«Втомленому» Заходу простіше всадовити за стіл перемовин Київ
Окрім Сі Цзіньпіна ні в кого у світі не має важелів, щоби завадити путіну й далі коїти геноцид українців. ЄС, НАТО і США здатні домовлятися.
Почнемо з того, що якщо узагальнити всі так звані «інсайди» та висловлювання впливових західних інфлюенсерів після виборів у США, можна припустити, Дональд Трамп, а, отже, і весь Захід готують для України суміш фінляндського та корейського варіантів. Тому нам наполегливо запропонують наступне:
- Тимчасовий нейтралітет на термін від 5 до 20 років.
Неофіційно кажучи — до смерті путіна, коли геополітичні умови можуть змінитися на краще. Дещо схожу історію пройшла Фінляндія, яка після втрати території у 1940-1944 роках змушена була дотримуватися нейтралітету, поки не настали сприятливі геополітичні умови для її вступу до НАТО.
- De facto втрачені території, які Україна не визнає російськими, але суверенітет Києва над ними поновиться винятково за нових геополітичних умов, тобто за умов системної кризи всередині РФ.
- Тісне співробітництво з ЄС та НАТО, яке, однак не міститиме конкретних термінів щодо повноправної участі України у ключових західних союзах.
- Значне постачання американської зброї, у тому числі далекобійної, яку можна буде застосувати лише у разі поновлення російської агресії.
- Гроші на відновлення країни.
Цей сценарій паузи у війні, на думку новообраного американського істеблішменту, кращий ніж «війна на виснаження». Фактично, її обстоює чинна адміністрація президента Джозефа Байдена.
Як висловився впливовий республіканець Марко Рубіо, якого називають ймовірним державним секретарем в адміністрації Трампа: «Українці були неймовірно хоробрими, коли протистояли РФ. Але зрештою, це — патова війна, і вона повинна бути доведена до завершення».
Задля того, щоби завершення війни було реальним, США пропонуватимуть путіну такий сценарій дій:
- Поступове зняття санкцій із РФ, щоби хто не казав, але антиросійські санкції, особливо у царині технологій дуже шкодять росії, створюючи як мінімум безнадійно неконкурентні умови для її економіки.
- Повернення росії та особисто путіна у статус пристойних політиків, з якими можна сідати за один стіл, а отже, це дає можливість «вирішувати долю світу» разом із США було давньою фантазією путіна (звісно, Трамп ніколи не виконуватиме цю його фантазію, але принаймні зробити ілюзію повернення росії у клуб впливових країн заради паузи у війні може).
- Пообіцяти, що Україна не зможе приєднатися до НАТО, яке путін зможе продати як величезну перемогу.
- Окуповані території по факту лишатимуться за росією — ніякої «мирної угоди» між Києвом та Москвою звісно не буде, але буде режим «припинення вогню» за корейським сценарієм.
Завдяки такому миру, як його собі уявляють на Заході, президент Трамп зможе:
- Продемонструвати яскравий контраст із Байденом, який попри всі зусилля не зміг досягти миру ні в Україні, ні на Близькому Сході.
Важливо пам'ятати, що для американців відповідно до соціологічних опитувань «план миру» від Трампа виглядає привабливіше, ніж політика Байдена. На жаль, такі закоеанські реалії.
- Показати американцям «заощадження коштів» американських платників податків. Тема «зайвих витрат» постійно звучала і звучить у риториці Трампа.
- Змусити Європу нарешті збільшувати військові бюджети та брати відповідальність за власну безпеку, адже ще за першої каденції він постійно наголошував, що Європа не доплачує за власну безпеку.
- (Важливо!) Зосередитися на КНР, яка для Трампа більша загроза, ніж РФ, і союз між якими, на думку Трампа, треба обов'язково зруйнувати.
Найскладнішою частиною цього плану є питання гарантій — гарантій, того, що путін дотримуватиметься хоча б чогось досягнутого на геополітичних торгах із Трампом. Поки суттєвою гарантією виглядає лише озброєння, яке Трамп може надати Україні.
Інша гарантія у вигляді «демілітаризованої зони» та миротворчого контингенту за участі європейців, але без участі американців. Про це написали кілька видань, але насправді виглядає поки незрозуміло і навіть дещо утопічно, погодьтеся.
Проте у будь-якому разі саме гарантії виконання угод мають стати у центрі попередніх консультацій та фінальних угод. І не тому, що Трамп дуже любить мир в Україні, а тому, що Трампу буде важливо аби досягнуті ним угоди виконувались.
Інакше одне із його найгучніших передвиборчих зобов'язань виявляться порожніми словами. А сильне лідерство, про яке вперто повторює обраний президент США, — не може собі дозволити всесвітнього фіаско.
