Що насправді знаходиться під Сфінксом?
У 1970-х роках на Заході стали популярними книги, авторства американського містика Едґара Кейсі (1877-1945). Він висунув неймовірні теорії.
За його словами, Атлантида була високорозвиненою цивілізацією, що існувала в далекому минулому і зруйнована катаклізмом близько 10 500 року до Різдва Христового. Спадкоємцем став Єґипет, де збереглися монументальні свідчення тієї унікальної епохи.
Багато у чому містик зі США вплинув на повоєнних єґиптологів, які мали інакше подивитися на свій досліджуваний матеріал посеред Сахари. Це сталося завдяки популярній біографії "Сплячий пророк" (1968), яку про Едґара Кейсі написав Джесс Стерн, а також завдяки зусиллям його синів – Г'ю Лінна і Едґара Еванса Кейсі.
Двоє братів просували погляди батька через незалежну громадську Асоціацію досліджень та просвіти (The Association for Research and Enlightenment). Ця організація мала низку впливових членів та спонсорів, і в цей період почала активно підтримувати археологічні дослідження в Єґипті з метою перевірки заяв Кейсі-старшого про давні цивілізації.
Одним із найбільших бенефіціарів цієї підтримки був молодий єґиптолог із Північної Дакоти, на ім'я Марк Ленер. У молодості він був наставником Г'ю Лінна Кейсі, а його археологічна освіта значною мірою фінансувалась донорами Асоціації досліджень та просвіти.
Перша книга Ленера – "Єґипетська спадщина" (1974) – була опублікована видавництвом "A.R.E. Press". Вона містила коментарі до читань Кейсі-старшого про стародавній Єґипет.
У міру того, як кар'єра Ленера розвивалася, а він ставав досвідченішим археологом, то почав відходити від своєї підтримки висловлювань містика. І нині твердо перебуває у таборі суто академічної науки.
Однак наприкінці 1970-х років, коли Ленер почав свою роботу у Ґізі, він все ще був відкритий для ідеї перевірити гіпотезу про існування так званої Зали Записів під сфінксом. У той час його підтримував єґипетський археолог та інспектор зі старожитностей Захі Гавасс.
Виявилося, що і пан Гавасс теж здобув свої знання та фах за підтримки Асоціації досліджень та просвіти. В інтерв'ю біографу, Г'ю Лінн Кейсі зробив таку заяву про згаданого єґипетського археолога:
«Особисто я забезпечив йому стипендію у Пенсильванському Університеті у галузі єґиптології, щоби він здобув докторський ступінь. Я зміг скерувати цю стипендію через людину з Асоціації досліджень та просвіти, яка, як виявилося, входить до ради із надання стипендій Фонду Фулбрайта. Він також допоміг Марку Ленеру у роботі над сфінксом, і за це я йому вдячний».
Пан Ленер завжди дуже відкрито розповідав про свою біографію колишнього прихильника Кейсі-старшого та про свій особистий шлях від адепта до скептика. З іншого боку, пан Гавасс завжди заперечував, що «Асоціація досліджень та просвіти не має відношення» до його кар'єри; тож, «сприймайте це, як захочете».
Наприкінці 1970-х років вказана організація почала фінансувати археологічні роботи на околиці Ґізи. Так, зокрема, Стенфордський дослідницький інститут розпочав широке геофізичне дослідження низки важливих археологічних об'єктів в Єґипті, включаючи плато Ґіза.
На той час геофізичні методи були абсолютним know how в археології. Спочатку більша частина їхньої роботи у Ґізі була зосереджена навколо пірамід.
Але в 1978 році спадкоємці справи Кейсі-старшого уклали партнерську угоду зі стенфордцями, надавши фінансування для проведення потужніших розкопок. Зокрема, навколо передньої частини Сфінкса, щоби перевірити можливість наявності Зали Записів.
Гавасс і Ленер брали участь у спільному проєкті як представники Єґипетської організації старожитностей. Науковці зі Стенфорда використовували кілька геофізичних методів, деякі з них були успішнішими, ніж інші, бо виявили, що георадар практично безрезультатний через насичення водою пористого вапняку.
Однак електроопір приніс більше успіху, зафіксувавши кілька аномалій під лапами велетенського сфінкса. Аномалії були перевірені шляхом буріння свердловин та встановлення камер, але, на жаль, виявилося, що це просто природні ущелини, заповнені уламками.
З 1979 по 1983 роки пан Ленер розпочав амбітний проєкт із ретельної картографії та документування споруди сфінкса та його огорожі – проєкт, який зрештою став його докторською дисертацією. На самому початку старий бедуїн розповів Ленеру та Гавассу про тунель у крижах сфінкса; у 1980 році вони повністю розкопали тунель і нанесли його на мапу.
Від входу на рівні землі тунель прямує, як униз, так і вгору, причому обидва проходи закінчуються глухим кутом. Нижній прохід сягає рівня ґрунтових вод, де й кінчається, а верхній прохід веде вгору у задню частину сфінкса на кілька метрів, а потім закінчується кладкою доби 18-ї династії та цементом, який випадково просочився до тунелю, коли його заливали у велику тріщину в задній частині сфінкса у 1920-х роках.
Грубо обтесані стіни тунелів наводять на думку, що вони, швидше за все, зроблені грабіжниками, проте вони належать сивій давнині й повинні бути принаймні старші за 18-ту династію фараонів. Кілька років потому Гавасс і Ленер опублікували свої результати у вигляді розділу в книзі "Прохід під Сфінксом" ("The Passage Under the Sphinx").
Вже 1988 року Ленер з'явився у прямому телеетері, який вів Омар Шаріф, у програмі "Таємниці пірамід", де науковець не лише входить у крижовий тунель, піднімаючись у верхній прохід, а й спускається до затопленої шахти Осіріса. Там ми бачимо, як він працює з людськими останками та артефактами у затопленій камері.
У 2010 році канал "Nova" зробив спеціальний випуск про сфінкс для колег зі студії "PBS". В одному з уривків пан Гавасс і пан Ленер обговорюють свої перші дні спільної роботи, включаючи ранні вірування Марка в ідеї Едґара Кейсі, і згадують про розкопки тунелю в крижах.
Крім того, всі записи, звіти, знімки та інша документація проєкту "Картографування сфінкса" тепер доступні в інтернеті. Але, що справді вражає у цих проєктах, так це те, – як за фінансової підтримки організації братів Кейсі проводилися справжні археологічні проєкти спеціально для перевірки екстрасенсорних видінь їхнього батька-містика.
Проте на цьому участь Асоціації досліджень та просвіти у роботі на плато Ґіза не закінчилася. Й у майбутньому з'являться нові геофізичні проєкти, а також нова група дослідників, яка кине виклик ортодоксальному погляду на сфінкса та піраміди на березі Нілу.
А проте, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що усталені з XIX століття теорії дослідників цивілізацій давнього світу нині потребують, якщо не перегляду, то хоча б істотного уточнення. Бо багато фактів устаріли.
