ВРП імені Маселка рятує суддю-шахрайку Ларису Гольник
Грантовий щит для Гольник: як ВРП рятує свою улюбленицю.
Із кінця 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло близько 40 скарг щодо, прости Господи, судді Шевченківського районного суду міста Полтави Лариси Гольник.
Скаржниками виступили публіцист Володимир Бойко та головний редактор «Останнього Бастіону» Геннадій Сікалов.
Попри це, Вища рада правосуддя вкотре демонструє готовність прикривати скандальну суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Ларису Гольник, не зважаючи масштабний масив фактів, судових рішень і дисциплінарних скарг щодо її діяльності.
Наведемо кілька прикладів:
Згідно з проєктом порядку денного № 6 засідання Другої дисциплінарної палати ВРП, яке заплановане на 25 лютого 2026 року, передбачено розгляд висновків дисциплінарних інспекторів про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг стосовно судді Гольник. Йдеться, зокрема, про скарги Володимира Бойка (вхідні № Б-2588/2/7-25 та № Б-2588/11/7-25).
Аналогічний сценарій закладений і в порядок денний № 6 засідання Першої дисциплінарної палати ВРП, яке має відбутися 23 лютого 2026 року. Там також заплановано розгляд матеріалів щодо повернення дисциплінарної скарги Володимира Бойка (вх. № Б-37/5/7-26). Доповідачем визначено дисциплінарного інспектора ВРП Волкову А.М., а відповідальним членом ВРП — Махінчука В.М.
Фактично йдеться не про розгляд по суті, а про процесуальне «зачищення» скарг, що дозволяє уникнути будь-якої відповідальності судді, яка роками перебуває в епіцентрі гучних скандалів.
«Активістка», викривачка і пропагандистка
Суддя Гольник давно вийшла за межі статусу служительки Феміди. Вона позиціонує себе як «громадську активістку» та «викривачку корупції», входить до керівних органів псевдогромадських структур на кшталт «Інституту законодавчих ідей» і є близькою соратницею Віталія Шабуніна, Олександра Лємєнова та Михайла Жернакова — осіб, які мають проблеми з законом, зокрема через ухилення від мобілізації.
Водночас у період повномасштабної війни Гольник дозволяє собі публічно поливати брудом українських військовослужбовців, поширювати та рекомендувати матеріали авторів, пов’язаних із російською пропагандою, зокрема працівників видання «Комсомольская правда в Донецке» та інших осіб, що діють на окупованих територіях і відкрито співпрацюють зі спецслужбами росії.
Гаражна афера, підтверджена судами
Окрему сторінку в біографії Лариси Гольник становить історія з шахрайським заволодінням металевим гаражем, яка завершилася для неї та її чоловіка повним юридичним фіаско.
29 травня 2018 року Київський районний суд Полтави у справі № 554/4200/15-ц визнав недійсним договір купівлі-продажу гаража, укладений чоловіком судді з 85-річною Євгенією Лутаєнко, яка, як встановила судово-психіатрична експертиза, на момент укладення угоди страждала на судинну деменцію і не усвідомлювала значення своїх дій.
Судом було встановлено, що волевиявлення продавчині не було вільним, а договір — нікчемним. Це рішення було залишене без змін апеляційною інстанцією, а Верховний Суд узагалі відмовився відкривати касаційне провадження, повернувши скаргу.
Попри це, Лариса Гольник роками намагалася використати судову систему, правоохоронні органи та особисті зв’язки для тиску на спадкоємців і заволодіння не лише гаражем, а й квартирою покійної сусідки.
21 січня 2026 року Друга дисциплінарна палата ВРП вирішувала неординарне питання: чи може суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лариса Гольник займатись політичною пропагандою в інтересах росії, поширювати в соціальних мережах наклепи та брудну лайку на українських військовослужбовців, публічно обпльовувати правоохоронні органи та виправдовувати дезертирство й ухилення від військової служби?
На цю унікальну суддю подано вже понад 30 дисциплінарних скарг, але Гольник продовжує публікувати наклепи на учасників бойових дій і відкрито поширює на своїй Facebook-сторінці писанину російських пропагандистів Замдиханова, Гальської та Карацевцева, які оспівують «спеціальну військову операцію» проти нашої держави.
Якби щось подібне утнув інший суддя, то він би моментально був позбавлений мантії, оскільки, як зазначено в абзаці другому преамбули до Кодексу суддівської етики, судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
А відповідно до статті 21 Кодексу суддівської етики, користування суддею соціальними мережами має бути стриманим, поміркованим та обережним — суддя може розміщувати й коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
Але тут випадок особливий: Гольник належить до галасливого племені «соросят» і разом із Шабуніним, пасинком екс-першого заступника міністра юстиції Жернаковим та членом ВРП Маселком засвоює гранти «на розвиток правосуддя».
Покарати Гольник — це поставити під загрозу не тільки майбутні доходи Шабуніна, Жернакова й Маселка, але й перспективу заробляти на грантах тих членів ВРП, які себе також вважають професійними «громадськими активістами»: це Григорій Усик, Микола Мороз, Максим Сав’юк, Олексій Мельник, Тетяна Бондаренко, Юлія Бокова, Алла Котелевець, Віталій Махінчук і Олена Ковбій.
Тому, як встановив член ВРП Сергій Бурлаков, суддя Гольник має повне право займатись антиукраїнською пропагандою та публічно вимагати безкарності для дезертирів і ухилянтів від військової служби — мовляв, це є проявом «свободи слова».
Докладніше про те, як члени Вищої ради правосуддя допомагають продавати Батьківщину, розповідається в статті Володимира Бойка «Дисциплінарна палата № 6», що побачила світ на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів».
9 березня ВРП зареєструвала чергову дисциплінарну скаргу стосовно Гольник, яка 20 серпня 2025 року постановила заочне рішення в цивільній справі №645/5568/21 про захист честі та гідності й відшкодування моральної шкоди. Згідно з фабулою справи, позивач звернувся до суду з позовом до двох відповідачів, які публічно, при виконанні службових обов’язків, вживали до нього нецензурну лайку та принижували його честь і гідність. Позивач прохав стягнути з одного відповідача 60 000 грн, з другого – 20 000 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
«Її честь», ухвалюючи судове рішенні, задовольнила позов частково: з кожного з двох відповідачів вона ухвалила стягнути на користь позивача по 400 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та по 9,99 грн компенсації за відрив від звичайних занять.
Це судове рішення засвідчило не тільки зневагу судді Гольник до позивача, але й повну втрату «її честі» зв’язку з реаліями життя, бо лише суддя з неадекватним світосприйняттям може призначити компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 9 грн 99 коп. у той час, коли проїзд в громадському транспорті коштує 10 – 15 грн. Не менш сміховинною виглядає й сума на відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому в мотивувальній частині судового рішення суддя Гольник взагалі не обґрунтувала суму, яку відповідачі мають сплатити позивачеві. Ані словом.
Перевірка дисциплінарної скарги стосовно Гольник була проведена у Вищій раді правосудді в рекордні строки: якщо, зазвичай, дисциплінарні скарги перед тим, як їх відправлять у кошик на сміття, валяються від шести місяців до трьох років, то в даному випадку скаргу, яка надійшла 9 березня 2026 року Друга дисциплінарна палата під головуванням Маселка залишила без розгляду вже 1 квітня, якраз на день дурня.
Як сказано в ухвалі Другої дисциплінарної палати ВРП:
«За результатами попередньої перевірки скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Пилипенко С.М. склав висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, оскільки скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом».
Тобто, якщо суддя не є соратником Маселка, Жернакова та Шабуніна по розкраданню грантових коштів – то незазначення таким суддею в судовому рішенні мотивів його ухвалення є кричущим дисциплінарним проступком. А якщо Гольник оголосила себе «активісткою», то на її писанину, яку воно проголошує іменем України, вже не поширюється ані стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України, ані стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ані рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ruiz Toriya v. Spaine» (заява №18390/91), ані пункти 41, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.
3 листопада 2025 року Перша дисциплінарна палата ВРП мала розглянути висновок дисциплінарного інспектора про відкриття дисциплінарної справи за скаргою Геннадія Сікалова щодо судді Шевченківського райсуду Полтави Лариси Гольник. Доповідачем був інспектор Гура О.П.
Однак на початку засідання член палати Микола Мороз ініціював зняття питання з розгляду «для додаткового доопрацювання». У скарзі я просив застосувати до Гольник дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Дізнавшись про намір відкрити провадження, Гольник почала чинити публічний тиск на членів ВРП у Facebook, звинувачуючи їх у «затягуванні» розгляду її заяви. Після цього питання знову було знято з порядку денного, і палата навіть не заслухала висновок інспектора Гури.
Скаржник звернувся до ВРП за поясненнями щодо зняття питання, але секретаріат так і не зміг обґрунтувати причини цього рішення.
То ж, реалізуючи свої права як громадянина України, скаржник подав Секретаріату ВРП Заяву про ознайомлення з матеріалами попередньої перевірки.
Проте ВРП відмовилася надавати для ознайомлення висновок дисциплінарного інспектора про необхідність відкриття дисциплінарної справи, зазначивши, що відповідно до пункту 27.4 Регламенту Вищої ради правосуддя (зі змінами) створені в Раді документи, що передують розгляду та ухваленню рішень (висновки членів Ради, дисциплінарних інспекторів Ради, проекти рішень тощо), не надаються для ознайомлення до дня ухвалення відповідного рішення, за винятком проекту висновку, визначеного частиною першою статті 48 Закону.
01 грудня Перша дисциплінарна палата ВРП мала розглянути питання про відкриття дисциплінарної справи за скаргою Геннадія Сікалова щодо судді Шевченківського райсуду Полтави Лариси Гольник.
Після оголошення технічної перерви відеотрансляцію засідання не відновили, хоча палата продовжила розгляд інших питань без онлайн-ефіру.
З оприлюднених результатів стало відомо, що висновок дисциплінарного інспектора Гури О.П. про відкриття дисциплінарної справи не підтримали й повернули на доопрацювання.
Зазначимо, що згідно з п. 7.1 Регламенту ВРП перебіг засідання з розгляду дисциплінарної справи транслюється в режимі реального часу на офіційному вебсайті Ради, крім розгляду дисциплінарної справи у закритому засіданні.
На запит ВРП надала технічний запис частини засідання, що стосувалася розгляду скарги щодо судді Гольник.
З аудіозапису стало зрозуміло, що член ВРП Мороз Микола Володимирович заявив: висновок Гури О. П. про відкриття дисциплінарної справи за скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни не є належним чином мотивованим у частині підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді Гольник. У зв’язку з цим член ВРП Мороз вніс пропозицію повернути висновок для додаткового доопрацювання.
За затвердження висновку Гури О. П. про відкриття дисциплінарної справи за скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни проголосували два члени першої дисциплінарної палати ВРП, двоє членів палати проголосували проти. Таким чином, висновок Гури О. П. не набрав більшості голосів і був повернутий.
Для тугодумів окремо: дисциплінарний інспектор знайшов достатньо підстав для відкриття дисциплінарної справи, а Мороз пропонує повернути для доопрацювання.
З самим висновком дисциплінарного інспектора ВРП Гури О. П. заявнику не було надано можливості ознайомитися, що суперечить судовій практиці Верховного суду України.
Коли дисциплінарний інспектор ВРП Гура склав висновок, що відносно судді Гольник треба відкрити дисциплінарну справу, Гольник на своїй фейсбук-сторінці розмістила фотографію Гури й поширила коментар «прєзєрватів штопаний», а член ВРП Мороз заблокував розгляд питання про притягнення Гольник до дисциплінарної відповідальності.
Інші скарги Влодимира Бойка ВРП імені Романа Маселка залишає без розгляду.
Зазначим, що дисциплінарні скарги Геннадія Сікалова щодо Гольник досі не розглянуті:
Прикметно, що «антикорупційна активістка» Гольник з першого дня повномасштабної війни ховає від мобілізації свого військовозобов’язаного чоловіка-дармоїда, який не хоче ніде працювати й не має ані броні, ані відстрочки.
Суддя Гольник — це жриця Феміди, корупційна слава якої біжить поперед неї ще з тих часів, коли у 2014 році вона намагалася привласнити гараж, що належав її 85-річній самотній сусідці, яка страждала на розлади психіки. Для цього чоловік Гольник — безробітний Ігор Гавриленко, який, до речі, будучи військовозобов’язаним, із початком повномасштабного вторгнення ухиляється від мобілізації, — підсунув на підпис старенькій, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаража.
За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник, розслідувалося кримінальне провадження. Щоб не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою», кинулася в ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Жернакову (пасинок ексзаступника міністра юстиції Кучерявенка; Жернакова на посаду судді також, як і Гольник, призначав Янукович за поданням Портнова, а нині Жернаков володіє псевдогромадською організацією «ДЕЮРЕ» та контролює Громадську раду доброчесності при ВККСУ) і залучила як адвоката професійного «громадського активіста» Маселка. При цьому роботу адвоката Маселка оплачувала псевдогромадська організація «Автомайдан» за рахунок фінансової допомоги, що була виділена міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.
Професійний «громадський активіст» Маселко має стійку репутацію пройдисвіта ще з тих часів, коли, як представник «Автомайдану», увійшов за підробленими документами до складу Ради громадського контролю при НАБУ. Втім, це не завадило Верховній Раді України у серпні 2022 року обрати його членом Вищої ради правосуддя на 4 роки. Після цього Роман Анатолійович став головувати на засіданнях Другої дисциплінарної палати ВРП, а в його подружки та колишньої клієнтки — судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник — розпочалося нове життя.
Гольник знає, що доки Маселко засідає у ВРП, вона може хоч голою по вулицях бігати, хоч виносити найбезумніші судові рішення — їй однаково нічого за це не буде. Бо «її честі» доручена відповідальна ділянка роботи: вона попервах була чи то членом, чи то «мозком» псевдогромадської організації «Інститут законодавчих ідей», де виконавчим директором на той час була така собі Мартина Богуславець, і яка, по суті, є філією псевдогромадської організації «ДЕЮРЕ», що належить Жернакову. А потім доросла до посади членкині наглядової ради цього сміховинного «інституту», щоб своїм «чесним словом судді» підтверджувати перед іноземними грантодавцями, що гроші, які професійні «громадські активісти» отримують із бюджетів США та європейських держав, ідуть не в їхні кишені, а витрачаються виключно на благо українського народу.
Не дивно, що до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги на Гольник надходять ледь не щотижня. Приклад того, як Друга дисциплінарна палата на чолі з Маселком розглядає дисциплінарні скарги щодо судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник, яка є подружкою Маселка, наведено в статті Володимира Бойка «Активісти від кривосуддя».
