Будапешт у всьому орієнтується на Москву, особливо в «українському питанні»
Роками Угорщина стабільно входить у Топ-5 ворожих до України країн, наряду з РФ, РБ, Сирією та Іраном. Чому? Бо заслужила!
Для того, аби зрозуміти, як сусідня нам Угорщина, перебуваючи у складі Європейського союзу і Північноатлантичного альянсу поповнила відверто ворожих держав, слід "глянути у корінь". А корінь в її імперському минулому.
Всі ви знаєте про Австро-Угорську імперію та її безславний кінець. І от якщо Австрія після цього не тільки знайшла у собі сили знайти новий, демократичний шлях, ба навіть пережити аншлюс із втратою державності – Угорщина навпаки.
Вона плекала у собі реваншизм буквально одразу після розвалу імперії. У цьому, вони разюче схожі на росіян; от тільки росіяни черпали та черпають свої імперські амбіції ще з часів Улуса Джучі, а Угорщина з Імперії гунів під проводом Аттили.
Достатньо просто поговорити з деякими представниками угорського народу зараз, для того, аби зрозуміти їхню ментальну травму. Ясно, що Будапешт для них основна столиця, тá от в побуті, у них є "південна" і "східна".
І взагалі: Словаччини для них просто "нема", це виявляється також "їхні землі", і Трансильванія – це "Угорщина, а не Румунія", і Закарпаття – ясно теж, ну і Хорватії теж нема, бо "то були наші порти"... До речі, нещодавно з приводу хорватських портів був скандал, адже це сказав не якийсь п'яний угорець у пабі, а сам прем'єр-міністр Віктор Орбан.
Зацитуємо: «Ті, хто мають вихід до моря і порти, можуть доставляти нафту на танкерах. Якби вони не відібрали їх (порти) у нас, у нас також був би порт». Ось так пан Орбан прямо натякав на портове місто Рієка у Хорватії.
Себто ми бачимо, наскільки глибоко в угорців вкорінено постімперський синдром. І цей синдром, звісно, підштовхує Орбана до тісних та дружніх стосунків із Москвою, такий собі "анонімний клуб психічнохворих постімперців".
До речі, в якомусь плані, подібні комплекси є й у Німеччини з Францією, та коштом усталених європейських традицій та такого ж менталітету, вони обмежуються посередництвом, не йдучи на дружбу. Плюс, і це найголовніше, французи з німцями точно знають хто вони, на відміну від росіян та угорців.
Росіяни, залежно від ситуації називають себе, то слов'янами, то аріями, то ординцями, то гіперборейцями. В Угорщині так само: то вони європейці, то фіно-угри, то тюрки (до речі, саме тому Угорщина має статус спостерігача при Тюркській Раді), то гуни.
І от у цій відсутності усвідомлення, а головне знання свого коріння, історії та приналежності і полягає причина агресивної поведінки Будапешта (та Москви). Що ж, Угорщина догралася: постійний курс у розріз зі спільною позицією ЄС і НАТО призвів до того, що 14 вересня у Брюсселі заявили, "хочуть скоротити фінансування Угорщини".
Офіційна причина – корупція в уряді Віктора Орбана, а неофіційна – тісні стосунки Орбана з Путіним. Це перший подібний прецедент в історії ЄС і, певно, далеко не останній.
Якщо Орбан продовжить гнути свою лінію, надалі зближуючись з Путіним та ігноруючи ЄС і НАТО, на Угорщину чекатиме не "exit", а "exile" – вигнання. Такий собі "Huexit", навіть читається якось особливо, скажіть?!
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
