Зеленський захлинається в тотальній корупції
Що показав скандал із Чернишовим?
Термінове й досить дивне закордонне «відрядження» міністра національної єдності Олексія Чернишова загрожує серйозними наслідками для Володимира Зеленського.
Судячи з усього, саме тому слідом за ним терміново вирушив співвласник студії «Квартал 95» та близький друг Володимира Зеленського Тимур Міндіч, який, за даними ZN.UA, мав зустрітися з Олексієм Чернишовим і переконати його повернутися в Україну під гарантії того, що справа, яку веде проти Чернишова НАБУ, буде за схемою Олега Татарова передана до іншого, більш контрольованого Банковою правоохоронного органу. Таким чином Чернишова виведуть із небезпеки, яка виникла в зв’язку з розслідуванням НАБУ.
Офіційних підтверджень таких зустрічей і домовленостей немає. Ні Міндіч, ні Офіс президента не прокоментували інформацію. Однак сама поява цієї версії посилила суспільні підозри: замість правового переслідування — «домовленості» і мафіозна тактика.
Судячи з допису журналіста Михайла Ткача в Telegram, Олексій Чернишов таки повернувся додому. Очевидно, гарантії видалися йому достатніми.
Подивимось на розвиток подій, але родина Олексія Чернишова так і залишилася в Європі — очевидно, міністр національної єдності знає, з ким має справу, і не дуже вірить у гарантії від співвласника «Кварталу 95».
Втім, не будемо забігати наперед і зачекаємо розвитку подій. Але повернення Чернишова із закордонного «відрядження» дозволяє Зеленському зберегти обличчя, оскільки після вибуху скандалу він заявив, що віцепрем’єр «перебуває у відрядженні».
Хто такий Олексій Чернишов
Олексій Чернишов — колишній міністр розвитку громад і територій України, з 2022 року — голова НАК «Нафтогаз». Він був одним із головних кураторів амбітного інфраструктурного проєкту «Велике будівництво», що отримав значне фінансування з бюджету.
У 2024 році Національне антикорупційне бюро (НАБУ) розпочало розслідування щодо Чернишова та його оточення. За даними слідства, компанія KSM Group передавала елітні квартири високопосадовцям в обмін на допомогу в отриманні ділянок і дозволів на будівництво. Згадуються випадки підкупу чиновників органів місцевого самоврядування та фіктивні схеми відчуження землі. У матеріалах справи фігурують помічники Чернишова та його ділові партнери.
Після появи перших витоків із НАБУ в ЗМІ й підготовки до обшуків Чернишов раптово зник — формально поїхав «у відрядження», однак ні цілей, ні напрямків, ні строків поїздки Офіс президента не оприлюднив. За інформацією низки джерел, міністр перебуває (або перебував) в Австрії чи Швейцарії.
Реакція влади на скандал виглядає вкрай стриманою: у відповідь на прямі запити ЗМІ оголошено лише, що Чернишов «у відрядженні». Жодного брифінгу чи коментаря від НАБУ, САП або ДБР у цій справі офіційно не представлено. Сам Зеленський повністю проігнорував інцидент у публічних виступах. Усе це посилило підозри в тому, що ОП і президент намагаються зам’яти скандал, уникаючи відкритого розгляду.
У будь-якому випадку — незалежно від того, повернувся він чи ні — незрозуміле «відрядження» Олексія Чернишова, куратора «Великого будівництва», завдало ще одного удару по і так не дуже добрій репутації Зеленського, якого практично з першого дня правління супроводжують корупційні скандали. Якщо в перші роки ці скандали частково гасилися традиційним «переведенням стрілок» на «папєрєдніків» — зокрема на п’ятого президента Петра Порошенка — та частково тонули у всенародній любові до «простого хлопця з народу», то з часом став спостерігатися кумулятивний ефект — скандалів стало надто багато.
Рейтинг падав «стрімким домкратом», а звинувачення на адресу «папєрєдніків» уже не давали бажаного результату, тим більше, що спроби кримінального переслідування попередньої влади закінчувалися нічим. Виручила велика війна — після першого шоку та розгубленості Володимир Зеленський одягнув камуфляж і виступив у новій ролі — «втомленого, неголеного Черчилля», очоливши боротьбу українського народу з агресором.
При цьому скромно замовчувалося, чому влада замість зміцнення армії будувала ті самі дороги, які курував Чернишов. У перші місяці великої війни цю тему не зачіпали й опозиціонери, які воліли не розхитувати човна, оскільки йшлося вже не про владу Зеленського чи про нього особисто, а про існування країни. Але, мабуть, ні самого президента, ні його оточення «раптове вторгнення», яке, насправді, виявилося не таким уже й раптовим, нічого не навчило — крадіжки після нетривалого затишшя продовжилися в небачених в історії України масштабах. Мабуть, сам Зеленський і його оточення вирішили, що «війна все спише».
Гучні корупційні справи оточення Зеленського часів великої війни
Однак якщо внутрішню опозицію вдалося відсторонити від інформаційного поля за допомогою «Єдиного марафону», то із західними партнерами такий фокус не пройшов. І там лавиноподібно почали зростати звинувачення на адресу Володимира Зеленського та його оточення в розкраданні військової допомоги, яку США та Євросоюз щедро спрямовували в Україну. Їх дивувало, чому армія залишається беззбройною та босою, і куди зникають мільярди доларів, призначені для ЗСУ.
Шкатулка відкривалася просто: якщо перефразувати класика, в українських реаліях — «балакають і крадуть». Влада, вустами пропагандистів «Єдиного марафону», розповідала про те, як український солдат буде мити ноги в Керченській протоці влітку 2023 року, а оточення Зеленського тим часом «освоювало» мільярди доларів допомоги. Досвід «Великого будівництва», яке вже давно охрестили «Великим крадівництвом», дуже згодився.
Наслідки не забарилися. Журналіст Сеймур Херш, посилаючись на джерела в розвідці США, заявив, що Україна могла вкрасти до $400 млн, призначених для закупівлі пального та озброєння. Також були виявлені закупівлі пального через посередників з Росії, продаж неякісної форми, броні, касок, фіктивні документи й підроблені контракти.
У схемі брали участь до 35 чиновників, включаючи генералів і бізнесменів, пов’язаних із Офісом президента. ЦРУ передало Зеленському відповідний список. Після цього десять фігурантів було звільнено, але жодного розслідування чи кримінальної справи щодо них не відкрито. Решта залишилися на посадах, а схеми працюють далі.
Окремо варто згадати інші скандали в Міноборони:
- В’ячеслав Шаповалов, заступник міністра: справа про постачання їжі для ЗСУ на $330 млн із завищеними цінами (яйця по 17 грн при ринковій ціні 7);
- Богдан Хмельницький, голова департаменту закупівель: арештований за закупівлі неякісного обмундирування;
- Артем Шило, радник ОП: звинувачується в розкраданні 95 млн грн на трансформаторах;
- Андрій Смирнов, ексзаступник голови ОП: за даними ЗМІ, підозрюється в незаконному збагаченні на 15,7 млн грн.
Міністр оборони Олексій Резніков став фігурантом найгучніших скандалів. У 2023 році вибухнули справи про:
- «Яйця по 17 гривень» — разом із іншими завищеними цінами;
- Постачання зимової форми, яка виявилася літньою.
Після критики та розслідувань Резніков пішов у відставку 4 вересня 2023 року. Жодних обвинувачень йому не висунуто. У січні 2024 року він поновив адвокатський статус і почав співпрацю з аналітичним центром GLOBSEC.
Відсутність фортифікацій: загроза обороні та корупція
Щоб описати всі корупційні скандали навколо Володимира Зеленського, знадобляться сотні сторінок. Але ще один скандал просто неможливо оминути мовчанням. Йдеться про фіктивне будівництво фортифікаційних споруд на загрозливих ділянках фронту.
У липні 2024 року ЗМІ виявили, що близько 38 млрд грн було виділено на будівництво фортифікаційних укріплень, але багато об’єктів виявилися лише на папері. Розслідування встановило ланцюги підрядів через «фірми-одноденки», частина з яких уже стала фігурантами кримінальних справ про розкрадання близько 20 млрд грн.
Офіцер тероборони Денис Ярославський заявив, що в Харківській області «не було ні мін, ні траншей, ні бетонних укріплень вздовж кордону — ніби їх ніколи й не починали будувати». В інших областях, де росіяни ведуть наступ, ситуація виявилася ідентичною: фортифікацій не було ні в Донецькій, ні в Дніпропетровській, ні в Сумській областях. Хоча Володимир Зеленський особисто контролював хід робіт і стверджував, що все готово до зустрічі ворога.
У результаті виявилося, що, за даними FT, відкрито 30 кримінальних справ щодо розкрадання $483 млн на фортифікаціях. Критика на адресу Генштабу пролунала від ексрадників ОП Арестовича і Безуглої, які звинуватили військових у бездіяльності та саботажі оборонних робіт.
Але все виявилося набагато гірше — за зведення фортифікацій, за словами ще одного колишнього соратника президента, Дмитра Разумкова, «не відповідає взагалі ніхто», а кошти розкидаються по регіонах, і ніхто не завершує жоден об’єкт — завжди залишаються «останні 3–5 %», щоб уникнути перевірок. Будівництво, розпочате у 2023–2024 роках, виявилося хаотичним: одні копають болота, інші будують решту укріплень, але без надійної інженерної концепції.
Відсутність якісних фортифікацій деморалізує війська й наближає загрозу прориву російської сторони, особливо в Донецькій і Дніпропетровській областях. У результаті доводиться копати траншеї під вогнем, втрачаючи час, сили та життя бійців.
У цьому зв’язку також варто згадати реакцію Зеленського, який особисто відвідував укріплення, демонструючи роботу на 92–98 %, однак це виявилося «показухою»: об’єкти або застаріли, або були недобудовані. За непідтвердженими даними, зокрема від британського аналітика Олександра Меркуріса, навіть Зеленського «злякала відсутність фортифікацій у Харкові».
Однак конкретних дій немає: обіцянки контролювати бюджет і змінити систему залишаються на папері. У парламенті запропонували законопроєкт про Державну спецслужбу транспорту, яка мала централізувати фортифікаційні роботи — але він усе ще на розгляді.
Скандал навколо фортифікацій виходить за рамки «недобудували» або «провалили», як пояснювали деякі вищі чини України «несподіване» вторгнення росіян у 2022 році. Це — факт системного розкрадання, коли мільярди бюджетних коштів осідають у кишенях нечесних чиновників і підрядників, а самі фортифікаційні споруди не виконують навіть базових функцій. За подібне, крім корупційного складу, доводиться платити життям наших солдат і наражати на небезпеку цілі регіони. А обіцянки реформ — лише красива риторика, поки реальна слабка оборона залишається загрозою країні.
Повертаючись до Чернишова та його чи то відрядження, чи то втечі — цей скандал оголює суть української влади при Зеленському: еліти залишаються недоторканними, якщо вони «свої». Перемови з втікачем-чиновником, чутки про втручання Міндіча, мовчання ОПУ — усе це нагадує не управління демократичною державою, а внутрішні розбірки клану, в якому один прикриває іншого. При цьому міжнародна допомога опиняється під загрозою: партнери все частіше запитують — куди йдуть їхні гроші?
Джерело: Антикор
