Китайське «економічне диво» добігає завершення
Перед диктатором Сі Цзіньпіном стоїть завдання, з яким не стикався жоден із його попередників. А саме: як керувати країною після розвитку.
Про це йдеться у редакційному матеріалі впливового американського видання Bloomberg. За минулі 40 років 1,4-мільярдне населення комуністичного Китаю зазнало незрівнянного зростання доходів і багатства, випередивши сусідів.
Але після російського воєнного вторгнення в Україну і запроваджених санкцій відчувається певний спад в економіці КНР. Крах у сфері нерухомості, торгова війна зі США, репресії проти підприємців і тривалі карантинні заходи остаточно зупинили двигун процвітання.
Доходи комуністичного режиму все ще збільшуються, але під керівництвом диктатора Сі зростання стало найповільнішим від кінця 1980-х років. У Китаї немає виборів, але є політика, тож однією із причин, чому політичний ландшафт залишається таким стабільним, називають тривале зростання рівня життя.
Це часто описують як один бік негласної угоди: китайці (як ті московити у РФ — прим. ред.) терплять владу пригноблювачів над собою і не впливають на те, як саме ними керують, доки вони збагачуються під пануванням Комуністичної партії. Хоча траплялися злами — як, наприклад, у 1989 році, коли інфляція зросла, і потім були розправи проти протестувальників на площі Тяньаньмень у Пекіні.
За диктатора Сі все вищенаведене — суспільний добробут — поступово вичерпується. Офіційні дані (якщо повірити у китайську статистику, що може бути брехнею, як і російська — прим. ред.) свідчать про те, що середні доходи все ще ростуть значними темпами за світовими стандартами, хоч успіхи режиму в економіці невтішні. ніж за будь-якого іншого лідера епохи реформ, і імпульс згасає.
Від власності до технологій і фінансів, китайські «білі комірці» зазнали удару від урядової кампанії приборкання надмірностей. Опитування підприємств показують, що фабрики з офісами зосереджені на звільненні, ніж на найманні працівників.
Крім того, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», так званий «новий Китай» першого після Мао модернізатора Дена Сяопіна зробив безліч людей багатими, зменшив рівень бідності, змінив структуру еліти. Проте товариш Сі все зіпсував.
