Дилема катакомбного міста Серапеум
Тунелі довжиною 400 м, викопані у самому серці скелі на єґипетському плато Саккара, а не посеред пустелі Сахара, – нині дивують туристів.
У головному із розгалуженої мережі підземних ходів знаходиться велетенська камера, де під час низки археологічних експедицій науковці виявили дивні саркофаги. Вони й досі приховують багато таємниць...
Катакомби Серапеуму мають тільки один вхід (він же вихід), всередині яких навіть за наявності світла дуже темно. Тож ті, хто створив тунелі, копали у цілковитій темряві, дістаючи купу тонн землі на поверхню завдяки горінню смолоскипів.
Дивно, що на стінах науковці сучасності так і не знайшли жодного сліду для тримачів факелів, так само як і будь-яке інше джерело світлу на такій глибині. Хоча катакомбне містечко має округлу і прямолінійну форму.
І дійсно, можна сказати, що здійснити таку карколомну роботу неможливо без наявності бурової машини. Оскільки тунелі, вириті не в піску, а у скелях Саккари, безумовно, вимагають неймовірних подвійних зусиль.
Тож, аби зробити це – мало тільки людських рук, але необхідно залучити до процесу потужні та передові машини. Бо якщо ми подивимося на нашу сучасну цивілізацію, то побачимо, що прорити подібний тунель знадобиться не одна потужна машина для риття.
Перейдемо до саркофагів Серапеуму, які є науковими та інженерними дивами навіть у наш час. Ці кам'яні труни не були побудовані, а вирізані, як і будь-яка інша труна, котра складається з 4 сторін, основи та кришки.
Найбільший відполірований до блиску саркофаг було висічено шляхом вирізання суцільного блоку граніту різних типів із кар'єрів, розташованих на півдні теперішнього Єґипту, таких як Луксор, Асуан і Фаюм. Загальна маса оцінюється приблизно у 80 тонн.
Усі труни виготовлені із гірських порід високої твердості (червоний граніт, чорний граніт, базальт, сланець, кварц – прим. ред.), які є такими, що можна обробляти лише алмазними фрезами. Не інакше!
Мідь, бронза, а потім і залізо, – з усіма цими інструментами взагалі не можна працювати, не кажучи вже про полірування твердих гірських порід. Тож немає сумніву, що лопати та примітивні дорожні машини не можуть виготовити такий унікальний інженерний виріб, адже всі внутрішні та зовнішні кути саркофага складають рівномірних 90 градусів, а не 90,1 і не 89,9.
Окрім того, коефіцієнт площинності має коефіцієнт похибки менше ніж 0,02%, що є ступенем, якого неможливо досягти у сучасний час. Тому очевидно, що наведена тонічність неможлива без використання високоточних машин або оптико-оптичних технологій, таких як лазери.
У зв'язку з вищевикладеним, постає найважливіше питання, над яким досі ламають голови інженери, археологи та інші науковці. Як ці гігантські саркофаги помістили у темний тунель, який має один дуже вузький вхід?
Варто зазначити, що король Єґипту Фарук намагався вийняти одну із трун з Серапеуму, скориставшися допомогою багатьох робітників і мулів, але і вони не змогли зрушити з місця, хіба що на кілька метрів. Тому кам'яна брала залишається на своєму місці дотепер.
А проте, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що приблизно 4000 років тому давні шумери зробили визначне відкриття. Воно мало вагомий вплив на всю галузь медицини й лікарських знань.
