах, які відкриті. Ми технічно приєднані до Євросоюзу, але комерційна синхронізація не відбулася.
- Ви робили розрахунок, скільки б "зелена" електроенергія могла б коштувати на експорт, якщо був би сертифікат походження?
- У нас є свій РДН, в Угорщині - угорський. Якщо правильно називати, то це спотовий ринок. І загальна різниця між цими РДН - спред - іноді буває фантастично великою. Але той, хто експортує, він не претендує на всю дельту. 85% цієї дельти забирає державна компанія "Укренерго", бо вона робить аукціон на право експортувати. Тобто ніхто не продає свою власну енергію за кордон самостійно, крім ДТЕК. І той продає традиційну енергію вугільних ТЕЦ, не відновлювану.
Державна монополія завжди зловживає можливістю демпінгу, коли їй потрібно натиснути на маленьких дрібних гравців. В момент, коли реєструвався державний трейдер електричною енергії (ЕКУ), ми говорили, що це неправильно. Я щиро вважаю, що держава повинна регулювати виключно ті сфери економіки, в яких немає можливості працювати приватному бізнесу. Наприклад, соціальні проекти та проекти національної безпеки.
Торгівля електричною енергією не є виключною функцією держави. Це нонсенс. А виходить таким чином, що зараз на доступ до міждержавного перетину приватному виробнику зеленої енергії навіть смішно претендувати.
Рік тому, тільки почалася розмова про можливість експортувати, відразу вийшло журналістське розслідування, що державному трейдеру ТОВ "ЕКУ" Енергоатом дав енергію по форвардних контрактах з відстрочкою оплати у 90 днів. Ясно, що якщо ви виходите від державної компанії на торги і від іншої державної компанії є відстрочка оплати на три місяці, ви можете всіх витіснити з ринку.
- Якою може бути надбавка в ЄС на електроенергію із сертифікатом походження екологічно чистої енергії?
- За рік війни ціна на зелені сертифікати в Європі виросла, здається, вдвічі і сягає близько 50 євро за мегават-годину. ЄС, завдяки російській агресії, зрозумів безальтернативність відновлюваної енергетики. Попит на таку енергію стрімко зростає.
- Законопроєкт 9011-д, який дозволяє експортувати "зелену" електроенергію з сертифікатом походження, змінить ситуацію для вас, як для приватного виробника?
- Коли ви граєте в карти з кимось, то мало знати правила. Треба ще бути впевненим, що той, з ким ви граєте, не є професійним шулером. В Україні непогано з законодавством, але завжди є проблема з волею виконавців цього законодавства. Давайте відверто казати: уряд сприймає підприємців як ворога.
Я не вірю в можливість експортувати для приватних виробників зеленої енергії. Тільки якщо з’явиться агрегатор. Потужна балансуюча група, яка буде скуповувати електроенергію у багатьох приватних виробників.
Якби, скажімо, Гарантований покупець нарешті отримав можливість експортувати енергію з надбавкою, то державі не потрібно було б нічого доплачувати до зеленого тарифу.
До того ж, гарантія походження – це сертифікація. Перевірятимуть кожен об'єкт генерації. Якщо на станції, що працює на біопаливі, не стоятиме сучасна система очистки газів, вона не отримає зелений сертифікат. З гарантією походження стануть менше економити на екології.
- Ви проінвестували в біоенергетику і без цього. Яка економіка першого проєкту?
- Вірив та вірю, що біоенергетика це один з стовпів майбутньої української енергосистеми. Ми побудували електростанцію з великим бюджетом - понад 23 млн євро. Мусила бути когенерація теплової енергії плюс турбіни на 10 МВт електроенергії, з якої ефективна потужність була б 8,6 МВт. Сорокатисячне місто мало назавжди відмовитися від природнього газу.
Зараз у нас діє програма заміщення газу. Коли ви заміщуєте газ будь-чим, ви отримуєте середній газовий тариф мінус десять відсотків. Це непоганий тариф на тепло.
Станція працює так само, як і ті, що спалюють вугілля чи газ. Величезний котел, що крутить парові турбіни. Але, навіщо імпортувати паливо з-за кордону, коли у вас є власні аграрні відходи, які можуть стати паливом.
Зараз цей обʼєкт на окупованій території, подальша його доля, наразі, невідома. Паралельно по ньому вже йдуть суди з державним "Укрексімбанком". Скоріше за все, зруйновані бізнеси постачальників сировини. Про яку окупність можна говорити?
- У чому претензії Укрексімбанка?
- Він вирішив, що під час війни за один мільйон євро кредиту з 23-ти, що вкладені в проєкт, можна прийти і спробувати забрати в мене заставне майно в Києві - квартири і офіси.
Ми обслуговуємо кредит. Сто сорок тисяч доларів відсотків і комісій сплачено за час війни. Але "Укрексімбанк" висуває додаткові вимоги. Вони кажуть, що майно на окупованій території тепер для них коштує нуль. А заставне майно у Києві я повинен переоцінювати щорічно. Тут виникає питання: через війну ціна нерухомості впала вдвічі, і якщо зараз переоцінити заставу, то треба донести ще стільки же.
Що державний банк зробив з нами за цей рік? Підняв ставку по кредиту. Нарахував додатково біля мільйону гривень якихось штрафів і комісій. Я подав на них до суду. Хочу скасувати додаткову заставу, бо в нас незначний кредит на майно, що коштує у 20 раз більше. Коли підприємець дає щось особисте як додаткове забезпечення, це для того, аби в нього була мотивація добудувати об’єкт. Ми добудували, але відбувся форс-мажор. Війна. Ми ні в чому невинні.
Я вже виграв першу інстанцію. Та банк зробив підробку документів: гроші, які в мене були на рахунку, списали на штраф і зробили так, що начебто я пропустив черговий платіж.
На всі запитання відповідь одна: нам треба бути жорсткими з позичальниками. Якби вони, насправді, були жорсткими з позичальниками, то не були б збитковими. І не віддали б Клюєву чотириста мільйонів доларів. А ви приходите до дрібного позичальника, який все виконує, тільки тому, що фірма зареєстрована у Києві. Але ж вся її діяльність і майно на окуповані території. Я це вважаю абсолютно неприпустимим.
- На початку року ситуація з блокуванням податкових якось покращилася?
- В різні періоди блокування податкових накладних торкнулося 40% юридичний осіб. Ситуація така: в мене є штук тридцять фірм, вони працюючі, але займаються пасивним бізнесом. Наприклад, ми побудували нерухомість, і далі я цю нерухомість здаю в оренду власній операційній компанії. Тільки так я можу захистити власність. А податкова приходить і каже:
А нічого, що вона існує десять років, і я особисто є директором?! "Байдуже", - кажуть вони. - "Нам треба більше збирати податків".
З нас не вимагають хабарі. Може тому, що немає держконтрактів. Не хочу зводити наклеп. Проте податкове навантаження на бізнес росте. Тиск, тиск, тиск.
Президент хоче грошей. Прем'єр хоче грошей. І вони разом знаходять покидька Гетманцева (голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев), який шукає аморальні рішення, що ведуть до пригнічення економічної діяльності.
Ми критикуємо угорського Віктора Орбана за його політику. Але тим не менш, він зараз відмовляється від російського газу. За останні роки Угорщина всі свої старенькі ТЕЦ віддала в приватні руки за безцінь і переводить їх на біомасу. Надає купу пільг тим, хто започатковує новий бізнес. Оце стимул для підприємництва. В цьому році Угорщина вже спалить два мільйони тон біомаси. Але ми цього не робимо, хоча ми аграрна країна, і можна виробляти енергію з будь-чого. Станції можуть спалювати і побутове сміття. Це моя мрія.
- Ось ви самі перешли до блоку про відходи. На столичному ринку ви є крупним оператором з вивозу сміття, також в вас частка в полігоні №5. Чому, на вашу думку, в Києві досі немає заводу з глибокою переробкою та сучасного станції для спалювання рештки?
- По-перше, на це потрібні сотні мільйонів євро. По-друге, дати такі гроші можуть тільки міжнародні установи. А для цього потрібно провести законодавчу реформа, яка розпочалася. І змінити модель ціноутворення, тобто відмовитися від радянської моделі - "витрати плюс". Та нарешті, потрібно підвищити рівень екологічної освіченості українців.
Люди люблять себе лякати. Є стандарти ЄС – для екологічно безпечного спалювання потрібні дуже високі температури. При температурі понад 850 градусів всі шкідливі сполуки розкладаються на базові елементи. Далі працює сучасна система очистки газів. У центрі Відня стоїть два сміттєспалювальних заводи, в Парижі три чи чотири.
- Базовий Закон Про управління відходами набирає чинності наприкінці першої декади липня. Що він дасть вам як підприємцю?
- Мене цікавлять прагматичні речі. Яким чином можна побудувати переробку, аби не тільки збирати сміття та ховати його.
- Полігон №5 вже заввишки з дев’ятиповерховий будинок…
- Якби ж-то. Як п’ятидесятиповерховий! Полігони ТПВ, які утворені на місці відпрацьованих кар’єрів, саме таку глибину і мають.
Днями оприлюднили законопроєкт, який стосується відходів пакувальної індустрії. Таких секторальних законів потрібно прийняти чимало, щоб піти від полігонів. І ще нас чекає величезна кількість підзаконних актів, постанов Кабміну, нормативних документів Мінекології тощо.
Але без зміни тарифоутворення нічого не відбудеться. Людство поки не винайшло, яким чином прибутково переробляти несортовані відходи. Тобто це збиткова операція. Ринкова вартість отриманого товару завжди буде меншою від вартості самої переробки.
Суспільство само обирає, оплачувати переробку або захоронення. Країни Європи штучно вводять високий податок на захоронення, який сягає понад сто євро за тонну. Тоді бізнес починає інвестувати в переробку, бо альтернатива захоронення стає дуже дорогою.
Щодо "легендарності" кесону, то я б хоч якось поважав місцевих критиків нашого проекту, якби нам не прийшлося вигреби з нього так багато лайна, шприців та сміття. Досить скоро там стане так гарно, що вся критика припиниться. Бажаючі насрати і в занедбані будівлі і в людські голови хай собі шукають інше місце.
- В Україні нараховується понад 20 000 незаконних звалищ. Хто гарантує, що оператори з вивозу сміття не поїдуть туди чи не домовляться на полігоні №5 за півціни?
- Нове законодавство міняє схему. Перевізник відходів зараз отримує від муніципалітету і приватних споживачів всі кошти і далі думає, як йому зекономити на переробці і захоронені. В майбутньому будуть проводиться три окремі конкурси: на вивезення сміття, на його оброблення та захоронення. Контролювати обсяги буде призначений муніципальний адміністратор.
Організаторів стихійних звалищ зараз важко притягнути до відповідальності. Зараз поліція, яка приїжджає на виклик через незаконне сміттєзвалище, знаходить максимум двох дрібних виконавців, що збирають гроші. Що з них взяти? Нова модель подолає це ганебне явище.
Але для цього потрібно нове законодавство, що стосується житлово-комунальних тарифів. Воно зараз розробляється, але ким і як - мені про це нічого невідомо. Прозорість у даному випадку дорівнює нулю. Ще раз підкреслю, радянський принцип тарифоутворення "витрати плюс" є анахронізмом.
Муніципалітети повинні мати право проводити конкурс на право переробки відходів за єдиним прийнятним критерієм. Цей критерій - ціна. Наприклад, встановлюється, що глибина переробки сміття мусить бути не менше, ніж 50%. Значить той, хто побудує завод ближче до міста, продаватиме додаткові послуги і товари (вторсировину, тепло, електроенергію), він матиме перевагу. Він запропонує на конкурсі нижчу ціну, ніж той, хто хоче все окупити виключно за рахунок тарифу і планує будівництво у ста кілометрах від Києва. Відкритий конкурс – це обов’язкова європейська норма.
- Ви придбали нову локацію – недобудований тунель "кесон", сталінських часів, на Оболонській набережній. Інвестиції становлять, начебто, шість мільйонів?
- Я ще купив п’ять споруд поряд та приводжу їх всіх до ладу. Це буде гарна рекреаційна зона з музичною сценою, спортзалом, простором для дітей та ресторанами, звичайно.
Зараз проводимо певне "опитування" серед мешканців району та локальних бізнесів. Є кілька конкуруючих концепцій, що саме треба розмістити в цих будівлях. Аналізуємо, чи відповідає ідея цільовому призначенню та потребам споживачів. Мова йде про бізнеси на кшталт дитячого ігрового і розвиваючого центрів, СПА-комплексу, гастростудій тощо. Скоріше за все, ми просто знайдемо орендарів серед місцевих мешканців. Самі не будемо оперувати. Найкраще з людьми комунікують ті, хто там безпосередньо живе. Мені необов'язково торгувати на Оболоні морозивом.
- Не всі оболонці були вам раді. У чому полягав ваш конфлікт з депутатом Київради Владиславом Трубіциним?
- До вимагання з мене конкретних грошей розмова не дійшла тому, що я його послав, самі здогадаєтеся куди, - на першій стадії перемовин. Оболонь – це його вотчина, виявляється. Не домовишся - не працюватимеш. Після цього в нас почалися певні проблеми. Але на даний момент, я б не сказав, що цей проєкт знаходиться на паузі, і виключно через тиск правоохоронців. Ми розробляємо концепцію, ремонтуємо споруди у середині та назовні. А депутата цього зараз судять за хабарництво.
- Як ви прокоментуєте те, що оренда землі біля легендарного кесону вам коштує 22 тис. грн на місяць?
- Ціна оренди землі визначається однаковою формулою, кому б в оренду Київрада її не надавала б. Нам виділили землю для експлуатації існуючих будівель з правом реконструкції під рекреаційні заклади, але без права нової забудови. Там не можна побудувати, скажімо, багатоповерхівку.
Де факто, половина цієї землі розширить існуючий поруч парк "Наталка". Я проти огорож, парканів і псевдоелітної тусовки. Ми отримали жахливо занедбане місце і сума орендної плати не є принциповою, в благоустрій території мусимо вкласти десятки мільйонів гривень. Доріжки, фонтани, паркові скульптури, рослини, багато рослин.
Щодо "легендарності" кесону, то я б хоч якось поважав місцевих критиків нашого проекту, якби нам не прийшлося вигреби з нього так багато лайна, шприців та сміття. Досить скоро там стане так гарно, що вся критика припиниться. Бажаючі насрати і в занедбані будівлі і в людські голови хай собі шукають інше місце.
Автор: Тетяна Коломиченко, Юрій Віннічук
