Червоні кремлівські тирани збагатилися на крові українців

ІСТОРІЯ
11 січня, 21:33
Сталін, Лєнін і Калінін
Сталін, Лєнін і Калінін
Фото: Facebook

Літо 1921 року... Минуло три роки і вісім місяців від часу захоплення бандою більшовиків влади на згарищі держави Романових.

Головний більшовик Владімір Ульянов-Бланк (партійне псевдо «Лєнін») живе в одному із розкішних маєтків Підмосков'я, яке відібрали у вдови фабриканта Сави Морозова. Їздить у суперрозкішній автівці «Delanay Billville», яка належала останньому російському імператору.

До послуг «вождя світового пролетаріату» та його дружини ще півдесятка автомобілів із царського гаража. А у швейцарських банках на ім'я Лєніна знаходяться безліч внесків на загальну суму 75 мільйонів франків.

Головний чекіст Фелікс Дзєржинскій живе у маєтку золотопромисловця Стахєєва, оздобленого італійським мармуром та яшмою. До послуг цього вбивці — особиста дача на південному березі Криму (відомий палац князів Юсупових).

Там для «Залізного Фелікса» навіть бункер обладнали, бо він був неабиякий боягуз. А ще одна «скромна дачка» Дзєржинского — у підмосковному Любанові, колишній маєток поміщика Шліппе.

Крім того, у Звенигородській волості — ще одна, колишній маєток нафтового магната Зубалова, пізніше відома як «Горки-9». На швейцарських рахунках Дзєржинского — 80 мільйонів франків; стільки ж і у голови виконкому Комінтерну Грігорія Зінов'єва.

На рахунках у більшовика №2 Льва Троцького у США — $11 мільйонів, а у Швейцарії — 90 мільйонів франків і «скромна дачка» у Черкізово. Там же — палаци Калініна, Свєрдлова та інших відомих більшовиків.

Про кількість мільйонів на їхніх рахунках у казковій Швейцарії та кілограмах смарагдів в особистих сейфах не скажемо, щоби не засмучувати. Зазначимо тільки, що у 1921-1922 роках у Південній Африці було зупинено видобуток алмазів — річка діамантів із росії, що продавалися за смішними цінами, зробила її невигідною.

Випереджаючи питання: про мільйони більшовицьких вождів влітку 1921-го писала газета The New York Times; там ціле розслідування було.

А хочете меню товариша Дзєржинського у тому році, коли від голоду гинули мільйони селян і пролетарів? Тримайте й не обляпайтеся:

  • Понеділок: консоме із дичини, лососина свіжа, цвітна капуста по-польськи.
  • Вівторок: солянка грибна, котлети телячі, шпинат з яйцями.
  • Середа: суп-пюре з спаржі, яловичина-буллі, брюссельська капуста.
  • Четвер: вуха боярські, стерлядь парова, зелень, горошок.
  • П'ятниця: пюре з цвітної капусти, осетрина, боби метрдотель.
  • Субота: юшка з стерляді, індичка з моченими яблуками, вишнею і сливою, гриби в сметані.
  • Неділя: суп зі свіжих печериць, курча маренго, спаржа.

І не те гидко, що жили вони у палацах, жерли з срібла і сербської порцеляни солодко й від пуза. І навіть не те, що десятки мільйонів вивозили з країни на випадок якщо доведеться тікати з охопленої війною країни...

Гидко те, що сотні літераторів і тисячі журналістів писали за завданням агітпропу цинічну брехню про те, як «Дзєржинський непритомнів від голоду», або як «Лєнін порожнім окропом із шматочком цукру вприкуску чорний сухарик запивав». Якими вони всі були людяними-прелюдяними й скромними-прескромними.

І виходить у тій огидній історії, написаній совєцькими «істориками за викликом», що «Залізний Фелікс», колишній закінчений наркоман, не від передозу кокаїну ноги простягнув, а чи то серцевого нападу, чи то від туберкульозу. І що Свєрдлов помер від іспанського грипу, а не був отруєний Лєніним за те, що організував на Лєніна замах.

Історія більшовиків, а потім комуністів; історія їхньої влади — це суцільна мерзенна бридота. А поки такі факти слід знати всім, бо останнім часом почалися спроби реанімації «совка» і героїзації тих, хто у ньому панував.

І бубонять же всі ці товариші одне: «Не треба переписувати історію». Було б що переписувати... Для тих, хто розуміє, звісно, про що мова.

Історія — це досвід життя цілих народів. Але ще вона і страшна зброя, яку той же Кремль використовує століттями, замовляючи «історикам за викликом» (і не тільки своїм) потрібні обґрунтування претензій на чужі землі.

Автор : Павло Бондаренко
Читайте також:
Економіка
Перед диктатором Сі Цзіньпіном стоїть завдання, з яким не стикався жоден із його попередників. А саме: як керувати країною після розвитку.
23 травня, 14:53
Світ
Бразильська преса, радіо і телебачення стають філіями Відділу пропаганди Центрального комітету Комуністичної партії Китаю. Далі буде гірше.
07 квітня, 20:46
Опінії
Той, хто вірить китайцям, — дурень. Той, хто вірить китайським комуністам — дурень у кубі. Тож, думайте!
20 березня, 20:24
Економіка
Найголовніший союзник КНР і РФ на «чорному континенті» є відмінним прикладом того, який рівень життя може бути за «соціальної держави».
26 січня, 06:07
Політика
На тлі нової хвилі боротьби з корупціонерами Комуністична партія Китаю цементує владу диктатора. Сі Цзіньпін стає реінкарнацією Мао Цзедуна.
17 січня, 06:08
Світ
Чинний китайський диктатор є унікальною історичною постаттю сам по собі. На відміну від васала путіна, Сі Цзіньпін не мавпує попередників.
14.12.2023, 08:15